Особистість закарпатського підприємця та політика Сергія Ратушняка добре відома далеко за межами Закарпаття. Більшість людей знає його, як двічі мера Ужгорода, народного депутата кількох скликань, кандидата у Президенти і загалом — як людину із чіткою життєвою позицією.

Ми ж вирішили поспілкуватися з паном Сергієм як із досвідченим бізнесменом і розпитати його про розвиток власної справи та про свою формулу бізнес-успіху.
—     Сергію Миколайовичу, розкажіть як і коли ви заробили перші гроші?
—     Маленькі перші гроші я заробив у 5-6 класі: копав городи, рубав дрова, косив траву, у 8 класі — працював вантажником… А вже більші — зміг заробляти після закінчення Київського політеху з червоним дипломом, шиючи джинси, кепки, куртки на дому. І за день заробляв від 200 до 400 рублів, коли місячна зарплата інженера на той час була 110 рублів. Ось як держава цінувала спеціалістів, тому й повинна була розвалитись. З цих грошей я зміг купити собі машину, обладнання для виготовлення тренажерів. Згодом була робота на Турбогазі…
—     На шляху від 1988 року, коли було створено СП РІО, до сьогодні, що було найскладнішим?
—     Найскладнішим був період, коли дали команду на знищення мене Медведчук і Кучма, яку реалізовували Устич, Стрижак, Рябець, Марта Волощук, потім підключився Балога. Знищували все, що я зробив, натомісь нічого не створивши. Знищено банк, ковбасне, горілчане, кавове підприємство… Це перше, а друге — зрадництво, тих бродяг, яких я до себе підпустив. Я зробив їх багатими, політиками, чиновниками, а вони почали приймати безпосередню участь у тому, аби мене знищити, посадити, застрелити, отруїти і так далі. Я не послухався свого діда з Лучок, котрий казав: «Не дай жебраку вмерти з голоду, але й не дай встати з колін, бо він перший тебе заб’є!»
—     Раніше ваш кавовий бізнес складав 17% українського ринку. Що зараз?
—     Зараз тільки 800 кав’ярень по області. Торгова марка «Корадо» розвиватиметься в Європі, там легше.
—     А чи не хотіли переїхати жити і працювати в Європу?
—     Розумієте, коли вже шостий десяток, то я вже і там, і тут чужий. Населення тут перетворюють на бидло, адже еліта знищувалася з 1937 року. Всі засоби масової інформації — антиукраїнські. Подивіться, яку еліту показують всьому світу наші телешоу. Держава цілісна тоді, коли є віра, під вірою є релігійна інституція, що запроваджує її в маси. А знизу інтелектуальні, фізичні та природні ресурси. Коли злочинність перевищує 10%, як у нас,   то це — неконтрольована кримінальна країна. Тому й з’являються проходимці, бо людям потрібна масова віра. Заробітна плата та пенсії українців — 5-7% від європейських, а ціни — європейські. Ми будуємо економіку без коштів — це взагалі унікальний проект. Тобто кінцевий споживач відсутній, бо близько 14 млн. населення живе на 100 доларів у місяць.
—     Чим займаєтеся зараз? Чи не думали розвивати туристичну галузь Закарпаття?
—     Зараз будую в Ужгороді чотири об’єкти з бюджетом понад 5,5 млн. доларів. Один уже працює,   на Белінського біля «Білочки». В основному це приміщення під оренду, кафе, ресторани. А якщо робити готель, то там його розкрадуть селяни, поки туди доїдеш, два-три рази ДАІшники зупинять, долю знімуть, розіб’єш машину… Хоча є приклади якісного туристичного бізнесу, але не за заслуги закарпатців.
—     Розкажіть про проект «Аквапарк».
—     До червня вже працюватиме дитячий, юнацький та 25 метровий басейни. Хоча саме на території «Аквапарку» і кафе екологічні та різного роду організації знайшли причини всіх смертних гріхів Ужгорода. Для дітей до 10-ти років користування басейном буде безкоштовним, після 9-ої — працюватиме аквадискотека. Вміщатиме комплекс до тисячі людей.
—     Чи допомагають у бізнесі жіночі поради?
—     Жінки мене взагалі ніколи не підводили. Жінка для мене — найкращий бізнес-партнер. У цьому плані вони мене ніколи не зраджували.
—     Щоб стати успішним, як думаєте, чого треба більше — знань, таланту чи грошей?
—     Гроші — це те, що ти маєш здобути. Це природне, по-перше, а по-друге — потрібна мотивація. У мене вона була, бо я ріс у бідності. Немало через це я витерпів принижень. Навіть не ходив на дискотеки, бо не було що взути і вдягнути. І треба бути налаштованим з 15 років спати по три-п’ять годин на добу, без вихідних і свят. Працювати — це думати, бо мозолями багато не заробиш. Тобто шалена внутрішня мотивація та енергія — це основне.
—     Чи сумісні бізнес та дружба?
—     Звичайно, тільки в Закарпатському варіанті це досить важко. На щастя, у мене є партнери і друзі водночас. Але багато є, хто прийшов голим, піднявся і зразу втік.
—     Чи є у вас формула успіху?
—     Якби я не був зайве сентиментальним та порядним, то мав би набагато більше, ніж маю. Я не жалію, тому що мені більше не треба. У кожного є своя межа між чорним та білим і ти сам її вибудовуєш.
—     Дякую, за цікаве інтерв’ю! Бажаю успіху в майбутніх проектах.
Діана Білецька для журналу “PERSPEKTIVE»
http://karpatnews.in.ua/news/63716

admin