«Перша тяжка, друга розумна, третя весела»
Три власні книжки презентував в Ужгороді 20 листопада відомий літературний критик, перекладач, есеїст Олександр Бойченко. Модерував зустріч в обласній бібліотеці не менш відомий закарпатець Андрій Любка.
“Триєдина постать, - сказав Любка про Бойченка на початку зустрічі. - Перекладає з польської, пише власні тексти, науковець, кандидат філологічних наук”.
Презентацію розпочали з перекладу. Найсвіжішою книжкою Бойченка є переклад польського письменника Тадеуша Боровського «У нас в Аушвіці». Письменник перекладав її 2 роки.
«Тадеуш Боровський, на мою думку, це найсильніший, наймоторішніший, але з літературному погляді найкращий з тих авторів, які писали про німецькі концтабори», - вважає Олександр Бойченко. Він зазначає, що Боровський нарвався на страшенні скандали, коли вийшла книга. Він і його наречена сиділи у цьому таборі. Взагалі, Боровський вважав, що всі, хто був у Аушвіці, є співвинними у тому, що був Аушвіц. Якщо вийшов звідти живим – уже винен. Письменник покінчив життя самогубством, бо теж сидів у цьому таборі.«Доки ми грали у футбол, у газовій камері вбили 300 людей. Це сталося між двома кутовими», - так говорить про масові знищення людей письменник-очевидець.
Олександр Бойченко задля перекладу тричі побував в Аушвіці і прочитав десятки книжок про Аушвіц поки перекладав: «Всі асоціюють це місце з жахом, але там жили люди, працювали і жили. У табір брали молодих і здорових. Розраховано було, щоб людина жила там 3-4 місяці. Їхнє життя виглядало страшніше, ніж смерть. На їхніх очах відбувалися те, що нам немислимо». Книжку робить геніальною її лексика, манера письма, вважає Олександр Бойченко.
Два роки назад вийшла його збірка текстів про літературу «Мої серед чужих». Пояснення цій книжці дуже просте - просто відібрав тексти про тих, кого люблю, каже Бойченко. Тож назва розшифровується як «Мої (улюблені) серед чужих (зарубіжних письменників)». Кожен розділ має в собі назву «світ». Усього в книжці 73 тексти.
Під час презентації в Ужгороді Олександр Бойченко розповів, чому покинув університет, у якому досить довго працював: “Тоді ввели кредитно-модульну систему, і я не знав, що з тим робити. Треба було вдавати, що студентів опитуєш, а не було, коли. Це тривало саме в часи Табачника. Я поїхав до Польщі на стипендію, і мені написали, що маю одну пару на тиждень, яку мав би проводити. З Варшави до Чернівців не було прямого сполучення, а в мене було 4 пари в місяць. Тож коли я прочитав анекдот у польському метро про університет, я зрозумів, що це знак долі, і відправив цей анекдот у відповідь на лист з університету. Анекдот звучав так:
«Йде старший викладач і молодший, кожен на лекцію. Молодший несе у руках багато книжок і зошитів. Молодший каже:
- О, розумний, маєш то все в голові.
- Ні, маю то все в дупі”. :)
Третє презентоване в Ужгороді видання – «Аби книжка» є улюбленою книжкою Андрія Любки. Тут зібрані публіцистичні твори Олександра Бойченка, які раніше виходили в 4 періодичних журналах. Автор урізноманітнював їх стилістично і жанрово. Є тексти про Януковича і його команду – предмет і його команда. Є також майже літературний розділ, кожен текст якого має сюжет.
До Ужгороді письменник також зачитав тексти, які не ввійшли до книжки. В одному з таких творів, який зачитав Бойченко, павука названо Нестором Шуфричем, тому цей текст зачитав спеціально для закарпатців.
Наталія Каралкіна, Rionews
Коментарі :
Додати коментар