«Перше, що спадає на думку іноземцям при слові Кембридж – образ академіків та науковців, при слові Україна – Чорнобиль та Шевченко, однак на те вони і стереотипи, щоб їх руйнувати протягом життя», – розповідає британський мандрівник Александер Стемп.

Спраглий до авантюр ландшафтний дизайнер з Кембриджа, який останнім часом мешкає в Будапешті, об’їздив на велосипеді майже все Закарпаття та написав книгу вражень «The Ukraine Carpathians: Europe’s last great wilderness”.

Інтерв’ю з мандрівником:
«Перше, що спадає на думку іноземцям при слові Кембридж – образ академіків та науковців, при слові Україна – Чорнобиль та Шевченко, однак на те вони і стереотипи, щоб їх руйнувати протягом життя», – розповідає британський мандрівник Александер Стемп. Спраглий до авантюр ландшафтний дизайнер з Кембриджа, який останнім часом мешкає в Будапешті, об’їздив на велосипеді майже все Закарпаття та написав книгу вражень «The Ukraine Carpathians: Europe’s last great wilderness”.


- Чим вас привабило саме Закарпаття, що ви знали про наш край?

- Не знав геть нічого, але я деякий час жив у Будапешті, тож багато моїх знайомих розповідали різні цікаві речі про ваш регіон. Зокрема, про угорськомовні села. Втім, жоден з моїх друзів тут не був, тож це і послужило для мене каталізатором – прийняв рішення і приїхав. Спершу все роздивлявся, багатьом явищам дивувався, але одразу полюбив це місце з усією його дикою красою.

- Що ви розповідали своїм британським друзям, телефонуючи з Закарпаття?

- Я переконував їх звільнитися від стереотипів і приїхати сюди. Звичайно, можна багато говорити про те, що тут є певні проблеми для туриста, який не володіє українською і з дорогами біда, і сервіс іноді не надто якісний. Однак, я завжди кажу – хочете довершеності у всьому – їдьте у Монте Карло. Сюди потрібно їздити за щирістю, за колоритом, за чистими емоціями. Я не шукав дорогих ресторанів та величезних скляних торгових центрів, мене цікавило зовсім інше. Раніше я чув, що Україна – це маленька Росія, що тут не надто привітні люди – я переконався в зворотньому сам і тепер переконую всіх інших.

- Ви мандруєте один, не відчуваєте дискомфорту чи браку спілкування?

- Моя робота передбачає багато перебування на самоті. Я працюю з рослинами, наодинці з власними думками – це комфортно для мене. Навряд чи порадив би іншим подорожувати без компанії та для мене такий відпочинок є оптимальним. Кілька років тому інформації про Закарпаття в інтернеті майже не було, тож я вивчав місцевість по мапі. Якось у Воловці я зайшов в кав’ярню випити чаю і побачив листівки з надзвичайним озером, мені показали це місце на карті – озеро Синевір. Я був приголомшений його первозданною красою.

- На створення книги вас надихнув якийсь конкретний випадок чи бажання розділити враження з іншими людьми?      

- За час мандрівки я зустрів кількох колоритних персонажів, однак ідея створення книги була навіяна бажанням зробити щось для цієї землі. У Закарпатті є щось особливе, я відчув любов, схожу на батьківську і просто захотів зробити посильний внесок у розвиток цього надзвичайного місця. Працюючи над книгою я розумів, що я - не Шекспір, не Шевченко і не геній від літератури. Однак я знав, що якщо люди на моїй батьківщині зможуть побачити Закарпаття таким, яким побачив його я – вони захочуть сюди приїхати, це може змінити туристичний клімат і привести інвестиції. Я був страшенно здивований, що мою книгу в інтернеті замовляли навіть з Австралії та Нової Зеландії. Я надіслав примірник Принцу Чарльзу, він любить такі місця, у нього є маєток у Трансільванії – цей факт сам по собі приваблює туди туристів з Англії. Щось подібне я хотів зробити і для вашого краю. До речі, переходячи кордон пішки у Селменцях, я збагнув, що село поділене навпіл – це дуже символічно і написав про це Роджеру Вотерсу, лідеру легендарної групи “Pink Floyd” та автора проекту «The Wall» (що у перекладі означає «Стіна» - прим. авт). Було б добре, якщо б він приїхав і зіграв концерт просто на кордоні, це стало б неоціненною рекламою вашого краю, його історії та специфіки. Я відчув магію цього місця і вірю в його потенціал, тому продовжуватиму те, що розпочав.

Вікторія Рижова, спеціально для Zaholovok.com.ua

admin