Пам'яті генерала Віктора Шилова

25.05.2023 14:22 СОЦІО

Пам'яті генерала Віктора Шилова.

Минуло сорок днів, як не стало генерал-лейтенанта Віктора Шилова.

Він   відійшов у вічність напередодні Великодня – 14 квітня 2023 року на 83-му році життя.

Після виходу у відставку оселився на Закарпатті. Тут він, як і скрізь, де служив і працював, - за короткий   час здобув високий авторитет. Став активним учасником громадської і ветеранської діяльності, проводив системну роботу з військово-патріотичного виховання молоді. Віктор Єгорович очолював обласну координаційну раду ветеранів військової служби і правоохоронних органів. Був одним із керівників громадського об'єднання «Спілка генералів» Закарпатської області. Також як великий знавець та виконавець українських народних пісень і загалом талановитий співак був серед організаторів та ініціаторів ветеранського хору «Карпатські голоси».

Віктор Шилов народився 16 травня 1940 року в м. Славута Хмельницької області у багатодітній робітничій сім'ї. Початок Великої Вітчизняної війни змусив родину покинути рідні місця і евакуюватися у далеку від України Челябінську область. Його дитинство минуло у селищі Чебаркуль. Там здобув середню освіту. У школі посилено займався спортом і тоді ж виникло бажання стати військовим. У двадцять років став майстром спорту з лижного виду і одержав перший розряд з легкої атлетики. Тоді таких юнаків зараховували у вузи поза конкурсом. Віктор скористався такою пільгою і вступив до Далекосхідного вищого загальновійськового командного училища в місті Благовещенську-на-Амурі, яке успішно закінчив 1964 року. Після навчання направили у місто дитинства Чебаркуль Уральського військового округу, де прослужив 18 років, здобувши погони капітана.

1972-го – військова академія імені Фрунзе. Після її закінчення - через три роки майора Шилова призначили командиром полку, який дислокувався у Чехословаччині. Відтак у званні полковника командував дивізією у місті Славута. За два роки присвоїли звання генерал-майора. І знову через два роки направили керувати дивізією у м. Чернівці.

З 1984-го – два роки навчання у Академії Генерального штабу. Після – перший заступник командуючого армії у Монголії, через рік – така ж посада у Забайкальському військовому окрузі. 1988 р. – перший заступник командуючого Південною групою військ в Угорщині, через два роки – командуючий цією групою і уповноважений Радянського уряду. Після – командуючий миротворчими силами у Молдові, гасив конфлікт у Придністров'ї і врешті опинився в московському лазареті імені Бурденка, звідки вийшов інвалідом другої групи.

У кінці військової кар'єри написав: «За тридцять три роки служби в армії побував у всіх гарячих точках: Афганістані, Карабаху, Придністров'ї».

В. Шилов удостоєний трьох орденів, 17 медалей, десяти військових звань, перебував на 14 посадах.

Останні роки життя провів у селі Оноківці під Ужгородом.

Його шанобливо згадують усі ті закарпатці, котрі працювали з Віктором Єгоровичем у ветеранських структурах, співали в хорі «Карпатські голоси» і просто спілкувалися з цією неординарною людиною.

Добра пам'ять про генерала Шилова буде довго жити у наших серцях і спогадах жителів Оноківців, де знайшов вічний спочинок Віктор Єгорович.

Хай земля йому буде пухом.

Ілля ГУЛЯНИЧ, Василь НИТКА, Андрій ДУРУНДА, Янош МЕШКО, Михайло ТРЕТИННИК, Грант ГУДМАНЯН, Євдокія МУДРА-КОСТІ, Олександр МАРТИНЕЦЬ.

Коментарі :


25.05.2023 20:23 Ірина

Честь і слава українському воінству, мудрому командиру і добрій людині. Подяка люлям, які   розповіли нам про Віктора Шилова, якого ми не знали, а тепер знати   будемо.


Додати коментар

 

 

 

Погода

СОЦІО

Оголошення

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат