Кожна жінка будучи маленькою дівчинкою мріє про своє весілля, розкішну білу сукню, букет із білих троянд та гарного принца, який завжди буде поруч. Як то кажуть: «і в щасті, і в горі, і допоки смерть не розлучить».

Не покидаючи своїх мрій про чарівне весілля, люди зустрічаються, закохуються, одружуються, але про подальші стосунки не замислюються. Для одних такий шлюб – втеча від самотності, для інших — просто прив’язаність, яку помилково приймають за кохання, для третіх – жага романтики.

Кожна жінка будучи маленькою дівчинкою мріє про своє весілля, розкішну білу сукню, букет із білих троянд та гарного принца, який завжди буде поруч. Як то кажуть: «і в щасті, і в горі, і допоки смерть не розлучить». Не покидаючи своїх мрій про чарівне весілля, люди зустрічаються, закохуються, одружуються, але про подальші стосунки не замислюються. Для одних такий шлюб – втеча від самотності, для інших — просто прив’язаність, яку помилково приймають за кохання, для третіх – жага романтики.

Ще в Древньому Римі люди створювали сім’ї у віці дванадцяти-чотирнадцяти років. Але не заради любові, а лише заради користі їхніх батьків. У Середньовіччі виникали інші причини таких союзів, наприклад, чума, від якої багато хто не доживав і до 30-35 років. А оскільки рід потрібно було зберегти, то одружувалися, хто коли міг і з ким міг (частіше без бажання самих підлітків - аби тільки була вигода).
Сьогодні серед молодих українців ранні шлюби набули великої популярності. І хоч батьки одружуватися не примушують, та й чумою нас вже не залякаєш, факт залишається фактом. У той самий час на Заході ситуація зовсім протилежна. Якщо майже у всіх європейських країнах перед тим, як зв’язати себе сімейними узами, будують кар’єру, дбають про матеріальне забезпечення майбутньої сім’ї, то українська молодь поспішає до РАГСу. Звичайно, не вся, але багато хто.

З огляду на статистику можна зробити висновок, що шлюби, взяті до 17 років, не відрізняються за міцністю від тих, що взяті після 23 – 25 років. І в ранніх, і в більш зрілих сім’ях трапляються розлучення. Так само як і в обох випадках бувають хороші сімейні стосунки. Щодо того, які шлюби є ранніми, то вважається, що якщо людина є юридично зрілою, тобто досягла 18 років, то це вже не є раннім шлюбом. І коли обоє людей визначилися та хочуть одружитися, це нормально.

Ранні шлюби, звісно ж, мають свої як плюси, так і мінуси. Проте щасливе подружнє життя залежить від самих молодят, від ставлення до своєї коханої половинки, від бажання жити разом та бути щасливими.

Перевага ранніх шлюбів у тому, що в молодому віці почуття закоханих більш щирі, є бажання та здоров’я для того, щоб разом подолати всі труднощі. Окрім того, чим молодше подружжя, тим гармонійніші діти. Адже батьки самі ще як діти, вони з ними гарно, емоційно спілкуються і за допомогою родичів краще виховують.
Натомість недоліками ранніх шлюбів перш за все є недостатність життєвого досвіду. По-друге, категоричність суджень молодих людей і, як наслідок, більш різкі конфлікти. По-третє, відсутність майнового забезпечення шлюбу. Адже молода сім’я рідко має достатні прибутки, а „з милим в курені рай” лише перші години, а потім хочеться відповідних умов та комфорту. Четвертим недоліком ранніх сімейних стосунків є недостатнє усвідомлення, що шлюб - це обов’язок. А вже потім приємність.

На мою думку, головною причиною розлучень молодих пар є мінливість почуттів. Тобто шлюби руйнуються через те, що змінюються емоції.

Погано, коли у ранньому віці шлюб беруть через вагітність, тобто через необхідність. Погано це тому, що молодята не усвідомлюють всієї відповідальності за свою майбутню дитину, а одружуються тільки тому, що так треба. Саме тому багато таких діток в майбутньому залишаються покинутими та стають вихованцями дитячих будинків.

Не важливо, в якому віці ви одружитесь: 17, 20 чи 30 років, головне - щоб поруч була справді рідна людина, з якою ви готові прожити життя і на яку можете покластися у будь-якій ситуації.

Тому одружуватися чи ні у юному віці, зваживши всі за і проти, кожен повинен вирішувати сам. Робіть висновки і, залежно від них, або мчіть до РАГСу, або біжіть від нього геть. Найголовніше: кохайте один одного!

Діана Булак, студентка відділення журналістики УжНУ