"Українська правда. Життя" протягом року писала про книжкові новинки в Україні та за кордоном. Звісно, в огляди потрапили не всі книжки 2012 року.


Але наша оптика таки захопила декілька значимих текстів і авторів. Їх варто взяти з собою в 2013 рік.

До того ж, різдвяні канікули - чудова нагода для читання.

Таня Малярчук. Біографія випадкового чуда



Це мій улюблений роман 2012 року. Його варто взяти з собою в 2013 рік. А ще краще – прочитати під час зимових свят та повернутися до роботи зі свіжими ідеями.

"Біографія випадкового чуда" - роман про те, що один у полі воїн. Звісно, персонаж Лєна – подекуди доволі слабкий воїн. І її боротьба може нагадати Дон Кіхота з його вітряками. Вітряки Лєни – це зло і абсурдність українського життя.

Роман цінний своїми ідеями про те, що одна людина може змінити життя. Сюжетна лінія Лєни-правозахисниці та Лєни-журналістки – саме про те, що ми відповідаємо за тих, кого приручили.

"Біографія випадкового чуда" - ще й про межі любові та відповідальності. Ти готовий нести відповідальність за бездомних тварин і людей із обмеженими можливостями. Але чи готовий ти нести відповідальність за себе?

Ірена Карпа. З роси, з води та з калабані

Ця книжка помандрує зі мною в 2013 рік. Вона піде туди в статусі книжки людини, що виступала на розігріві у Мерліна Менсона. І також у статусі книжки-ліків від ностальгії за "совком".

Я думаю, що збірка оповідок від Ірени Карпи може стати непоганим джерелом для продукування нових смислів для тих, кому зараз немає 18 років. А також трампліном для міркування про дитинство-юність тих, хто застав "совок" і його щасливу смерть.



Ця книжка варта пережити літературний рік за те, що говорить про пам’ять. І про те, що смак – не вроджена категорія. І про те, що чиясь "елітність" - то набута риса.

І що бути особливим цікаво, але важко, бо набагато простіше іти в стаді та не виділятися.

Одним словом, 2013 рік – гарний час для початку особливого життя. Можна стартувати з нової книжки.

Юрій Винничук. Танґо смерті

Цю книжку варто прочитати, бо вона викликала суперечки.

За цей роман члени журі "Книги року Бі-Бі-Сі" вручили Юрію Винничуку премію.

На цей же роман гостро зреагувала Діана Клочко. На цю ж критику написав відповідь сам Винничук.

В цей самий час юний критик Андрій Дрозда у коментах Facebook вправляється в написанні "нейтральної" сцени погрому.



В цей самий час Світлана Пиркало вважає "Танґо смерті" романом про мультикультуралізм Львова і першим опрацюванням теми Голокосту в українській літературі.

Історію протистояння навколо роману варто запам’ятати як цікавий case на майбутнє. Саме так може виглядати типовий сценарій наслідків звертання письменника до дражливих тем.

За таким сценарієм задоволених не буде з жодного боку барикад. І це непоганий урок на майбутнє.

Борис Херсонський. Кладезь безумия

Ця книжка має серйозну ваду – вона закінчується. І має велику перевагу – вона фрагментарна та гарно читається в усіх напрямках.

Я читала її запоєм. Але по історії на день теж цілком можна. В довільному порядку.



Ця книжка про життя.

Тут вибрано дуже цікаву оптику. Світ читачі побачать крізь призму життя психіатричних лікарень і їхніх лікарів з пацієнтами. Борис Херсонський у ці умови майстерно вписує те, про що я раніше хіба що в підручниках історії читала.

"Кладезь безумия" гідний того, аби піти з вами до 2013 року. В книжці не раз наголошена умовність слова "норма" - його значення залежить, зокрема, від панівної системи.

Наприклад, іноді між дисидентом і шизофреником іноді так мало відмінностей. Напевно, це цінна думка для наступного року.

Оксана Забужко. З мапи книг і людей

Це збірка есеїв, що містить своєрідний зліпок одного з можливих ракурсів історії частини 20 століття. Це історія формування смаку. Смаку письменниці, звісно.

Як і всі схожі на мемуари тексти, "З мапи книг і людей" дозволяє розгледіти шви та на власні очі дослідити анатомію творення образу. Це можливий зачин для канону. Оксана Забужко творить свій варіант прочитання доробку низки класиків. В її текстах вони стають якісь аж "домашні" і дуже "свої".



Цю книжку варто прочитати, щоби відчути поруч із собою інтелектульного спаринг-партнера.

Наприклад, можна звірити враження від англійського, українського та радянського Вінні-Пухів.

Не хвилюйтеся, це найперший есей - після нього стане ясно, чи захочете ви продовжувати читання.

Линор Горалик. Несколько (довольно странных, если вдуматься) историй про царя Соломона)

Наразі це моя особиста книжка-відкриття, яку я читаю. Лінор Горалік вже деякий час опікується проектом "Отото". І десь із цього контексту виросла книжка про царя Соломона.

Вона, до речі, існує в паперовому варіанті, але поширюється і безкоштовно. Цілком легально.

Ця книжка захоплює мене тим, як осучаснено вічні історії про Соломона. Читання книжки такою живою сучасною мовою може стати приводом для розмови з дітьми про вічне. Чому б не присвятити цьому 2013 рік?

Волтер Айзексон. Стів Джобс

Цю книжку варто прочитати, бо вона надихає. Я не великий любитель "яблучної" продукції, але постать Стіва Джобса направду вражає. Річ у тім, що біографія від Волтера Айзексона дозволяє усвідомити, що герой і кумир мільйонів – зовсім не святий. Думка про неоднозначність своїх улюбленців – корисна і терапевтична. Особливо в політичному контексті України.



Біографія Стіва Джобса існує в електронному та паперовому варіантах. Обидва можна придбати і легально читати.

Романи Мо Яня

ЧИТАЙ ТАКОЖ
Названо лауреата літературного нобеля
Все ж таки лауреат Нобелівської премії. Крім того, Мо Ян входить до списку улюблених письменників читачів Китаю.
2013 року в Китаї вийде друком новий роман письменника "Бах!". Сам Мо Янь радить усім прочитати свій роман 1996 року "Великі груди та широкий зад". В цьому романі Мо Янь охоплює період останніх років життя останньої королівської династії, народження китайської республіки, японської окупації, "культурної революції" та інших подій історії Китаю 20 століття.

В очікуванні на появу українського перекладу бодай цього роману, можна почитати цікаві цитати з інтерв’ю Мо Яня, єдиний український переклад Мо Яня та свіжий переклад роману "Країна вина".



Сколастік Мукасонга. Божа Матір Нілу

Це перший роман Сколастік Мукасонга – письменниці, за походженням тутсі, з Руанди. "Божа матір Нілу" отримала премію Ренодо в Франції – одну з найбільш престижних літературних премій країни.

Роман зачіпає тему погромів напередодні геноциду тутсі в Руанді. Попри похмурість наскрізного сюжету, відірватися від книжки неможливо. Оскільки події роману відбуваються в приватній школі для дівчат, то текст повниться кумедними школярськими історіями. Та і рука письменниці легка – вона виступає як уважний споглядач і трохи іронічний коментатор.

Але є і друга причина – поза сміхом. Роман "Божа Матір Нілу" - гарна нагода трохи ближче роздивитися анатомію насильства. Цю тему для роздумів теж варто забрати з собою в наступний рік. Здається, 2013 року буде гаряче.

Щоденник

В цієї книжки автор – це ви самі. Скористайтеся святами, запишіть трохи історій свого життя. І не розмінюйтеся попусту на Facebook. Для різноманітності спробуйте більшу прозу.

P.S. Цікавих книжок 2012 року було набагато більше, ніж названо в цьому тексті.


Ірина Славінська, літературний оглядач "Української правди. Життя"