Протягом останніх років на вулицях Закарпаття дедалі частіше можна спостерігати авто на словацьких, чеських, польських чи угорських номерах. Нині у краї — справжній закордонний автобум: мешканці Срібної Землі вміло використовують близькість кордонів із чотирма країнами ЄС, майже щодня пересідаючи з сумного українського автопрому на користовані, але набагато комфортніші й функціональніші автомобілі.


Нещодавно таким чином покращити свій засіб пересування вирішив і наш кореспондент, провівши заодно своєрідний аналіз-розслідування різноманітних схем ввезення іноземних автівок до України та вивчивши проблеми, які згодом виникають у їх власників.

ЕЛЕГАНТНИЙ «ФОЛЬКСВАГЕН» ЗА 1000 ЄВРО?

Вирішивши проміняти свою українську «Славуту» на якусь європейську іномарку, найперше заходжу на словацькі сайти. Один із найпоширеніших і найоб’єктивніших — autobazar.eu. Розглядаючи тут автівки, аж «слина тече»: десь «стукнуті» елегантні «Фольксвагени», БМВ чи «Ауді» можна купити всього за 1000 євро! У нас ціна за такі авто десь усемеро—вдесятеро більша. Автомобілі на ходу в доброму стані з 1998—2004 року можна придбати за 1300—1600 євро. Але завжди треба мати на увазі до цих сум ще близько 400—450 євро за оформлення авто або так звану його легалізацію на території України.

Отож приблизно придивившись тип авто, вирушаю на пошуки «клієнта», котрий би організував мені придбання автомобіля у Словаччині, оформлення його там на місцевого «держітеля», зняття й поставлення на облік, страхування і т. ін. За кілька тижнів знаходжу такого. Перше, що запитав «клієнт»: чи маю я Шенгенську візу або якийсь дозвіл на малий прикордонний рух. Відповідаю, що так і що з візою проблем немає.

«Клієнт» розповідає, що через певну лібералізацію з початку року візового режиму між Україною та Словацькою Республікою бажаючих купити іноземні авто більшає. Інша річ, що майже паралельно з цим кроком назустріч із боку словаків крок у протилежний до нас бік зробила наша рідна держава, організувавши митну поліцію і розпочавши «полювання» за автомобілями на іноземних номерах.

— Ми відслідковуємо такі транспортні засоби, — тлумачить ситуацію з ввезенням іноземних автомобілів у Україну прес-секретар Чопської митниці Вікторія Сенгетовська. — За законом авто з іноземними номерами, за кермом якого перебуває громадянин України, не може перевищувати термін перебування на території нашої країни згідно з митним законодавством більше 5 діб. Такі авто завезені в режимі тимчасового ввезення автотранспорту, який передбачає вчасне вивезення транспорту за кордон. Якщо авто в’їздить через територію дії однієї митниці, а виїздить через пункти пропуску іншої митниці, то воно може перебувати на території України щонайбільше 10 діб, за кермом має бути той громадянин, який ввіз автотранспорт, він не має права ним розпоряджатися (продати авто, оформити доручення, поставити на облік). У разі виникнення ДТП чи поломки потрібно звернутися до митного органу з відповідною заявою про відтермінування і вказати причину затримки, надавши документи, які підтверджують дану проблему (довідка з ДАІ, з лікарні). Наші громадяни про це знають і кожні п’ять днів перетинають кордон. Зазвичай це заробітчани або ті, хто веде бізнес за кордоном.

«КОРОЧКА» РЯТУЄ ВІД МИТНОГО ШТРАФУ У 8000?

У продовження теми «полювання» на іноземні авто відразу скажемо, що потенційними «жертвами» митників є українські автомобілісти, які ввезли транспорт через один досить поширений спосіб із можливістю користування авто тут протягом року. Мовою закону йдеться про користування нерозмитненим автомобілем на території України, який був зареєстрований у Словаччині на резидента цієї країни, котрий виступив у ролі «держітеля» машини, а ви вписані у техпаспорті як власник. Однак тут є умови: авто провозить через кордон на територію України словак, ви на ньому не можете перетинати кордон із ЄС, зате в Україні можна їздити всі 365 днів. Після року потрібно шукати свого «держітеля» і просити його ще раз вивезти і ввезти вам авто.

Схема напрочуд хороша, але мій «клієнт» чомусь не розповідає, що протягом останніх трьох місяців митна варта у рамках рейдів із місцевими даїшниками оштрафувала в Ужгороді не один десяток власників таких авто. Мова йшла про штрафи у сумі близько 8 000 гривень за порушення митних правил. Якщо бути конкретним, то закарпатців оббирають за те, що на момент ввезення авто до України за кермом були не вони. Відповідно вони не мають права користуватися транспортним засобом на території України. Деталі цього порушення пропонують шукати у ст. 95 Митного кодексу України, а також у ст. 11 «Тимчасове ввезення громадянами транспортних засобів на митну територію України» Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України».

