Чи не кожен третій будинок у старовинній частині міста, чи не кожна друга пам’ятка Ужгорода зберігають таємниці, які з часом, переходячи з уст в уста, перетворилися на міські легенди або втратилися назавжди. І тепер відразу й не зрозумієш, чому один лише погляд на кам’яну споруду може кинути в жар чи холод... Інші ж просто дивують своєю незвичністю чи безглуздістю.

Ми ознайомимо вас із основними і найнайбільш відомими легендами, заснованими на реальних подіях і пов’язаними з тими чи іншими пам’ятками і будинками. Інформацію щодо цих різноманітних незвичностей Ужгорода нам надав Федір Шандор, завідувач кафедри туристичної інфраструктури та сервісу УжНУ .

ПІДЗЕМНИЙ ХІД

Два готелі, які були найбільш відомі у Ужгороді, це — «Чорний орел» та «Корона». Готель «Корона» відігравав у житті ужгородців роль культурного центру. В 1911 році в цьому готелі відбувся перший кінопоказ. Цікавий факт — у дзеркальному залі готелю було відзнято епізод для кінострічки «Війна і мир. Бал Наталії Ростової».

А під самою площею, від нинішнього лялькового театру до готелю «Корона», існував підземний хід, яким кабаретки пересувалися між цими двома закладами. Наразі підземний хід завалено. (Примітка для приїжджих: не намагайтеся перевірити це особисто, нам ще легенд про привидів-туристів під площею не вистачає).

ФЕРЕНЦ ЛІСТ ГОСТЮ-ВАВ БІЛЯ УЖГОРОДА

Кажуть, начебто у палаці Плотені колись гостював знаменитий композитор Ференц Ліст, хоча помер він у 1886 році, тоді як палац побудували 10 років потому — в 1896-му. Втім пам’ятна дошка з відповідним написом усе ж встановлена на фасаді будівлі. Там же минулого року (в рамках святкування 200-річчя від дня народження композитора) відкрили його бюст. Власне, стверджувати однозначно, що Ференц Ліст не бував у цих краях, не можна, адже він міг гостювати у батьків Фердинанда Плотені, які проживали у Великих Лазах. І все ж твердження, що він відвідував саме цей маєток, не заслуговує право на існування.

ПРИМАРИ УЖГОРОДСЬКОГО ЗАМКУ

Найбільш «попсова» та водночас найяскравіша таємниця замку пов’язана з напівказковою особистістю Білої Діви. Згідно з повір’ями, так прозвали в народі дочку одного з правителів — графа Другета, дивовижну красуню, з довгим, світлим, як льон, волоссям. У ті часи Унгвар ворогував із поляками, тож молодий воєвода графа Любомирського прокрався як гість у замок, щоб провести там розвідку. Графська дочка побачила статного поляка і закохалася в нього без пам’яті, навіть не підозрюючи, хто він насправді. Яке ж було здивування дівчини, коли під час облоги фортеці вона впізнала серед безлічі ворогів свого коханого. Графиня призначила воєводі побачення біля таємного ходу, тим самим, видавши шлях у замок ворожій армії. Записку служанки перехопили і передали самому графові. Розгніваний Другет звелів схопити і стратити як зрадницю-дочку, так і закоханого офіцера. Хлопцеві відрубали голову, а спадкоємицю замку живою замурували в одній зі стін. І досі щоночі Біла Діва виходить і бродить замком у пошуках коханого Юнака в Чорному.

«КІНДЕР-СЮРПРИЗИ» МІСЬКИХ СКУЛЬПТУР

Першою у списку є скульптура Дяді Колі. Старожили пам’ятають цього легендарного ліхтарника, який майже 40 років засвічував в Ужгороді ліхтарі, починаючи з гасових і закінчуючи електричними, піднімаючись до кожного ужгородського ліхтаря драбиною, оскільки кожен ліхтар там, на верху, мав свій вмикач. А під час відпочинку завжди брав з собою «палинку» та закуску. Згадуючи цей момент, скульптори теж вирішили продовжити традицію: відливши мідний портфель для пам’ятника, вони залишили в ньому порожнину… І втиснули всередину пляшку «Біленької»!

