В. Турянчик: «2021 рік. 60 років тому ми почали розвалювати російську футбольну імперію на полі»
До 130–річчя закарпатського футболу. З неопублікованої книги В. Гаджеги «Залізний капітан».
Ці фото були зроблені через 30 літ (у 1961 році київське «Динамо» вперше у своїй історії стало чемпіоном колишнього СРСР), тобто у 1991 році. Київ. Стадіон «Олімпійський». На верхньому знімку ФК «Динамо–ветеран».
Капітан команди Василь Турянчик згадував:
«Нас тоді збирали по всьому світу. Скажімо, Віктора Каневського, який теж був свого часу, як і я, капітаном динамівцем, відшукали аж у США. А ось Валерій Лобановський з ОАЄ, де він тренував збірну команду цієї країни, так і не зміг приїхати. А ця історична подія заслуговує на те, аби про неї знали чим побільше людей. Адже, рівно 60 років тому київське «Динамо» (уже повторююсь!) вперше в своїй історії стало чемпіоном колишнього СРСР. Це був історичний момент як для клубу, так і для усього вітчизняного футболу, адже вперше титул завоювала команда не з Москви. Завітав на стадіон і сам перший Президент України Леонід Кравчук. Жаль, що вже у живих не було Володимира Щербицького, який, як Перший в Україні, турбувався про нас. У мене у Києві був навіть у кімнаті, де я проживав. Цікавився тим, що я потребую. А через три дні у моїй кімнаті з’явилася нова радіола «Дружба» замість нашої закарпатської «Галі». Це після авто була найбільш цінна річ у моїй кімнаті 3Х4 м. й висота 220 см. Лампочку «Ілліча» закручував без табурета, правда, користувався двома–трьома товстими книжками, які були у мене для паради.
Щодо Кравчука, то він найперше особисто привітався з кожним з команди, а потім, певно, наслідуючи відомі зразки зарубіжних політиків, увів м’яч у гру.
Протистояла ж чемпіонам–61, – згадує Василь Юрійович, — команда «зірок космосу», яка прибула з космодрому «Байконур» та провідні гравці кращих столичних команд. І все ж кістяк її склали відомі підкорювачі Вселеної А. Березовий, В. Ляхов, В. Зудов, В. Афанасєв. Символічно, що цього року виповнилося і 30 років першого польоту людини до зірок, що поставило цій події в одну площину.
Динамівці довели, що майстерність не підвладна часові. Трибуни завмирали від відчайдушних кидків Олега Макарова, ударів Йожефа Сабо і Віталія Хмельницького, підключення до атаки Василя Турянчика. … А перший гол Олега Базилевича взагалі легендарно–класичний — нападаючий «закрив» дальню штангу після подачі Сабо кутового, як це колись відмінно робив після знаменитих ударів Лобановського (Валерій Васильович, на жаль, не зміг приїхати із–за кордону).
Підсумок матчу — 3:1 на користь «Динамо». І через тридцять років чемпіони є чемпіонами».
На фото у центрі: Василь Турянчик демонструє гру вищого гатунку; нижче — Йожеф Сабо міг на ходу обіграти двох, а то і трьох суперників й з 25–30 метрів нанести гарматний удар, що воротарі не встигали навіть оком моргнути.
При написанні матеріалу використано статтю «Не потьм’януло золото» Юрія Боднара («Український футбол», жовтень 1991 р.).
Василь Гаджега, голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України.
Із золотого футбольного сузір’я Закарпаття: ЗМС Йосиф Сабо, Стефан Решко та Василь Турянчик.
Коментарі :
Додати коментар