Разом із тим на форумі спеціалізованого сайта «Авто-кордон» йдеться про те, що митники ніякого відношення до державної реєстрації тимчасово ввезених транспортних засобів не мають! З огляду на це стягувати якісь штрафи чи перешкоджати перетинанню кордону не можуть! У доказ цього автор роз’яснення подає текст листа-роз’яснення самої митниці від 15.09.11 № 20/2-11/05881-ЕП «Про надання роз’яснень», де зокрема йдеться, що «Митним кодексом України не передбачена вiдповiдальнiсть за не реєстрацiю в органах ДАI транспортних засобiв, ввезених на митну територiю України в режимi тимчасового ввезення, якi знаходяться на митнiй територiї України понад 2 мiсяцi. З метою недопущення порушень вимог закону та уникнення фактiв безпiдставного складання таких протоколiв пропонуємо врахувати вказану iнформацiю в подальшiй роботi...»

Проте ті, хто їздить на авто з іноземними номерами в Ужгороді, каже, що такі патрулі «луплять» не всіх. Скажімо, якщо ви працівник прокуратури, міліції, суду чи СБУ, то ваша «корочка» може врятувати вас від штрафу. Про всяк випадок можна звернутися до суду про захист своїх майнових прав, але це вже дуже довга й у нашій державі не дуже дешева історія…

«КЛІЄНТИ» ДУРЯТЬ УКРАЇНЦІВ…

За цією схемою «клієнти» ввозять авто, навіть не турбуючи його майбутнього власника поїздками через кордон. Головне гроші плати і менше знай, наприклад, що договір купівлі-продажу авто у Словаччині безкоштовний. Дехто ж дурить наших, що такий договір коштує 30—50 євро. До того ж майбутній власник не може там подивитися на стан автомобіля і не знає, скільки євро на автомобілі спустив словак посередникові.

Оскільки згаданих «корочок» у мене немає, переходимо до іншої схеми ввезення автомобіля. Згідно з нею я можу завезти на рік авто, зареєстроване на якусь словацьку фірму. Так само можна зробити якщо влаштуватися там на роботу і принести довідку, що ти дійсно є працівником певної словацької фірми і тому їздиш собі на автомобілі зі словацькими номерами. На Закарпатті цю схему досить непогано використовують для бізнесу. Наприклад, наші хлопці їдуть до Словаччини, реєструють там на себе фірму, «заливають» їй на рахунок чималу кількість грошей і ніби починають працювати. За тиждень-два вони купують на цю ж фірму вантажні автомобілі або мікробуси, які потім в Україні використовуються для підприємницької діяльності. Далі забирають усі гроші з рахунків фірми і нічогісінько з нею не роблять. Зате вп’ятеро-всемеро дешевші авто у них на законних підставах уже ввезені...

Згідно з третім, мабуть, найпоширенішим способом ввезення іноземного авто до України ви вибираєте собі авто, їдете за ним у Словаччину, переписуєте його на свого «держітеля» (за словацьким законодавством українець одноосібно не може володіти словацьким авто), знімаєте з обліку і знову ставите, якщо авто з іншого району. До речі, у Словаччині кожен район має свою номерну класифікацію, а не як в Україні — кожна область. Відтак платите страховку від 100 до 150—170 євро залежно від потужності двигуна. До слова, в Україні, аби поставити авто на облік, треба заплатити від 3 до 6 тисяч гривень, за кордоном — менше 100 євро. А якщо авто переписується у межах одного району — взагалі 33 євро і ще 12 за нові номерні знаки.

ДО ВАРТОСТІ АВТО ДОДАВАЙТЕ 500 ЄВРО…

Отож, вислухавши свого «клієнта», вирішую не довіряти йому таку тонку справу, оскільки він за свої послуги накрутив близько 200 євро на якісь не дуже зрозумілі мені потреби. Загалом же послуги «клієнтів» складають близько 300 євро. З них 150 самому клієнтові і 150 «держітелю», якого він знайшов і за якого ручається. До слова, без вас словак не може робити жодної маніпуляції з авто, його завдання — сплачувати штрафи, страхування, техогляд і екозбір. Ваше ж — просто їздити. Отож до 300 євро додаємо зняття-ставлення на облік 66 євро, 12 євро за нові номерні знаки, 120—150 євро за страхування. Виходить близько 500 євро. Іноді ця сума складає 30 %, а то й більше від вартості самого авто.

Повернувшись із невеличкого словацького вояжу, знаходжу іншого порядного «клієнта», чітко визначаюся з автомобілем і їду за ним до Словаччини.

У Міхаловцях, що за 30 кілометрів від Ужгорода, видзвонюємо власника вподобаного авто. Зустрічаємося з ним біля міського відділка поліції, аби у разі домовленості одразу переписувати авто. Словак виявився напрочуд зговірливим порядним чоловіком, його авто, незважаючи на свій 13-річний вік, перебувало у хорошому стані. «Клієнт» допомагає мені знизити ціну на 200 євро. Хоча всі власники словацьких автомобілів із України кажуть, що словаки дуже рідко знижують ціну нижче за 100 євро. Ми ж зі словаком Томашем б’ємо по руках. Він їде за іншим ключем та зимовою гумою, складаємо безкоштовний договір купівлі-продажу і їдемо в інше місто до нашого «держітеля».

Розраховуємося з «держітелем» та «клієнтом». Машина наша. І відтепер кожні 5 днів доведеться перетинати кордон. Але якщо зважити на те, що автівка дісталася мені доволі дешево, то можна терпіти.

Павло Білецький