Вирок у гучній справі про підземний контрабандний тунель уже набув чинності.

Власники контрабанд-ного тунелю між Україною й Словаччиною, про який улітку минулого року говорила вся Європа, не сядуть у в’язницю — Ужгородський суд засудив їх до покарання з випробувальним терміном. Тунельна справа закінчилася так само, як і багато інших гучних справ, у яких замішані великі гроші.

БУДІВНИЦТВО ТУНЕЛЮ ОБІЙШЛОСЯ В 15 МІЛЬЙОНІВ ГРИВЕНЬ

«РІО» розповідала про подробиці цієї міжнародної афери в липні. Нагадаємо, що контрабандний тунель викрили словацькі спецслужби з допомогою водоінженерного обладнання, яке при обстеженні кордону між Словаччиною та Україною виявило не передбачену ніякою «проектною документацією» підземну гілку. Один її кінець знаходився на словацькій території у дворі невеликого підприємства з добування гравію, а інший вів у приватний будинок на околиці Ужгорода. 18 липня минулого року спецпідрозділ словацької податкової поліції «Кобра» штурмом узяв приватне підприємство. В ході обшуку там виявили вантажівку з подвійним кузовом і понад 13 тисячами блоків сигарет «Jin Ling», а також вхід у підземний тунель, що вів у бік України.

Після цього в будинок на околиці Ужгорода ввірвалися бійці СБУшної «Альфи», які отримали інформацію від словацьких правоохоронців. Вдома нікого не виявилося, а ретельний обшук нічого не дав. Тільки задіяний СБУшниками екскаватор, що почав копати у дворі котлован, наткнувся на підземний тунель із міні-електропоїздом і вагонетками. Під час обшуку в ретельно замаскованому підземному приміщенні крім усьо­го іншого виявили 40 тисяч блоків сигарет «Jin Ling» (таких же, як і на словацькому боці), чотири маленькі пакетики з кокаїном і два паспорти громадян країн Південно-Східної Азії з довідками про отримання статусу біженця.

Параметри транснаціонального «метро» вражають: довжина — близько 700 метрів (із них 480 — на українській території), діаметр — 90 сантиметрів, максимальна глибина — 6 метрів. Стіни тунелю викладені поліхлорвініловими плитами й укріплені сталевою арматурою, а всередині прокладені рейки, по яких рухався електропоїзд із 18 вагонетками. В кожній із них можна перевозити не тільки товар, але й людину в напівлежачому положенні. Вхід у тунель знаходився в таємному підземному приміщенні під гаражем, потрапити куди можна було, натиснувши на кнопку, яка з допомогою спеціального механізму розсовувала стіну. Тут же була й апаратна, що приводила в рух поїзд із вагонетками.

Прокласти подібний тунель можна було тільки з допомогою високоточної техніки й висококласних фахівців. Пізніше експерти встановили, що обійшлося це в 15 мільйонів гривень. До речі, через кілька днів після спецоперації «Кобри» міністр фінансів Словаччини Петер Казимир повідомив приголомшливі цифри — якщо врахувати, що нелегальний поїзд із товаром курсував між Україною й Словаччиною два-три рази на тиждень, завдані Словаччині збитки тільки за контрабандні сигарети становили 50 мільйонів євро на рік!

Слідство швидко встановило «історію» будинку на вул. Запорізькій в Ужгороді, з якого починався підземний тунель. На початку 2000-х ділянку для приватного будівництва тут отримав співробітник УСБУ в Закарпатській області, який у 2004 р. продав її мешканці Ужгородського району — літній, самотній і хворій жінці, котра померла ще у 2008 р. Будівництво житлового будинку на ділянці велося в 2005—2006 роках, при цьому було самовільно захоплено 0,4 сотки «нічийної» землі по сусідству. Швидше за все, в цей же час паралельно прокладався й тунель. Головними підозрюваними в його будівництві виявилися два племінники померлої власниці будинку — 37-річний Михайло та 46-річний Василь Малеші — мешканці Ужгородського району, підприємці. Саме вони наймали майстрів для будівництва житлового будинку, а потім доглядали за ним. Після виявлення тунелю брати зникли й були оголошені в розшук. Через місяць, у серпні минулого року, їх затримали в Євпаторії.

САМ ФАКТ БУДІВНИЦТВА ТУНЕЛЮ НІКОМУ НЕ ІНКРИМІНУВАЛИ

Проти Малешів порушили кримінальну справу за кількома статтями — самовільне захоплення земельної ділянки та самовільне бу­дівництво, незаконне транспортування з метою збуту підакцизних товарів, контрабанда наркотиків та незаконне переміщення осіб через державний кордон. Утім, звинувачення в останньому злочині (переправлення нелегалів) їм у кінцевому підсумку так і не пред’явили. Так само, як і сам факт будівництва тунелю — статті, під яку би підпадало створення підземних комунікацій між двома країнами, просто немає у Кримінальному кодексі.

У листопаді минулого року обласне управління СБУ закінчило слідство й передало справу до Ужгородського міськрайонного суду. З самого початку й до кінця брати категорично заперечували будь-яку причетність до тунелю. Казали, що й гадки не мають, звідки він узявся, вони, мовляв, усього лише наглядали за будинком померлої тітки. У справі були проведені дебати, після яких прокуратура вимагала засудити кожного з підсудних до восьми років позбавлення волі та штрафу в 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів (така санкція передбачена найважчою з інкримінованих статей — контрабанда наркотиків). Суддя Тамаз Деметрадзе навіть пішов у нарадчу кімнату для підготовки вироку. Однак у призначений день замість його проголошення продовжив судове слідство для... коректного підрахунку завданих збитків за самовільне захоплення земельної ділянки.

Судові засідання відновилися лише через два місяці і справа вже розглядалася зовсім під іншим кутом зору. Молодший із братів несподівано згадав, що взимку минулого року, прибираючи ділянку біля ставка, з якого внадилися ловити рибу якісь невідомі, натрапив на кілька пакетиків із білим порошком. І просто викинув їх у сміттєвий бак у гаражі. Ці пакетики (як з’ясувалося пізніше — з кокаїном) в середині літа (!) й були виявлені в ході обшуку в таємному приміщенні біля входу в тунель. Неоковирного й непереконливого спогаду Михайла Малеша вистачило, щоб із обох братів зняли найтяжче зі звинувачень — контрабанду наркотиків. Замість нього молодшому інкримінували незаконне зберігання наркотиків без мети збуту, за яке передбачено максимум три роки в’язниці.

Після всього цього результат тунельної справи передбачити було неважко. Старший брат визнаний винним у самовільному захопленні земельної ділянки та незаконному транспортуванні підакцизних товарів, за що засуджений до трьох років обмеження волі з випробувальним терміном на два роки. А молодший (крім вказаних злочинів, його визнали винним і в незаконному зберіганні наркотиків) дістав три роки позбавлення волі з тим же випробувальним терміном на два роки. Це значить, що у в’язницю брати не потраплять, а якщо протягом двох років не вчинять якогось іншого злочину, їх судимість буде погашено. До речі, арештоване на період слідства майно повернули засудженим.

Після оголошення вироку брати швидко пішли з залу суду, відмовившись від коментарів журналістам.

Таким чином, у гучній справі, яка сколихнула всю Європу, символічне покарання дістали звичайні «стрілочники», яким явно не до снаги побудувати контрабандний тунель між двома країнами. Реальні натхненники й організатори цієї міжнародної афери так і залишилися «не встановленими слідством особами».

Ні засуджені, ні прокуратура апеляцію не подавали, вирок уже набув чинності.

Ярослав Галас, фото автора