Схоже, в Україні про реальне підвищення соціальних стандартів у осяжному майбутньому слід забути. У цьому зайве переконує остання заява Наталії Яресько про те, що раніше грудня 2015 підвищення чекати не варто.


Тим часом річним бюджетом індексація начебто передбачена, зростання цін ставить дедалі нові рекорди, громадяни України перетворилися на одних із найнизькооплачуваніших у світі, інфляція і девальвація знецінили їхні доходи до рівня злиднів, через падіння купівельної спроможності населення валиться виробництво, а нинішні соціальні стандарти були встановлені майже півтора року тому за зовсім іншого курсу долара, цін і економічної ситуації.

Словом, підвищувати прожитковий мінімум і мінімальну зарплату слід давно, але чиновники намагаються від цього піти, прикриваючись браком коштів. У той же час фіскальна служба бадьоро рапортує про різке зростання надходжень до бюджету, а кошти знаходяться на цілі, не передбачені бюджетом на 2015 рік, причому не тільки на оборону, а й на різного роду сумнівні «реформи».

Але навіть якщо раптом станеться диво і передбачена бюджетом індексація буде зроблена, то це нічого не вирішує! Просто до мізерних цифр нинішнього прожиткового рівня і мінімальної зарплати додасться настільки ж мізерна надбавка, яка за розміром набагато менша навіть офіційного рівня інфляції. А якщо врахувати, що оплата праці, наприклад, у бюджетній сфері складається з окладу, який мало відрізняється від мінімалки, і системи надбавок у відсотках до окладу, то деяке його збільшення може супроводжуватися скороченням надбавок, як це часто робиться, в результаті чого доходи не виростуть, а можуть навіть скоротитися. А головне, влада, схоже, зовсім не має наміру серйозно займатися реальним збільшенням доходів населення, в результаті чого громадяни впадають у злидні, а вітчизняні виробництво, торгівля і економіка в цілому остаточно вмирають, що підтверджують провальні економічні результати І кварталу 2015 року.

Нагадаємо, що, згідно з чинним законодавством, соціальні стандарти, насамперед величина прожиткового мінімуму та мінімальної зарплати, повинні з певною періодичністю індексуватися на величину інфляції. Нині діючі стандарти були встановлені з грудня 2013 урядом Януковича—Азарова: прожитковий мінімум — 1176, а мінімальна зарплата — 1218 гривень на місяць. Відтоді ці цифри не переглядалися. І справа не стільки в тому, що уряд Яценюка тим самим грубо порушує закон, скільки в тому, що мільйони пересічних громадян за останні приблизно півтора року виявилися зі своїми мізерними гривневими доходами на межі й навіть за межею бідності.

Країна прогресуючої убогості

Нагадаємо, що в кінці 2013 року валютний курс становив близько 8 гривень за 1 долар. При цьому мінімальна зарплата дорівнювала близько 150 доларів і на ці гроші можна було дуже-дуже бідно існувати. За минулий час курс гривні обвалився майже втричі й зараз коливається на рівні 20,50—22 грн./дол. Короткочасні стрибки до 30—35—40 грн./дол. до уваги брати не будемо. Відповідно доходи громадян у валютному еквіваленті зменшилися майже втричі. Якщо до обвальної девальвації зарплата, припустимо, в 3200 грн. дорівнювала 400 доларам, то тепер це близько 150 доларів і, таким чином, середньостатистичний громадянин заробляє за день 7 доларів із розрахунку 22 робочі дні на місяць, тоді як у розвинених країнах 7 доларів це приблизно мінімальний розмір годинної оплати. Нинішній рівень мінімальної зарплати в Україні всемеро нижчий, ніж у Чехії, Угорщині, Словаччині, Естонії, а також вп’ят-

надцятеро-втридцятеро менший, ніж у Франції, Німеччині, Австрії, Люксембурзі. Більше того, вітчизняна «мінімалка» втричі нижча встановленого ООН рівня бідності, рівного 5 доларам на день, тобто за рівнем життя Україна скочується до Африки.

Державна служба статистики стверджує, що реальна заробітна плата громадян України у квітні 2015 зменшилася на 29,6 % порівняно з квітнем 2014 року, а в порівнянні з березнем 2015 року — на 9,2 %.

