До Різдва потрібно готуватися, й передусім — сповіддю.

Понад дві тисячі років минуло від дня народження Того, хто прийшов урятувати людство. Бог, який з’явився на світ у вигляді Ісуса, був чи не найбіднішим серед тодішніх немовлят. З часу Різдва зникла не одна імперія і релігія, а вертеп, де Він народився, зберігся в первісному вигляді. В ці дні шопка з маленьким дитятком Ісу­сом встановлена в церквах майже всього світу. Щорічно зустрічаємо народження Божої дитини і водночас привносимо в обряд чимало зайвого, матеріального, якому Христос не радіє, а навпаки — застерігає від гріховності у дні Різдва.

Через різні обставини протягом тисячоліть церковні звичаї нашаровувалися на язичницькі, адже й обряд колядування походить із дохристиянських вірувань. Так, коли на небі сходила Зоря, колядники ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця і зображення цього Сонця носили з собою («Різдвяна зірка»). Колядувати і заходити першими до оселі господаря в день Різдва можна лише хлопцям, які, згідно зі звичаєм, несуть у домівку мир та спокій. А просити гроші за такі пісні було неввічливо. Тому колядників пригощали млинцями, особливо гречаними, горіхами, цукерками. Гроші якщо й давали, то їх обов’язково треба було витратити на святкування Різдва (харчі), а не на інші потреби.

Найголовнішою на столі цього вечора є кутя. Коли на небі з’являлася перша зірка, родина могла сідати до столу після дня суворого посту, під час якого ніхто не мав права їсти, окрім малих дітей, яким давали трішки вареної картоплі. Проте перш ніж сісти, кожен дмухав на місце на лаві, щоб бува не придушити душі, які, вважалося, на Святвечір приходили до хати.

За традицією кожен член родини цього вечора повинен бути вдома, причому не можна спізнюватися до святкового столу, бо будеш весь рік блукати. Під час цієї вечері не можна виходити з-за столу та голосно розмовляти. Несподіваний гість віщував щастя на цілий рік, тому йому старалися догодити. Також вважалося доброю прикметою запрошувати на вечерю одиноких, бездомних та убогих людей. Вечеряли довго і ніхто не мав права вставати, окрім господині, яка підносила страви. Наприкінці вечері батько, а за ним і вся родина вставали з-за столу й дякували Господові за прожитий рік, просили про долю на наступний. А після вечері на столі залишали кутю, інші страви, ложки, бо вірили, що вночі померлі прийдуть ще раз на вечерю.

За християнськими традиціями на честь 12 апостолів Ісуса Христа страв теж має бути дванадцять. Загалом християнство успадкувало чимало язичницьких звичаїв, пояснює протоієрей Владислав Ігнатишин. «Майже всі святкування пов’язані з ритуалами, в тому числі з їжею, гостиною. Люди питають, чому 12 страв, чому пісні. Є ті, хто каже, що так буде хосен, буде удача на рік. Тобто, якщо дотримаємося ритуалу, то буде певний наслідок із того. Наприклад, досі вірять, якщо на Святий вечір першим зайде чоловік, то в оселі буде добробут. Хіба можна говорити про християнський зміст такого вірування? Є такі речі, що свідчать про те, що християнізований зміст свята набуває забобонних відтінків», — вважає отець Владислав.

Християнство прийшло до людей, у яких уже були свої звичаї. І саме слово «коляда» має язичницьке коріння, зокрема поклоніння Сонцю. Попередники християнства мали свої традиції. Період народження сонця супроводжувався певними культами, вшануванням, бо сонце є життєво необхідним. Його ріст у світловому дні — це надія на прихід тепла, пояснює протоієрей.

ЯЛИНКА — НОСІЙ ХРИСТИЯНСЬКОЇ СИМВОЛІКИ

Різдвяне дерево — ялинку — раніше не прикрашали. Звичай укорінився в першій половині ХХ ст. Спочатку ялинки підвішували до сволока і лише згодом почали ставити на підлогу. Втім саму традицію прикрашати дерева на честь Різдва запровадив відомий богослов-реформатор Мартін Лютер (1483—1546). У 1500 році, гуляючи лісом напередодні Різдва, він побачив кілька ялинок, вкритих снігом, що яскраво виблискували в місячному сяйві і вразили Лютера своєю красою. Повернувшись додому, він поставив маленьку ялинку посеред кімнати і прикрасив її запаленими свічками.

Однак ялинка, крім власне новорічного атрибуту, є носієм ще й християнської символіки. «Там, де віддавали шану поганським богам, ялинка також була поганським елементом. Коли вона приходить до слов’ян, то вже є християнізованим атрибутом, який також відображає подію Народження. Ялинка символізує Ісуса Христа. По-перше, це вічнозелене дерево, а Ісус завжди є живим Богом. По-друге, ялинка росте на узгір’ях, жителям Закарпаття, як нікому, про це відомо. Ялинку зрізають і приносять до оселі, тобто до низу. У гірських районах чимало поселень у низині. Іншими словами, ялинка сходить із гір до землі, так як Бог спустився з неба, народився між людьми, — розповідає Владислав Ігнатишин. —   Працюю з дітками і вони нерідко запитують, чому треба прикрашати ялинку. Я відповідаю: коли Син Божий народився, то перебував у убогості. І ми, одягаючи ту ялинку сьогодні, ніби одягаємо Ісуса Христа, підбираємо для Нього найкраще. А діти, які люблять солодощі і кладуть їх на ялинку, також віддають це Ісусові».

ДВІ ДАТИ РІЗДВА НА ЗАКАРПАТТІ — МОЖЛИВІСТЬ ГЛИБШЕ ОСМИСЛИТИ ЦЕ СВЯТО

Одне з найбільших свят християнства Різдво закарпатці відзначають двічі: римо-католики і протестанти — 25 грудня, греко-католики і православні — 7 січня. Розбіжності зумовлені запровадженням нового календаря. Прибічники обох дат весело зустрічають святкові дні: прикрашена ялинка, Свята вечеря, спів колядників і, звичайно, гучне застілля, що триває кілька днів.

У двох святкуваннях Різдва протоієрей Владислав Ігнатишин не бачить значних проблем: «Календарі можуть створювати певні проблеми, але навіть у таких речах варто шукати позитив. На теренах Закарпаття «зустрілися» два календарі й Різдво успішно святкують двічі. І народження Христа стало не одно- чи триденним святом, а цілим блоком, який триває довший час, тому є ймовірність, що до людини «промовить» це свято».  

Сьогодні вкрай важливо побороти споживацьке ставлення до Свята народження Христа, адже це свято не заради застілля. Різдво є святом любові. Воно зобов’язує до внутрішнього відродження, до оновлення всього сущого: людини, сім’ї, нації, держави, всесвіту. «Людина, яка не готується до свята, завжди ризикує його втратити. Крім того, що будуть гарно вимиті оселі, буде придбана певна атрибутика, насамперед потрібно приготувати місце для Великого Гостя — Ісусові треба готувати подарунок. Виникає питання: що ж можна подарувати безмежно великому Богові? — Подарувати свої гріхи — висповідатися, робити покаяння. Він приходить на землю для того, аби забрати наші гріхи. І коли людина віддає їх, то це означає, що вона зустріла й ідентифікувала Божого Сина», — пояснює Владислав Ігнатишин.

Свята ніч має непересічне значення для сучасної цивілізації. Від Різдва людство веде літочислення, в цей час народжується Спаситель, врешті, змінюється сам хід історії. Тож сьогодні в день народження Ісуса любов, висловлена нами, має бути хоча би частинкою тієї великої Любові, якою він ділиться з нами. Нехай дух світлого Народження Христового запанує в кожному серці заради миру й благодаті в кожній оселі. Нехай повсюдно лунає коляда, бо Христос народився! Славімо Його!

***

ДО СВЯТКОВОГО СТОЛУ

Кутя з пшениці
Знадобляться: пшениця, волоські горіхи, мак у пропорції 2:1:1, 100 г меду, 50 г родзинок.
Приготування: промиваємо пшеницю, замочуємо на пару годин, варимо на помірному вогні до готовності; промиваємо мак, запарюємо окропом на 30 хв., 2 рази перемелюємо в м’ясорубці; горіхи трохи подрібнюємо і підсмажуємо; родзинки обдаємо окропом; мед розмішуємо з водою або вершками; всі компоненти ретельно змішуємо.

Кутя з пшениці з цукатами
Потрібно: 2 склянки пшениці, 50 г цукатів, 1/2 склянки волоських горіхів, мед.
Приготування: промиваємо пшеницю; варимо на воді на повільному вогні 2 години; у 4 ст. ложках води розмішуємо мед за смаком; заливаємо пшеницю медовим сиропом на 30 хв.; роздрібнюємо трохи і обсмажуємо горішки; додаємо до пшениці цукати, горішки і добре перемішуємо.

Рисова кутя
Знадобляться: 250 г рису, 100 г родзинок, 100 г мигдалю, цукор, кориця.
Приготування: рис промиваємо, заливаємо водою і варимо до готовності, не перемішуючи; відкидаємо на друшляк і промиваємо кип’яченою холодною водою; мигдаль, родзинки обшпарюємо окропом; мигдаль трохи подрібнюємо; цукор розводимо в невеликому об’ємі води; змішуємо рис, мигдаль, корицю, родзинки і поливаємо цукровим сиропом.

КОЛЯДКИ

По всьому світу сталась новина
По всьому світу сталась новина:
Пречиста Діва сина зродила
В яслах положила, сіном притрусила (2)
Господнього сина.

Діва Марія Бога просила
В що ж би я свого сина сповила.
Ти, небесний царю, зішли мені дари (2)
Цього дому господарю.

Зійшли ангели з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії:
Три свічки воскові ще й ризи шовкові (2)
Ісусові Христові.

Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,
Даруй літа щасливії сего дому господарю. (2)

Даруй господарю, його господині,
Даруй літа щасливії нашій неньці Україні. (2)

Небо і земля
Небо і земля, Небо і земля
Нині торжествують.
Ангели й люди, Ангели й люди
Весело празнують:

Христос родився, Бог воплотився
Ангели співають, Царіє вітають,
Поклін віддають, Пастиріє грають,
Чудо, чудо повідають.

Нова радість стала
Нова радість стала, яка не бувала:
Над вертепом звізда ясна світу засіяла. (2)

Де Христос родився, з Діви воплотився,
Як чоловік пеленами убого повився. (2)

Ангели співають, «слава» восклицають,
На небесах і на землі мир проповідають. (2)

Давид виграває, в гуслі ударяє,
Мелодійно і преди¬вно Бога вихваляє. (2)

І ми теж співаймо, Христа прославляймо,
Із Марії рожденного смиренно благаймо. (2)

Во Вифлеємі, во Вифлеємі
Весела новина!
Чистая Діва, Чистая Діва,
Породила Сина!

Христос родився, Бог воплотився
Ангели співають, Царіє вітають,
Поклін віддають, Пастиріє грають,
Чудо, чудо повідають.

І ми во плоти, і ми во плоти
Богу поклін даймо:
«Слава во вишніх, слава во вишніх»
Йому заспіваймо!

Христос родився, Бог воплотився
Ангели співають, Царіє вітають,
Поклін віддають, Пастиріє грають,
Чудо, чудо повідають.

Наталія Каралкіна