Професор УжНУ Любомир Белей вважає, що сквер неподалік ректорату варто назвати сквером Революції Гідності, бо Свята Теятна ніколи не була покровителькою студентів, та й узагалі є частиною російської пропаганди.

Про це Любомир Белей написав у власному блозі на сайті Медіацентру УжНУ .

Уже тривалий час в Ужгородському національному університеті точаться розмови про впорядкування скверу навпроти корпусу колишнього економічного факультету. Ось і тепер, судячи з повідомлень ЗМІ, ректорат оголосив конкурс «проектів скульптурної композиції Свободи у сквері св. Тетяни», який завершується 31 серпня цього року. Якщо облаштуванню скверу приділяють значну увагу, то з його назвою ніхто собі проблем не робив: пропозиція назвати його іменем святої Тетяни була чомусь сприйнята без застережень. Чому? Бо, мовляв, усе зрозуміло і переконливо: св. Тетяна – покровителька студентства, отже, кращої назви скверу годі придумати. Проте досить задати питання, де, коли і як свята Тетяна стала покровителькою студентства, щоб засумніватися у вмотивованості такої назви.

Свята Тетяна народилася в Римі за імператора   Олександра у першій половині ІІІ ст. Майбутню святу – дияконесу римської церкви Тетяну, як свідчать «Житія святих» уславленого українського богослова Дмитра Туптала, невірні схопили та примушували її поклонитися поганським божкам Аполлону й Діані, однак ні вмовляння, ні обіцянки різних благ, ні жорстокі тортури не змусили Тетяну відректися Ісуса Христа. Не змігши зламати твердої віри у Триєдиного Бога, Тетяну стратили. Агіографи ретельно виписали життєвий подвиг мучениці святої Тетяни, проте в її Житії нічого не сказано про особливе ставлення святої до студентів чи учнів. Звідки ж тоді поширена думка, що саме свята Тетяна є покровителькою студентства? Відповіді на це запитання можна знайти … в російській історії. Виявляється, що російська імператриця Єлізавета підписала указ про створення Імператорського московського університету 25 січня 1755 р., тобто в день, коли церква вшановує святу Тетяну. Приблизно через півстоліття після заснування Московського університету було зроблено спробу пов’язати його з культом святої Тетяни: університетську церкву висвятили на честь св. Тетяни, проте аж до середини ХІХ ст. ніхто не вважав св. Тетяну   покровителькою студентства. Починаючи зі свого столітнього ювілею, 25 січня Московський університет почав відзначати своєрідний День університету: в офіційній частині цього свята нагороджували кращих студентів та викладачів, а в неофіційній, як свідчать випускники вишу, академічна громада впадала в обійми Бахуса, нерідко до «ризоположенія». На початку 20-х років ХХ ст. більшовики разом із університетами, як типом вищих навчальних закладів, заборонили і свято Московського університету, що припадало на 25 січня.. Лише у 1992 р. новообраний ректор Московського державного університету В. А. Садовнічий запропонував відзначати день заснування університету – 25 січня – називаючи його Тетяниним днем, згодом в МДУ почали навіть видавати газету «православного студентства» «Татьянин день». Так у Росії день заснування Московського університету став днем студентства, який пов’язали зі святою Тетяною.

Стислий огляд історії формування культу святої Тетяни як заступниці студентства породжує запитання: «А який стосунок має московська ідеологема «святої Тетяни як заступниці студентства» до скверу поблизу Ужгородського університету?» Чому саме ім’я «московської» святої Тетяни, а не «західних» святих Томи або Августина має носити ужгородський сквер. Доки через власні байдужість, невігластво чи плебейство маємо ходити жебрати попід сусідські пороги? Гідною відповіддю на ці запитання можуть послужити мудрі й напрочуд актуальні Шевченкові слова: «На москалів не вважайте /…/. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди».

І справді, чому нині в Ужгородському університеті мають плекати чужі культурно-історичні традиції? Невже українська культура, зрештою давніша і зовсім недавня історія нашого університету не має гідних персоналій або ж реалій, які варто увіковічнити у назві скверу? Зважаючи на плани розташувати у сквері скульптурну композицію «Свобода», його можна було б назвати, наприклад, сквером Революції Гідності. Така назва не лише засвідчувала б шанобливе ставлення до активної громадянської позиції значної частини студентів та викладачів УжНУ під час Революції Гідності, а й була б промовистим нагадуванням-осторогою для чиновників з сусідньої ОДА. Достатню мотивацію може мати і назва скверу на честь мандрівного філософа Григорія Сковороди, який, можливо, прямуючи у Прешбург, не оминув нашого міста. А втім, може, будуть інші, вдаліші пропозиції. У кожному разі, вибір назви скверу академічна громада університету має ретельно продумати, щоб через кілька років не соромитись примітивною назвою та не змінювати її, як це часто робили совєтські колгоспи.

Rionews, фото Я. Немеша