Наведені дані наочно демонструють різке падіння доходів населення, тоді як уряд продовжує утримувати соціальні стандарти на знущально мізерному рівні, що є незаконно і аморально.

За даними Держслужби статистики, з грудня 2013 по березень 2015 року інфляція склала 62 %, тобто все в середньому подорожчало в 1,62 разу. Але щодо окремих найважливіших товарів повсякденного попиту і продуктів харчування ціни зросли набагато більше, а стосовно комунальних послуг — у рази.

Так, за даними все тієї ж офіційної статистики, зростання цін на ряд продуктів і товарів першої необхідності перевищило середній рівень інфляції: хліб подорожчав на 69 %, цукор — на 66,5 %, риба — на 86 %, соняшникова олія — на 88 % , фрукти — на 136 %, ліки — на 75 %, нафтопродукти — на 81 %, комунальні послуги — на 150 %, а газ для населення — в 5,3 разу. Також суттєво подорожчали м’ясо та м’ясопродукти — на 40 %, яйця — на 29 %, молоко — на 25 %, вершкове масло — на 21,4 %, пасажирські перевезення по залізниці — на 31 %, освіта — на 15,5 %.

Правда, за офіційними даними у травні інфляція сповільнилася до 2,2 %, на основі чого міністр фінансів Наталія Яресько поспішила зробити скороспішний висновок, що економічна ситуація в Україні стабілізувалася. Хоча буквально ще у квітні інфляція склала 14 %. Таким чином, у річному вимірі з 60,9 % за результатами квітня інфляція знизилася до 58,4 % за результатами травня. Але називати дуже хитке затишшя стабілізацією, як це робить міністр фінансів, м’яко кажучи, необачно.

Різке погіршення економічних умов існування вдарило по всіх верствах населення. Середній клас, висловлюючись мовою більшовиків, знищується як клас, перетворюючись на малозабезпечені верстви населення. У свою чергу незаможні не в змозі себе прогодувати, заплатити за користування транспортом та комунальні послуги. Широко розрекламована програма комунальних субсидій за два місяці її дії так толком і не запрацювала.

«Розлучення на мізері»

Повертаючись до соціальних стандартів, нагадаємо, що законом про Державний бюджет на 2015 рік передбачено з 1 грудня збільшення прожиткового мінімуму з нинішніх 1176 гривень до 1330 гривень, тобто на 154 гривні. У свою чергу, мінімальна зарплата з 1 грудня має зрости з нинішніх 1218 гривень до 1378 гривень, тобто на 160 гривень. Цифри, м’яко кажучи, не вражають...

Але складається враження, що навіть на цьому «мізері» влада готується «розвести» громадян країни.

За чутками, норма про збільшення «мінімалки» та прожиткового мінімуму була внесена до закону під тиском депутатів. Але вже при прийнятті закону прем’єр Яценюк висловився в тому сенсі, що соціальні стандарти збільшать, якщо вистачить грошей, із чого можна зробити висновок, що якщо не вистачить, то можуть і не збільшити. Дещо пізніше міністр соціальної політики Павло Розенко заявив, що підвищити до кінця року соціальні стандарти буде дуже і дуже складно, очевидно, натякаючи на те, що «мінімалку» і прожитковий мінімум цілком можуть і не підвищити.

І ось недавно щодо цього прозвучав «сольний виступ» профільного міністра. В інтерв’ю тижневику «Дзеркало тижня. Україна» міністр фінансів Наталія Яресько, кажучи про можливість підвищення соціальних стандартів, зробила більш ніж дивну заяву: «Нема для цього коштів. Дуже хочу якомога швидше індексувати соціальні виплати, ми розуміємо важливість підтримки громадян. Але реального профіциту бюджету немає. Якщо я побачу якісь збільшення надходжень від детінізації, знищення «податкових ям», контрабанди або будь-яких інших на сьогодні непередбачених джерел, готова переглядати соцвиплати. Але зрозумійте: мені зараз передали 17 млрд. грн. незапланованих додаткових потреб від Міністерства оборони та інших правоохоронних відомств і ми ще не знайшли для них фінансування. Прийнято закони, які також вимагають незапланованих витрат. Наприклад, закон про судо­устрій. Перше читання пройшов новий закон про державну службу, якщо його приймуть, це також підвищить незаплановані витрати. Збільшення імпортного ПДВ вимагає збільшення обсягів його відшкодування, а ми на це теж не розраховували. Зрозуміло, що поки ми не вирішимо ці питання і не знайдемо додаткові джерела надходжень, доти будемо не готові проводити індексацію раніше, ніж це передбачено. Коштів у держави немає».

Нещодавно фіскальна служба бадьоро відрапортувала, що надходження до зведеного бюджету за січень—березень 2015-го майже на 33 млрд. грн. перевищили показники аналогічного періоду 2014 року. У квітні й травні ця тенденція продовжилася. Правда, такий значний ріст бюджетних надходжень відбувся за рахунок інфляції, тобто за рахунок збільшення масштабу цін, що призвело до збільшення податкових надходжень, але це вже інше питання. Тому відмовки міністра фінансів про повну відсутність коштів є не зовсім щирими.

До речі, характерна деталь: уряд уперто мовчить про повернення вивезених капіталів, хоча подібні обіцянки давалися на Майдані під час революції 2013—2014 років. За деякими оцінками, за останні роки з України було вивезено приблизно 167 млрд. доларів, яких із лишком вистачило б на істотне збільшення зарплат, пенсій та соціальних виплат, а також на жадані інвестиції.

Припустимо, заяву міністра про те, що на оборону країни потрібні були додаткові 17 млрд. гривень, можна було би залишити без заперечень, якщо забути, що армія значною мірою забезпечується волонтерами.

Зате виникають питання з приводу готовності уряду фінансувати непередбачені бюджетом на 2015 рік чергові реформи судо­устрою та державної служби, тоді як передбачене законом збільшення соціальних стандартів ставиться під великий сумнів.

Втім, виступаючи у Верховній Раді зі звітом про виконання бюджету 2014 року, міністр фінансів була не настільки категорична. Не ризикуючи з трибуни парламенту публічно відмовитися від індексації, фактично заявити про невиконання закону про бюджет, яким така індексація передбачена, Яресько заявила, що раніше грудня індексації чекати не варто, як утім законом і передбачено, але зв’язала підвищення стандартів із результатами переговорів про реструктуризацію зовнішніх боргових зобов’язань. Міністр розповіла, що на обслуговування боргів іде до 5 % ВВП, тож поки не вдасться шляхом реструктуризації знизити навантаження на бюджет, про індексацію говорити не можна.

Тут є, щонайменше, два зауваження. По-перше, щодо якості бюджету-2015. Чому в бюджет заклали індексацію, якщо грошей на неї спочатку не було? Щоб хоч якось проштовхнути бюджет через парламент, а потім схитрувати, не заплативши? По-друге, переговори про реструктуризацію, за заявами тієї ж Яресько, йдуть, м’яко кажучи, не надто успішно, а значить на індексації, якщо триматися логіки міністра, особливо розраховувати не доводиться.

До речі, урядова фракція чомусь нічого не говорить про можливість розкуркулення на користь жебраків — громадян України — олігархів Коломойського і Ахметова, до інтересів яких занадто трепетно ставиться уряд Яценюка. Навіть прийнятий ще при Януковичі закон про трансферне ціноутворення, покликаний перекрити схеми виведення коштів у офшори, так і не запрацював!

Що в лоб, що по лобі!

У 2015 році, за прогнозами Нацбанку, інфляція складе 30 %. Але така оцінка видається більш ніж оптимістичною, оскільки за результатами п’яти місяців інфляція в річному вимірі склала близько 60 %, хоча у травні й намітилася деяка тенденція до зниження.

На цьому тлі збільшення встановленого при Януковичі мізеру на 13 % не можна назвати підвищенням соціальних стандартів. Це цинізм і знущання, які до того ж ведуть до остаточного розвалу економіки.

Адже вже цілком очевидно, що політика заморожування   і урізання доходів громадян аж ніяк не виводить із кризи, як це намагається представити уряд, а навпаки веде до обвалу споживчого попиту і відповідно падіння виробництва та торгівлі й, отже, економіки в цілому. Про це свідчать 17 % падіння ВВП у І кварталі 2015 року. Тому збільшення доходів громадян є вимогою не тільки соціальною і моральною, а й суто економічною.

Олександр Карпець