Фуремні ґратуляції
Перше слово назви цього відгуку на книжку письменника Юрія Шипа «Най ся жиє файно всім» на перший погляд може видатися старомодним або новотвором. Однак це не так, бо воно — промовистий закарпатський діалект, який означає: вигідний, корисний, цікавий та інші позитивні якості.
Такі, що притаманні ідейному змісту видання, скомпонованого з п’яти розділів та вісімнадцяти циклів, щедрих на говіркові лексеми Підкарпаття. Тому багатозначний сленг «фуремні» використано з огляду не тільки на проблематику та стиль книжки, але й творчу манеру літератора.
Передусім хочу сказати, що в цьому сенсі видання цікаве й корисне. Привертає увагу як особливостями системи, так і долею натури самого автора на його життєвому шляху. Перегортаючи пожовклі сторінки підшивок, бачиш, яким є довгим і плідним шлях від сільського юнака до вершин літературного Олімпу через ще одну сходинку — об’ємну збірку лірики, гумору, сатири та байок із ґратуляціями «Найся жиє файно всім».
Спливли десятки літ у житейській круговерті. При будь-якій можливості Юрій Шип буває в селі свого дитинства й інших місцевостях Турянської долини. Там, де ріс, де навчався у школі, працював педагогом, здійснив мужній вчинок (ризикуючи собою, кинувся в охоплену полум’ям хату, аби порятувати двоє дітей), збудував храм у рідному селі на прославу Бога, з любов’ю до Нього й до людей, проголосивши «Повсякденний тост»:
Найся жиє файно всім,
А біда нам і не сниться:
Людям дальнім і своїм —
Рідним, ближнім і чужинцям.
...Юрія Шипа знають, читають і пропагують. Будучи в розквіті літ і творчих сил, як і раніше, стоїть на чатах правди, бере за барки негідників, хапуг, нероб, п’яниць… виносить їх на площу до стовпа всенародної ганьби та осуду. Відчуваємо це й у «Вступному заспіві для читачів» книжки «Найся жиє файно всім». Тут його «улюблені» (як і за висловом незабутнього Остапа Вишні «будь вони тричі прокляті») антигерої: грошовиті і пихаті, підлабузники й хапуги, спекулянти і нахаби, держиморди й чинодрали… Це ж треба мати силу, мужність, вміння і хист, аби всіх спакувати до велетенського сатиричного мішка, виголосивши кожному заслужений вирок. І то не авторська забаганка, а воля народу, завдяки якій Шипа одні шанують і цінують, інші на нього косяться і його бояться.
Володіючи вищим даром (а це дар Божий!) Шип насичує своє письмо внутрішньою енергією, стиль його гумористично-сатиричних творів у книзі легкий і простий за формою, але глибокий за змістом. І не треба думати, що перша, десята, двадцята чи інша якась його строфа лише картає, виводить на чисту воду. У Юрія Шипа цілком інша мета: зробити світ добрішим, гармонійнішим, аби ті, хто обтяжений гріхами, поступово прозрівали, а віруючі ще більше зміцнювали себе у цьому. Віршів такого штибу в нього стоси. В розділах «приємності з прикрощами», «Пожиточна сміхоловка», «Сатиричний патронташ», «Публічний байкомат», «Епілог» для багатьох. Аби людиною керувала любов до ближнього, навколишнього світу доброти.
Поет пристрасним словом намагається достукатися до приспаної совісті та хижацької невситності. Бо ж вона настільки нахабна й масштабна, що, здається, не дай то, Боже, через деякий час довкруг виднітимуться лиш пустирі на скальпованій землі та почорнілі пні на схилах лисих лісогір та людського безумства.
Однак є віра й надія на прийдешнє. Не слід опускати рук, а жити й боротися в ім’я кращого наших нащадків — дітей та внуків. І в наш кровопролитний час. Для цього закликає автор усіх (а сильних світу цього передусім):
Бога слухай, мир цінуй,
Бережи свій родовід,
Мудро думай і працюй —
Будеш мати добрий світ.
...А чи матиме успіх книжка Юрія Шипа «Найся жиє файно всім»? Гадаю, так. Адже він свідомий тієї високої місії доброчинства, що долею доручена і йому, як служителю Богу, людям, письменнику-патріоту, сатирику, що кладе «на лопатки» нечестиве поріддя. Борцю з несправедливістю, підступністю та іншими негативними явищами в духовному та матеріальному бутті, що заважають чесно й повноцінно жити кожному з нас в умовах рашистського нашестя із вірою і надією на перемогу над ним, добра над злом.
Юрій Ковач, літературознавець, редактор газети «Народне слово»
Коментарі :
Додати коментар