Українська #Селфіпаті: Яка вона?

Юліан Пігуляк, студент відділення журналістики УжНУ 19.07.2016 09:23 ДОЗВІЛЛЯ

Новий фільм Любомира Левицького «#СЕЛФІПАТІ»( «#SELFIEPARTY») позиціонується як українська чорна комедія з непоганою композиторською роботою. Безумовно Левицький чудовий кліпмейкер. Третину фільму складають кадри невпинної, абсолютно неконтрольованої канонічної вечірки з розривною музикою.

Ви гадали, що комедійна складова насичена дивним тандемом трагедії і комедії в українському колориті?   Ним і не пахне, як майже в кожному фільмі Левицького з його уявленням того як має виглядати хиткий український колорит, основа якого насправді полягає в вимираючому аграрно-сільскому стилі життя. Новий Кустуріца? Ні, у нас тут секс, наркотики і анархія, п’яні студенти, охоронці-шизофреніки, копи-збоченці, карлик, в якого вселився демон, декан і сусідка, як жертви сублімації по Фрейду, пожарні (просто за компанію) і продавець-термінатор з АЗС. А ще клішейні образи «гопоти», «ботанів», «задротів», «поліції» й стандартного контингенту типової «American party» включаючи, само собою, гедоністичне безчинство.

Жахливого несмаку комедію було вирішено на добивання лежачого розбавити містикою. Напевне спочатку сценарист придумав панчлайн про мертвого карлика що ожив, а потім вже вимушений був вигадувати сетап для цього. А це й не перечить логіці фільму, сюжет якого скаче з одного хронологічного проміжку в інший чи не кожні п’ять хвилин.
Бездарна «солянка» Левицького вміщує в собі абсолютно незв’язне різноманіття жанрів і екстенсивно(кількісно) нарощуваних сюжетних поворотів: бабка головного героя відлякувала за допомогою полтергейсту нацистів від старого дому. Полтергейст — шляхтич з 18 сторіччя, що вселився в декількох персонажів за фільм.   Головний герой — тряпка, який навіть і не намагається тримати під контролем ситуацію і вечірка перетворюється в содомію на пару з бедламом. А охоронці-шизофреніки, істеричний сусід , карлик, мотиви якого вже точно не зрозуміти і дочка декана, що більшу частину часу валяється без свідомості   таки доводять до цього.

Четвірка передових персонажів не блищить оригінальністю. Головний герой в цілому погано прописана слабкодуха «тряпка» з маргінальними ознаками. Ще є «мажор», що намагається зробити краще, невмотивований «бовдур» що не намагається а таки робить тільки гірше і гот-ескапіст-наркоман, сюжетна вага якого до кінця цієї картини вивітрюється тому що це єдиний персонаж з претензією на адекватність.

Плоскості деяких жартів можна тільки позаздрити. Сценарист докотився навіть до омофонії з матюками.
Максимально антропоморфні персонажі у всесвіті Левицького – бездушні предмети: Українська міліція канонізованого американського зразку. Студенти — кліше,   Персонажі кризи середнього віку — кліше. І ніхто собі не відмовляє в безчинствах. Голівудське «Ніхто нічого не знає» працює й тут — ні один з персонажів не здатний на раціональне мислення і адекватні поступки в американській комедії.
В принципі за рахунок величезного абсурдного наповнення ситуаціями фільм можна й похвалити, адже причиною їх виникнення є персонажі, які, здавалось би, навіть не мали би приймати участь у цьому бедламі.  

Канонічна американська комедія. Ні, справді. Ні однієї ознаки українського, чи хоча б пострадянського колориту. Українська мова, українські зірки, але американізовані реалії, як би це не було сумно.
Отже, якщо й є персонаж, мотиви дій якого ми можемо скинути на незрозумілий хід думок полтергейста, який ним керує, то є моменти де мотивацію і логіку дій персонажів не пропрацьовано взагалі:

- Мотив пограбування пивоварні висосаний з пальця
- В кінці фінальна битва, армію «гопоти»на яку продавець-термінатор незрозуміло як зібрав. Ну тим не менше сценарист хоче закінчити фільм ефектно.
- Мотив термінатора знищити всіх також висосаний з пальця, адже ще в попередній сцені він говорив, що хоче помститися саме карлику.
- Поліція приїхала на вечірку, яка переросла в бійку випадково, а саме — переслідуючи пару п’яних порушників ПДР. Сценарист дружить з логікою настільки, що його виправдає тільки той факт, що все населення котеджу або винищили або воно стало частиною вечірки, через що копів так ніхто і не визвав.

Чому ж цей фільм вчить? Безчинство і гедонізм, жорстокість і анархія, першість природних інстинктів, волюнтаризм… ідеальний набір для підліткового кіно.
В тому плані, щоб задовольнити цільову аудиторію до кінокартини претензій звичайно немає. В плані розвитку кіно в Україні це взагалі не вклад в нашу індустрію. В плані культурної цінності — картина бездарно примітивна. Так, фільм незалежний, але це ніяк не відбивається на талантах режисера і сценариста. Нічого нового і, тим більше, «українського» Любомир Левицький і Сергій Касторних не зробили.

Юліан Пігуляк, студент відділення журналістики УжНУ

Коментарі :


 

 

 

Погода

ДОЗВІЛЛЯ

Оголошення

Архів новин

Травень
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
2025
1950
1951
1952
1953
1954
1955
1956
1957
1958
1959
1960
1961
1962
1963
1964
1965
1966
1967
1968
1969
1970
1971
1972
1973
1974
1975
1976
1977
1978
1979
1980
1981
1982
1983
1984
1985
1986
1987
1988
1989
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
2019
2020
2021
2022
2023
2024
2025
2026
2027
2028
2029
2030
2031
2032
2033
2034
2035
2036
2037
2038
2039
2040
2041
2042
2043
2044
2045
2046
2047
2048
2049
2050
НдлПндВтрСрдЧтвПтнСбт
27
28
29
30
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
00:00
01:00
02:00
03:00
04:00
05:00
06:00
07:00
08:00
09:00
10:00
11:00
12:00
13:00
14:00
15:00
16:00
17:00
18:00
19:00
20:00
21:00
22:00
23:00

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат