УТОГ святкує 90-річчя без державного фінансування

Надія Росоха 23.03.2023 15:22 СОЦІО

Всеукраїнська організація осіб з інвалідністю зі слуху УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ГЛУХИХ цьогоріч святкує 90-річчя своєї діяльності. Про життя організації, настрої її членів на регіональному рівні розмовляємо з Наталією Булецою, головою Закарпатської обласної організації Українського товариства глухих, яка діє з 1946 року.

Пані Наталія розповідає, що в Закарпатській області функціонують дві школи та два підприємства для осіб з вадами слуху, яких на обліку близько 2 тисяч. Одна школа-інтернат знаходиться в Хусті, друга в Ужгороді. Два виробничі підприємства працюють на території Ужгорода: деревообробне та швейне.

«На швейному підприємстві шиємо рятувальні жилети – співпрацюємо зі шведами відповідно до укладених угод. Цим займається директорка підприємства Наталія Марцинюк. На деревообробному виготовляють євробрус та меблі з ящиків для саду», - розповідає Наталія Булеца, яка прийшла в Товариство 1977 року. Працювала спочатку перекладачем, потім стала міською головою територіальної організації, з 2003 року працює на посаді голови обласної організації.  

На питання про те, де проживають їхні вихованці та працівники, розповідає про можливість проживання в гуртожитку. Порівняно з попередніми роками, зараз не мають змоги забезпечувати охочих житлом – раніше їм виділялися квартири: УТОГ мав дольову участь у зведенні будинків, де ужгородці з вадами слуху досі проживають компактно: в районі магазину «Ера», на Проспекті, по вул. Загорська, Кірова, Минайська.

Намагаються вирішувати різні питання, які постають у членів організації: працевлаштування, реабілітація, медичне обслуговування, хоч державного фінансування не мають уже третій рік. «Нас фінансує з того, що може, центральне правління. Адже УТОГ має нерухомість по Україні, то можуть здавати її в оренду – відповідно мати якісь вільні кошти; працюють підприємства, які роблять відрахування – з того й живемо, – розповідає пані Наталя. – На міському рівні також не маємо підтримки. На рівні області ще дещо отримуємо. Використовуємо це на оплату опалення, світла, інтернету… Добре би було, якби в місті відновили ту програму, яка була і відповідно до якої виділялися бодай невеликі, але кошти».

«Важливо би було також, щоб місто могло оплачувати бодай одну посаду перекладача. У нас зарплати невисокі, тому перекладачі не затримуються. На даний момент я всіх перевела на 0.75 ставки. А ставка – це 7200 грн. Якби була якась додаткова мотивація, доплата до зарплати, може б, ситуація хоч трохи покращилася. Ми зверталися з цим питанням у соцзахист. Проте вже кілька років поспіль там навіть конкурс не проводиться».

«З війною з’явилися додаткові труднощі. На початку ми днювали й ночували на роботі, бо ж приймали біженців у нашому гуртожитку, та й на фабриці зробили кілька кімнат для них. Приймали і чуючих, і нечуючих. І зараз близько 50 живуть у гуртожитку, з них 19 – нечуючих. Раз у день їм привозять обіди. Знаходимо спонсорів, які допомагають чи продуктами харчування, чи миючими засобами. Неодноразово допомагав у цьому плані й секретар Ужгородської міської ради Арсен Мелкумян – спасибі йому».

«Херсон, Запоріжжя, Харків – звідти переважно переселенці. Дехто з них пішов працювати на наші підприємства.   До прикладу, є один хлопець із Донецька, який спочатку вантажником працював, а тоді сів за машинку – і зараз шиє».

«Ставлять тепер категорії людей х вадами слуху кохлеарні (слухові) апарати. Добре би, щоб на їх придбання можна було надавати бодай часткову компенсацію. До прикладу, працює дуже добра програма на закупку мобільних телефонів: 2750 грн. повертає держава. Людина, яка не має грошей, може купити собі телефон за 3 тисячі гривень. Ним вона спілкуватися зможе. Якщо має гроші, то купить собі і за 10 тисяч. Ця компенсація робиться один раз у 5 років. І це дуже велика підмога. Ми збираємо необхідні документи, відносимо в управління соціального захисту – і буквально через місяць кошти повертають».

Перекладачів для закладів УТОГ готують щороку в Києві. Видають сертифікат. Проте великої мотивації йти вчитися нема: зарплати у них мінімальні. Пані Наталія розповідає, що навчитися мови жестів порівняно неважко, а от процес спілкування набагато важчий. Це як почерк. Один прочитаєш відразу, а інший треба десять разів перечитати. Бачиш жести, а зв’язати докупи складно. Швидше вчаться ті, хто має таких батьків, родичів, тобто хто ріс у середовищі, де були глухі люди.

Зараз для людей з вадами слуху в Україні цілодобово працює сервіс УТОГ. З понеділка до п’ятниці працюють 4 викладачі. У вихідні теж працюють згідно з графіком, підмінюючи одні одних, аби його користувачі могли почуватися повноправними членами суспільства. Крім того, Наталія Булеца працює на телебаченні – веде Єдині новини на суспільному.

На питання, що спонукає працювати в непростих умовах, каже: ці люди й так обділені, то хоч якось хочеться їх підтримати.

Надія Росоха

Коментарі :


 

 

 

Погода

СОЦІО

Оголошення

Архів новин

Липень
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
2025
1950
1951
1952
1953
1954
1955
1956
1957
1958
1959
1960
1961
1962
1963
1964
1965
1966
1967
1968
1969
1970
1971
1972
1973
1974
1975
1976
1977
1978
1979
1980
1981
1982
1983
1984
1985
1986
1987
1988
1989
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
2019
2020
2021
2022
2023
2024
2025
2026
2027
2028
2029
2030
2031
2032
2033
2034
2035
2036
2037
2038
2039
2040
2041
2042
2043
2044
2045
2046
2047
2048
2049
2050
НдлПндВтрСрдЧтвПтнСбт
29
30
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
1
2
00:00
01:00
02:00
03:00
04:00
05:00
06:00
07:00
08:00
09:00
10:00
11:00
12:00
13:00
14:00
15:00
16:00
17:00
18:00
19:00
20:00
21:00
22:00
23:00

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат