1. Новини
2. СПОРТ

Ювілей про який не хочеться конкретно мовити

Чому? Бо вигляд мого героя ще напрочуд молодечий, завжди привітна усмішка та його завзятість заставляє мені казати, що у його паспорті вкралася помилка у графі «День народження»

Павла Георгійовича Іванчова з Тячева, якого сьогодні вітають з днем народження, знаю більше чверть століття. Разом працювали у ФК «Беркут» Бедевля (1997–19987 рр.), коли цей сільський колектив виступав серед команд майстрів (2–га ліга, першість України). Тоді це була ізюминка для багатьох, адже історія професійного футболу до цих пір не знала, щоб на рівні команди майстрів грав клуб із села, до того ж, гірського, в якому нема і 4 тисяч жителів. Коли реєстрував «Беркут» у ФФУ (київський стадіон «Динамо»), то президент федерації Григорій Суркіс запитав мене, а де ж це село знаходиться? Поруч зі мною стояв, нехай йому земля буде пухом, працівник цієї організації, екс-гравець збірної команди колишнього Радянського Союзу та київського «Динамо» Ференц Медвідь, лише стенув плечима, тобто про Бедевлю йому не відомо нічого. І вперше мої співрозмовники почули такі цікаві факти: розташоване це село   від райцентру Тячів приблизно 5–7 кілометрів, а сам район і по території, і по населенню є найбільшим в Україні. Згадую і такий факт, що коли «беркутівці» на рідному стадіоні приймали третю команду київського «Динамо», то на Закарпаття завітали тренери головного столичного клубу Анатолій Дем’яненко,   Валерій Зуєв і наш земляк Михайло Коман (на жаль, двох останніх уже нема серед нас) аби більш детально взнати про це футбольне село на Закарпатті.

Спортивна біографія Павла Григоровича подібна до інших знаних футболістів та тренерів краю: школа, Тячівська ДЮСШ, перший тренер — Андрій Гаваші, який переїхав з Мукачева, збірна району, області. У 15 років одягнув футболку місцевого ФК «Зеніт» Тячів, який грав на першість області (головний тренер — Людвик Бийреш) та брав участь у змаганнях, які проводила під егідою Української ради ДСТ «Спартак».. До речі, тепер місцевий стадіон назвали у честь тренера ФК «Зеніт» Л. Бийреша. У команді П. Іванчов завжди вирізнявся надійністю, працьовитістю, вмів «читати гру». Не випадково у 25 років він став граючим тренером, хоча бутси на гвіздок повісив у 46 років. Та чи не найбільше П. Іванчова знають тересвянські вболівальники «гри мільйонів», де він провів у місцевому ФК «Авангард» свої кращі молоді роки. У складі тересвянців (с. Тересва — рідне село Василя Форкавця) команди був тричі призером чемпіонату Закарпаття.

Коли навчався в УжДУ, то був членом збірної команди «вишу», яку тренував знаний форвард легендарного ФК «Спартак» Ужгород Карло Олаг, котрий разом із хустянином Дмитром Калиничем у його складі були трикратними чемпіонами (1946, 1950 та 1954 рр.) та володарями кубка України серед аматорських колективів (КФК).

Свого часу П. Іванчов грав і за бедевлянський «Беркут», який у 1987 році разом з автором цих рядків зареєстрував, як команду майстрів 2–ої ліги. Підбором футболістів займався особисто, хоча з цією   копіткою роботою справився швидко, адже володів інформацією щодо хороших виконавців і в районі, і в області й мав чималі зв’язки з колегами по тренерському цеху в Україні. До складу «Беркута» було запрошено кількох уже перевірених і досвідчених футболістів, котрі свого часу виступали за ужгородське «Закарпаття» та мукачівські «Карпати»   — це у першу чергу представників Іршавщини — С. Гозду, М. Кенейза, М. Рацина, В. Савку, з Ужгорода зовсім молодих, вихованців місцевої СДЮШОР з футболу, 17–річних Тараса Вайданича та Дмитра Альохіна, місцевих провідних гравців Артура Апіяна та Василя Форкавця тощо.

У 2000 році П. Іванчова запросили очолити тренерський штаб ФК «Калуш», а відтак у 2004 — ФК «Верес» Рівне. Обидві команди виступали у 2–ій всеукраїнській лізі (зона «А»). Довелося тячівцю попрацювати і у тренерському штабі (науково–методична група) першолігового ФК «Нива» Вінниця. За цей клуб свого часу виступали такі знані футболісти із Срібної Землі, як Володимир, Стефан та Петро Решки, Янош Габовда, Емеріх Лендєл тощо.

Протягом 2009–2015 рр. П. Іванчов очолював ФК «Тячів», а відтак — ФК «Говерла» Ясіня та ФК «Боржава» Довге.

Останні роки ювіляр працює тренером–викладачем в Тячівській ДЮСШ. Чимало його вихованців уже   виступають за провідні команди майстрів України та Угорщини. Також паралельно Павло Григорович є викладачем при ФФЗ, де проводить ліцензування тренерів категорії «С».

Шановний Павле Георгійовичу, дружній колектив Закарпатської асоціації футболу та вся футбольна сім’я краю щиро вітає шановного іменинника з 70-річним ювілеєм і бажає міцного здоров’я, щастя, багато приємних моментів у житті, удачі та здійснення заповітних мрій! Нехай доля подарує Вам у цей чудовий весняний день відчуття свята й урочистості, а всі побажання, які лунатимуть на Вашу адресу, обов’язково здійсняться! Ще раз Вам миру, добра, злагоди та благополуччя!

До цих вітань приєднується і екс–віце–президент ФК «Беркут» Бедевля, голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України Василь Гаджега.