Скульптурка маленького Миколайчика стала першою серед по­дібних собі й розмістилася на перилах центральної площі Ужгорода в 2010 році. Вона неодноразово ставала учасницею різноманітних акцій, присвячених до дня Святого Миколая та благодійних аукціонів для дітей. Втім, навіть цю точку не оминули пригоди: в листопаді 2012 року на пішохідну площу заїхав водій, який не впорався з керуванням і врізався у перила саме в тому місці, де розташований Миколайчик. Схоже, саме завдяки йому машина не впала у річку. Окрім «захисних» функцій, міні-статуя також має в своєму мішку найменшу у світі подарункову коробку, аби до кінця дотриматися різдвяних традицій.

Відомих ужгородських ведмедів теж торкнулася участь своєрідних сейфів із сюрпризами. Всього в Ужгороді налічується близько 12 «клишоногих», але тільки в одному з них є подарунок.

ЧОМУ ПРАЦЮЄ МАЯК «СВОБОДКИ»?

Якщо в Нью-Йорку є знаменита статуя Свободи, то в Ужгороді є власна найменша у світі   Свободка, як її лагідно називають мешканці. Цікаво, що міні-статуя має ще одну функцію: вночі, якщо придивитися, то можна помітити слабенький вогник всередині лампи: це «перший Ужгородський маяк». Три роки тому на річці Уж пройшли жартівливі змагання «Ужгородської регати» і саме для них Свободка стала маяком. Але тут виникає питання: звідки береться енергія для нього? Річ у тім, що Свободка працює від внутрішнього акумулятора, а один із громадських волонтерів замінює його кожні 2 місяці.

ВИКРУТАСИ ПІД МОСТОМ

Мало хто знає, що в честь вiдкриття мосту Масарика в 1937 році льотчик із Праги успiшно пролетiв пiд мостом на одномоторному лiтаку . Акція була проведена, на превеликий подив, непомітно, хоч і мала добро від міської адміністрації. Про цю подію повідомлялося в одній маловідомій чеській газеті.

«ДЕ МІЙ ФОНТАН, ЛЕБОВСЬКІ?»

Нещодавно дуже жваво обговорювалася тема облаштування Ужгорода новими фонтанами. Але як щодо старих? Багато хто ще пам’ятає, коли на Театральній площі теж був водограй.

З часом його знесли через несправність. Місцезнаходження його залишків певний час залишалося невідомим. Але з’ясувалося, що їх заховали… під самою площею. Раціональність цього поки що є під сумнівом.

УЖГОРОДСЬКІ РОМЕО ТА ДЖУЛЬЄТТА

На міському цвинтарі «Кальварія» кожна могила кожного відомого та менш знаного ужгородця має свою історію. Про одну з них хотілося б розповісти. Гейза Шеффер, молодий офіцер, дізнався, що батька його коханої Агнеси Деметер переводять служити в інше місто. Хлопець не міг відпустити кохану і привів її у свій будинок. Незабаром стурбовані батьки виламали двері й побачили, що дівчина і хлопець сиділи з простріленими серцями. Городян вразило почуття закоханих і їх поховали в одній могилі.

ГОТУЙСЯ, ЦІЛЬСЯ, РОЗБИРАЙ!

У свій час на набережній Незалежності було встановлено монумент радянським солдатам. Ужгородці з гумором стверджують, що його розібрали через особливість композиції, у якій один із вояків експресивно цілив гранатою у бік місцевого комітету Комуністичної партії. Зараз на набережній височить пам’ятник А. Волошину.

ВІКНО, ЯКЕ НЕ ВІДЧИНЯЄТЬСЯ

На перехресті вулиць Волошина та Корзо ужгородці та гості міста можуть спостерігати будівлю, на фасаді якої є вікно, віконниці якого ніколи не відчиняються. І в минулому відчинити їх було неможливо. Річ у тім, що це вікно зі секретом — насправді його взагалі не існує, це фальш-вікно.

В минулому ужгородці сплачували мито за кожне вікно, яке виходило на центральну вулицю, тому найбільш економні з них робили несправжніми.

Підготував Степан Ткачук