19 липня у Мукачівському драматичному театрі відбувся вечір пам’яті доктора історичних наук, професора, шеф-редактора «Панорама Медіа Групи» Василя Гарагонича. На захід завітали численні друзі та колеги Василя Васильовича, а також найрідніші люди – родина. Всі вони згадували Василя Васильовича як добру, світлу та життєрадісну Людину, яка зуміла своїм розумом та надзвичайною працелюбністю досягти чималих висот на педагогічній, журналістській і науковій нивах.


Розпочався вечір пам’яті із презентації книги «Світло далекого вирію…». Книжка є даниною пам’яті сім’ї та друзів Василя Гарагонича. Як зазначено в анотації, вона слугуватиме прикладом і стимулом для тих, хто чесно йшов й не мав «зерна не правди за собою».

Об’ємне видання у понад 400 сторінок, яке побачило світ в ужгородському видавництві «РІК-У», вміщує своєрідний життєпис Василя Васильовича, спогади рідних, друзів, колег про знайомство з ним та величезний бібліографічний покажчик із понад півтори тисячі статей, інтерв’ю, нарисів, наукових і педагогічних праць, які встигли вийти в світ з-під пера Василя Гарагонича. Книга була підготована, фактично, за 7 місяців. Упорядником видання став старший син Василя Гарагонича – головний редактор газети «Панорама» Іван Гарагонич. Велику допомогу в створенні книги надали добрі друзі Василя Васильовича – Андрій Дурунда та Микола Олашин.

Видання містить масу зворушливих слів, які показують всю тугу від втрати дорогої серцю людини.

«Краще б такої безмірно печально-сумної для мене книги зовсім не було. Бо вона – про мою найдорожчу в житті втіху, мого дорогого синочка, кровинку мою – про Василя, який мав ще жити й жити, добро творити...Але вже рівно рік минув, як він переступив поріг Вічності», – пише батько Василя Васильовича – Василь Андрійович.

«На жаль, усвідомлення цінності цієї надзвичайно дорогої людини в моєму житті до мене прийшло занадто пізно… Тільки зараз, озираючись назад, у минуле, розумію всю велич постаті Батька в моєму становленні, як людини…», – мовить його син Василь.

І такими чуттєвими словами пронизана вся книга: кожен її дописувач висловив великий жаль, що такі світлі люди йдуть із життя так швидко.

Під час презентації книги автори розповіли про процес її створення та труднощі, які виникали. Іван Гарагонич – син Василя Васильовича – поділився, як виникла ідея написати книгу. Микола Олашин, укладач бібліографічного покажчика, повідав про кропіткий процес його створення, Андрій Дурунда, автор повісті, закцентував увагу на назві книги – «Світло далекого вирію…», а Олег Русин, який підготував дизайн книги, – на її візуальному оформленні.

Свою шану пам’яті Василю Васильовичу Гарагоничу висловив і Його Високопреосвященство, митрополит Мукачівський і Ужгородський Феодор. У своєму виступі він звернув увагу на доброту, порядність та щиру вдачу Василя Васильовича.

«Під час наших зустрічей Василь Васильович був завжди усміхнений, веселий, добрий… Нам було про що поговорити. На жаль, не судилось разом реалізувати ті задуми, які ми намітили, але, я впевнений, ми зробимо це з його синами», – мовив зі сцени митрополит Феодор.

Багаторічний головний редактор газети «Прапор перемоги» – «Панорама» ЛюдвигБучинчик зазначив, що ніколи в житті не пошкодував, що свого часу рекомендував Василя Васильовича на посаду головного редактора «Панорами».

«Це людина інтелігентна, розумна, вихована… Василь Васильович був людиною далекоглядною, з гнучкістю мислення, вмінням наперед чітко прораховувати результати своїх планів та ідей, був упертим в роботі», – згадує Людвиг Васильович свого колегу.

Свої слова-шани пам’яті висловили і Борис та Мирослава Качури. У промовах вони згадали найрідніших Василя Васильовича – батька Василя Андрійовича, дружину Ярославу Іванівну та синів – Івана і Василя.

«Василь був такою доброю людиною завдяки Вам. Такою щирою, добропорядною та веселою», – зазначила Мирослава Михайлівна.

Добрі слова-згадки пролунали також з вуст Народного художника України Степана ЗолтановичаШолтеса. До слова, Василь Васильович впродовж кількох років провів інтерв’ю ледь не зі всіма знаковими постатями краю в образотворчому мистецтві, підготував та видав книгу «Туризм і мистецтво».

Степан Шолтес у своїй промові згадав знайомство з Василем Гарагоничем та довгі душевні бесіди.

«У нас були страшенно цікаві бесіди. Коли він заходив до мене, то наша розмова на 20 хвилин могла перетворитись на двогодинну», – пригадує Народний художник України.

«Людина свято. Саме такою людиною був Василь. А ще – людина слова. Я вдячний долі, що понад 40 років мав честь спілкуватись, дружити, веселитися та радитися з Василем Васильовичем. Для нашої родини він був братом, другом, кумом. Одним словом – близькою, люблячою людиною», – відгукується про дорогого кума та друга Петро Варшавець, академік академії будівництва України, кандидат технічних наук.

Дві частини вечора пам’яті логічно були поєднані відеорядом, в якому рідні люди згадують Василя Васильовича. А ще видатні особистості, з яким він був не тільки знайомий, а й мав близькі товариські відносини.

«Василь Васильович Гаргонич, у якого дуже багато різних звань: і доктор наук, і організатор, і перший, хто починає якісь нові засади впроваджувати... Але головна його посада була – він був людиною на Землі. Василь Васильович дуже багато працював, його близькі називали трудоголіком. Він працював багато, він їздив багато, він дивився... Словом, був надзвичайно корисною людиною для нашого суспільства», – відгукується про Василя Гарагонича перший прем’єр-міністр незалежної України Вітольд Фокін.

Також своє відео на знак пошани записали відомі співаки Назарій та Дмитро Яремчуки, які з теплотою згадують зустрічі з Василем Васильовичем.

Завершився вечір пам’яті словами подяки від рідних тим, хто допоміг втілити задумане в життя.