Людям варто нагадувати про сталінські часи

Зараз багато людей продовжують вихваляти Сталіна. Мовляв, він був вправним керівником держави. І багато людей не хочуть брати до уваги, що Сталін насправді був кривавим тираном, який знищив цвіт не однієї нації.
На жаль, прихильність до Сталіна спостерігається не лише в країнах колишнього СРСР, але й державах колишнього соціалістичного табору.
Але є люди, які час від часу нагадують про той терор і про мільйони знищених людських доль.
Пропонуємо вашій увазі невеличкий нарис головного редактора словацького видання Фінансові Новини Володимира Бачишина, у якому він описав історію власної тітки Марієнки.
Сьогодні я буду про особисте. Перепрошую. Можливо, ви зрозумієте ...
Марієнка померла. Так ми називали сестру моєї матері Марії. Вона несла мене до церкви на хрещення. Вона дожила до 75 років. Її життя є доказом того, що люди поводяться як тварини. Це було пекло. Викладала в дев’ятирічній початковій школі в Швелавері. Здебільшого ромам. Хоча, звичайно, не тільки їм.
У неї все було добре. Вона щасливо вийшла заміж.
Настав 1968 рік. Вона була вагітною. Хтось сказав, що вона розмножує на друкарській машинці антирадянські листівки. Той хтось був політичним «стукачем» тих часів. Він просто захотів, щоб звільнилося місце в школі для нього.
Одного разу державна безпека взяла її на допит. Чоловіки в чорних шкіряних пальто забороняли їй розповідати про допит навіть власному чоловікові. Вони її катували психічно. Поки вона не зізналася в тому, чого ніколи не робила.
У 1970 році вона, її колега та її чоловік були засуджені як організована група за наклеп на державу світової соціалістичної системи та її керівників. Її виключили зі школи і довічно вона не могла більше вчити.
Ми дізнались, що вона отримала умовний вирок за антисоціалістичну діяльність, коли мій батько забрав із суду рекомендований лист. Вона так боялася, що не розповідала свою історію власним дітям до… 1990 року.
Марієнка не виходила з дому. Коли я був молодим, батьки не сказали мені, чому. Лише коли я був дорослим, вони розкрили це. Як виявилося, вона не виходила з дому   тому, що їй було страшно. Вона боялася, що перед будинком будуть чекати чоловіки в чорних шкірянках. Кожного разу, коли ми приходили в гості, вона прикривалась. Я пам’ятаю, як вона зверталася до мене: - Владко!
Її чоловік Павол прожив важке життя після 1968 року. Він дуже скоро помер. Однак вони разом виховували чотирьох дітей.
Реабілітована в 1991 році. Коли її життя, здавалося, нормалізувалося, у неї розвинулася хвороба Паркінсона. Вона жила з нею останні десятиліття.
Марієнко, спочивай у мирі!
P. S. І це згадка про те, як було застосовано тезу Й. В. Сталіна про продовження класової боротьби.
Володимир Бачишин, Фінансові новини

admin