По розпеченому вугіллю до «Книги рекордів України»
Нещодавно на базі «Екокурорт Ізки», що на Міжгірщині, під керівництвом голови обласної асоціації «Закарпатський морж» та головного вуглеходця Богдана Дикого був встановлений перший рекорд у області. Ця історична подія відбулася у рамках святкування Івана Купала, що пройшло на базі цього унікального екокурорту (директор А. Бойко).
У гірське село Ізки з Києва спеціально прибула представниця Книги рекордів України Лана Ветрова. Пані Ветрова у розмові зі мною сказала, що до цього часу «білою плямою» на карті рекордів України було лише Закарпаття. Вона відкрила «Книгу рекордів», що побачила світ цього року. На карті цифрами позначено кількість рекордів у кожній області. До «Книги» занесено понад 300 рекордів, які були зафіксовані з жовтня 2010 по листопад 2012 рр. Майже третина з них припадає на Київ. А ось Закарпатська область залишалася єдиною, де експерти Національного реєстру рекордів (НРР) не зафіксували жодного рекорду. «Впевнена, що віднині ця «біла пляма» зникне з карти нашої «Книги рекордів», хоча, як мені відомо, рекорд уже був встановлений раніше в Мукачеві», — каже Лана Ветрова.
До офіційного встановлення рекорду послідовники головного «моржа» області готувалися ретельно. Кожен із його учасників веде здоровий спосіб життя, не вживає алкоголь, не палить. «Вогняна доріжка» огороджена червоною стрічкою. Тут володарює головний вогнеходець ужгородець Костянтин Томчич, котрий уже розпалив три ватри, а відтак готує доріжку, на яку потім «настелить килим» із розпеченого вугілля. Він розповідає, що земля має бути розпушеною і на ній не повинно бути ані найменшого камінчика. Річ у тім, що камінь може нагріватися до 800—900 градусів, а дерев’яне вугілля лише до 500.
Великий досвід у справі відновлення здоров’я, формування гармонійної особистості людини з допомогою природних методів має голова обласної асоціації «Закарпатський морж», доцент УжНУ 66-річний Богдан Дикий. Завдяки його ексклюзивним науковим розробкам та практичним напрацюванням колишні хворі забувають про свої негаразди: нормалізується артеріальний тиск, знижуються показники вмісту цукру в крові, зникають напади бронхіальної астми, запальні процеси в органах дихання, зменшуються прояви варикозної хвороби, уразливість до застуд та вірусних захворювань тощо. Останнім часом Богдан Володимирович зацікавився практикою вуглеходіння. Як і всі інші методики, спочатку вивчав її на собі. Потім залучив до цього членів асоціації, яку очолює. Богдан Дикий пропонує cпробувати вуглеходіння кожному бажаючому. І не просто заради цікавості, а заради власного свого здоров’я.
Вуглеходець не просто радить займатися цим незвичним видом спорту, але й має кілька методичних розробок у співавторстві зі своїми колегами, як-от «Вплив стресових чинників проходження по розжареному вугіллю на частоту серцевих скорочень та варіабельність серцевого ритму спортсменів-каратистів».
— Богдане Володимировичу, в кількох словах розкажіть про історію вуглеходіння.
— Ходіння по розпеченому вугіллю було традиційним ще в давніх наших предків-слов’ян. Його практикували й козаки для виховання здорових, сміливих і невразливих вояків. Це дійство видається таємничим та викликає багато запитань. Зокрема, чому ноги людини, що пройшла по розпеченому вугіллю, залишаються неушкодженими? Протягом багатьох років цей феномен вивчають і намагаються пояснити науковці. Практика вуглеходіння викликає цікавість у сучасних фахівців із вивчення можливостей організму людини: реабілітологів, психологів, біоенергетиків. Вуглеходіння діє відразу на трьох рівнях: енергетичному, психічному, фізичному (дух, душа і тіло). Під час проходження по розпеченому вугіллю в людини стираються негативні інформаційно-енергетичні програми — страхи, які на рівні підсвідомості керують її життям, впливають на перебіг життєвих процесів у організмі. Пройшовши вогняною доріжкою, людина починає по-іншому розглядати себе, вчиться зливатися з природними стихіями, довіряти собі та навколишньому світу. Крім того, під час вуглеходіння через акупунктурні точки на стопах (зони-представництва внутрішніх систем) відбувається регулювання роботи всіх органів, а відтак запускаються процеси омолодження. Вуглеходіння можна назвати й діагностичним методом — якщо в якихось органах виникають неполадки, пов’язані з ними місця, що знаходяться на стопах, темніють. Якщо ж організм здоровий, то на підошвах ніг не спостерігається жодних «міток». Вуглеходіння — це ще й потужний метод зняття стресу, який є чи не головним чинником виникнення хвороб.
— Побічних ефектів бути не може?
— Можуть, звичайно, бути опіки, якщо ви будете робити це самостійно, адже розпечене вугілля має температуру, набагато вищу за 100 градусів. Але якщо поруч буде досвідчений інструктор, ніяких побічних ефектів не буде. Інструктор допоможе підготувати свідомість і організм свого пацієнта до практики вуглеходіння. Я протягом 5—10 хвилин можу підготувати людину до свого першого «походу» по доріжці з розпеченим вугіллям.
Настав час і Богдан Дикий запрошує добровольців пройтися по доріжці з розпеченим вугіллям. Всі беруться за руки і рухаються навколо багаття протягом кількох хвилин під швидку музику (антифонний спів), а також скандують життєстверджувальний лозунг «Я сильний духом!». Під час виконання цього обов’язкового ритуалу людина повинна відчути благодатну силу вогню, зрозуміти й переконати себе в тому, що він несе не небезпеку, а любов і зцілення. Адже вогонь є частинкою Божественного Духу, який спускається до людей у вигляді вогняних язиків, що не обпікають, а несуть відчуття благодаті. Це дійство супроводжується маршовою українською музикою на кшталт гопака чи гуцульського аркана, або, наприклад, «Ой, Марічко, чічері, чічері, чічері».
«Музика і спів допомагають увійти в один ритм із вібраціями навколишньої природи, що значно посилює ефективність вуглеходіння, — продовжує Б. Дикий. — Але це відбувається лише в тому разі, якщо звучать мелодії й мова тих людей, на території яких і відбувається це дійство. Скажімо в Ужгороді, брали участь в інтернаціональному заході, де були українці, словаки, угорці, чехи, то ми ходили по розпеченому вугіллю саме під їхні народні мелодії та пісні».
Після виконання ритуалу ходіння навколо ватри Б. Дикий веде за собою всіх до «вогняної доріжки». Спочатку вони проходять три метри, а потім п’ять. І ось заповітна 10-метрова доріжка для дебютантів. І нарешті по ній, карбуючи крок і дивлячись на зоряне небо, пройшли всі 15 першовуглепроходців. Борис Дикий із задоволенням каже, що для кожного головне — це перебороти страх. А гарні народні закарпатські пісні, які звучать під час вистави під відкритим небом, а також відчайдушне «Я сильний духом!» додають кожному з учасників впевненості й допомагають перебороти страх. Краще не дивитися вниз, де жевріє розпечене вугілля (400—500 °С), а шукати на небі свою зірку.
А далі була кульмінація нічного дійства. Головний вогнеходець К. Томчич підкинув розпеченого вугілля і по «вогняній доріжці» з піснею «Ой, Марічко, чічері, чічері...» промаршували відстань 10 метрів.
Гостя з Києва Лана Ветрова привітала Богдана Дикого та його послідовників із встановленням першого рекорду в області і вручила спеціальний сертифікат.
Мені залишається лише назвати тих, хто пройшов доріжкою з розпеченого вугілля дистанцію 240 метрів. Під вигуки «Ми сильні духом!» до «Книги рекордів України» «зайшли» шестеро вуглеходців-закарпатців: мукачівці — доцент УжНУ Богдан Дикий, меценат Михайло Переста, ужгородці — відомий тренер із карате, вчитель-методист вищої категорії з фізичного виховання Ужгородської угорськомовної гімназії Костянтин Томчич, інструктор із гірськолижного спорту на базі «Буковель» Олексій Ніцевич, голова Ужгородського міського осередку «Закарпатський морж» Йосиф Шпішак.
Спостерігав за встановленням першого рекорду на Срібній Землі голова асоціації спортивних журналістів Закарпаття Василь Гаджега.
Коментарі :
Додати коментар