Волонтери приїжджають сюди з усього світу, вивчають українську, прибирають, а для археологічних розкопок не мають дозволу.

Міжкультурний обмін у Невицькому відбувається завдяки літнім таборам, які тривають тут із червня по вересень. Молодь працює безкорисливо, на ентузіазмі. Цього року неподалік замку вперше відбувся лінгвістичний табір волонтерів. Учасники з’їхалися вивчати українську мову. За неповні два тижні навряд чи варто говорити про значні досягнення на мовному рівні, однак обсяг роботи, виконаний на благо архітектурної пам’ятки, однозначно заслуговує подяки тим, хто працює тут на громадських засадах.

«Невицька експедиція у цьому році має величезні проблеми. До цього призводить погане фінансування, відсутність дозволів для розкопок. Попри це волонтери з’їжджаються і виконують громадські роботи. Приємно, що їх чимало, що приїжджають із різних країн, згадують про Невицький замок через кілька років, повертаються задля збереження цієї архітектурної пам’ятки», — розповідає Олександр Дзембас, керівник Невицької археологічної експедиції.

Незважаючи на те, що лінгвістичний табір цього року був експериментальним, він пройшов на хорошому рівні. Якщо в майбутньому експедиція буде функціонувати, подібні табори будуть проводити частіше. «Цього року молодь попросила про проведення лінгвістичного табору неподалік замку. Ідея полягала в тому, щоб молодь з інших країн допомагала замку і вивчала, як не дивно, не англійську, німецьку, французьку, а саме українську мову. У цьому є значний позитив, такі табори рекламують не лише Закарпаття, а й популяризують державну мову», — переконаний керівник експедиції.

НЕПОДАЛІК ЗАМКУ ВИВЧАЛИ УКРАЇНСЬКУ МОВУ 18 ВОЛОНТЕРІВ ІЗ БІЛОРУСІЇ, АМЕРИКИ, СЛОВЕНІЇ ТА УКРАЇНИ

Лінгвістичний табір — це друга зміна у Невицькому цього року. Першими приїжджали волонтери з Луганська. В організації такого табору немає нічого складного. Головне знайти локацію, підготувати інфраструктуру і запросити учасників. На зміну до Невицького про себе заявили 85 охочих, хоча місць було всього 12. В результаті табір мав 18 учасників, бо крім заявлених волонтерів із України і Білорусії у гості «заїхали» американці, які через Україну подорожували автостопом, а також волонтери зі Словенії, які навчали учасників словенської та іспанської, розповідає Антон Дудко, організатор лінгвістичного табору в Невицькому. Він має досвід роботи кемплідера у волонтерських таборах. Зокрема, у 2011-му неподалік закарпатського замку вів волонтерський табір від організації «СВІТ-Україна». Тоді лишилися яскраві враження, тому цьогорічний збір вирішив провести саме тут.

Україна — найдоступніша щодо в’їзду для всіх громадян-сусідів, зазначає Антон. Ідеєю лінгвістичного табору була його неприв’язаність до жодних організацій чи програм, що звільняло би від клопотів із проплатами, бюрократією та візами.

«Задум був такий: по одному майстер-класу від кожного учасника табору для товаришів. Позаяк ця зміна була експериментальна і багато в чому нелегка, обійшлися уроками-оглядами мов. Так, базиси у нас відбулися з німецької, французької, китайської, польської, іспанської, італійської, словенської. Найцікавіша пара — українська і білоруська, в ній можна зосереджуватися на близькості мов і, провівши лише низку паралелей, починати говорити на інтуїції. На це ми й робили акцент і ще кілька зернят в україномовність серед білорусів були закладені», — розповідає організатор.  

Антон Дудко зізнається, що зміна табору була своєрідною толокою, тому чимало ідей залишилися нереалізовані. Працювати неподалік замку неважко, щоправда, чимале значення має погода. Крім того, що волонтери працювали й навчалися, встигли виїхати й за межі Невицького. «На свято Петра і Павла нам було урочисто велено не працювати. Натомість вибралися на імпровізовану екскурсію до Мукачева. Ми побували в замку Паланок, пройшлися центром міста, а також відвідали Чинадійово. Скрізь мали файні враження. Крім того, спілкувалися в таборі з гостями з Іршави і нарешті вивчили собі, що насправді значать «айно», «никати», «балта» та русинська мова», — розповідає організатор волонтерської зміни у Невицькому.

Оскільки табір був експериментальним, про власне лінгвістичні успіхи говорити зарано. Організатор Антон Дудко переконаний, що важливий уже сам стимул до вивчення української мови. Серед учасників були як ті, хто вже достатньо володіє мовою, так і ті, які лише починають її вивчати. Однак навіть вони встигли опанувати українську на рівні, достатньому для мандрівки та виживання туриста, зазначає Антон.

«ПРО ЯКИЙ РОЗВИТОК ТУРИЗМУ МОЖНА ГОВОРИТИ ПРИ ТАКОМУ СТАВЛЕННІ ДО ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ?»

Міжнародна зміна волонтерів Невицького замку зазвичай триває в серпні. Про цьогорічних учасників поки що говорити зарано. Натомість українські охочі на інші зміни вже заявили про себе. Відтак невдовзі до Невицького замку приїдуть волонтери з Києва, Запоріжжя, а також наші іршавчани, які понад 12 років співпрацюють із експедицією.  

Археологічними розкопками вони не зможуть займатися без спеціальних дозволів, яких наразі немає. «Я вже втомлююся говорити про те, що проблему треба вирішувати кардинально. Найкращий варіант — це створення історико-культурного заповідника. Це в першу чергу не територія, яка охороняється, а науковий і адміністративний апарат, який фахово може займатися проблемами пам’ятки. Наразі все робиться на громадських засадах. До унікальних пам’яток ставляться як до звичайних будівель. А насправді їх треба досліджувати, вивчати, розробляти відповідну концепцію. Маємо повну самодіяльність. Про який розвиток туризму можна говорити при такому ставленні до пам’яток історії та культури? Закарпаття — єдина область Західної України, яка не має жодного історико-культурного заповідника. Фахово займатися цим немає кому. Можливо, управлінці хочуть зробити, як краще, але механізму цього нема. Пошук інвесторів для пам’ятки — це шлях знищення. Будь-яка інвестиція в першу чергу хоче повернення коштів. А при ремонті будівлі знищать автентику об’єкта.   На жаль, в області наразі прийнята саме така позиція», — розповідає Олександр Дзембас.

Незважаючи на безкорисливе бажання ентузіастів проводити розкопки, нині в Невицькому замку лише впорядковують старі відвали. Вже другу зміну цього року зробили виключно робочою, на громадських засадах і без археологічних досліджень. Виходить парадокс, бо наразі неподалік середньовічної споруди триває археологічна експедиція Невицького замку, але без археологічних робіт.

Учасники невицької експедиції зазначають, що неподалік замку є самобутня атмосфера, саме тому волонтери повертаються сюди знову і знову. Однак хто знає, доки пам’ятка архітектури зможе приймати ентузіастів, якщо, крім них, до її збереження більше нікому немає діла.

Наталія Каралкіна