1. Новини
2. СОЦІО

Менахем-Мендель: Потрібно відшукати кожного єврея та повернути його до свого народу

Розмова з сім’єю головного рабина Ужгорода та Закарпаття Вільгельмом Менахемом-Менделем.

<p><img style="float: right; margin-left: 5px;" src="https://i.ibb.co/HqBMnfC/monahem-mendel.jpg" width="30%">
<p>З рабином Менахемом Менделем та його дружиною Сарою ми зустрілися після відзначення свята Шавуот — свята дарування євреям Тори.
<p>Одразу домовилися: про загострення конфлікту на Близькому Сході розмовляти не будемо. Менахем вважає, що щира молитва за Ізраїль — важливіша за галас та політичні суперечки. «Всевишній береже ІзраЇль та наш народ вже 3 333 роки. Саме стільки років тому, коли євреї виходили з Єгипту, де були рабами, та піднялися на Синай, Бог дав їм дуже особливий подарунок — Тору. Без неї немає єврейського народу. Відтоді світ змінився, і з того часу Світ і люди в ньому змінюються щодня, змінюються на краще», — ділиться ребе.
<p>— Скільки років слід навчатися, аби стати раввіном?
<p>—Усе життя (посміхається). Насправді воно так і є. Мій шлях — це постійне навчання та пізнання. Спочатку шість років навчався в Ізраїлі — склав іспит, далі два роки в США — склав іспит, і лише після цього пройшов остаточний іспит на раввіна. Працював кілька років у США в штаті Айова, де у нас народилися й перші діти. Був гарний час: можна було там і залишитися, проте мій Ребе сказав, що мені потрібно бути тут. Ми переїхали до Ужгорода.
<p>— Дружина не була проти?
<p>— Родина Сари виїхала з Києва до Великобританії після революції понад сторіччя тому. Вона народилася в Лондоні й ніколи до того часу не була на Україні. Щоправда, її предки жили тут століттями. Щодо Закарпаття, то тут у довоєнні часи також проживали сотні тисяч євреїв. Достатньо сказати, що лише офіційно зареєстрованих єврейських поховань в області більше 350. А це майже кожен населений пункт на сучасній мапі.
<p>З давніх-давен мій народ посилився на цій землі, тому сотні років спільної історії об’єднують нас зі Срібною Землею. Багато закарпатських прізвищ мають єврейські корені, це беззаперечний факт.
<p>На жаль, за часів ШОА (так ми називаємо Голокост) єврейські громади на цій землі, як і в цілій Європі, винищувалися. А у подальшому, коли на Закарпатті настав час радянської влади, тиранії, яка не визнавала Всевишнього та збудувала мавзолей новітньому комуністичному ідолу в Москві, євреї асимілювалися, змінювали прізвища, імена, «втрачали документи»... Проте, без жодного сумніву, немає єврейської родини, котра не зазнала втрат у трагедії народу.
<p>Саме тому моя мета зараз — знайти цих людей, їх нащадків. Якщо людина знає про своє єврейське походження, я готовий допомогти. У нас збереглися деякі архіви, записи, документи. Це надважливе завдання, адже Всевишній хоче повернути свій народ, його віру та серце...
<p>— Ребе, ви кажете про покоління предків, а скільки ви їх можете назвати?..
<p>— Думаю, поколінь з десять. Мої діти частенько запитують мене, а я свого часу любив допитувати своїх батьків про родину. Це є важливим, адже це наша справжня пам’ять та шана. Це заповідь Всевишнього.
<p>— Чи не є важко виховувати десять дітей? — цікавлюся у дружини рабацин Сари.
<p>— Усе просто: сучасна західна людина занадто сильно залежить від матеріального світу. Насправді це ж є все другорядні речі! Гроші, заможність, авто та будинки втрачають вартість у порівнянні радості від дітей. Мені не важко, не може бути важко від щастя чути щодня дитячий сміх, бачити посмішку та відчувати Божу благодать у сімейному колі. Всевишній нам дає справжні цінності, все решта — другорядне.
<p>— Ви тривалий час жили в різних країнах світу і ось вже майже десять років проживаєте в Україні, зокрема на Закарпатті. Порівнюючи з іншими, чи помітили ви якусь особливість у наших людей?
<p>— Важко робити висновки, бо це є певною мірою судження, а воно завжди суб’єктивне. Абсолютно точно: закарпатці в переважній більшості віруючі люди, котрі не забули Всевишнього та головних цінностей, які несе його слово. Отож, у свою чергу, люди тут більш помірковані та менш агресивні. Деякі західні суспільства занадто спрямовані на матеріальний світ. Робота, гроші, матеріальні блага затьмарили їм очі. Такі особи забули про дітей, веселощі, радість сімейного життя, навіть радість спілкування. Душам таких людей надзвичайно важко жити в такій темряві. А тут більше світла, адже люди дякують Всевишньому за радість життя. Я ж, у свою чергу, дякую йому, що маю можливість служити тут людям.
<p>— Чи багато євреїв залишилося зараз у нашому краї?
<p>— Порівняно з минулим — не багато. Але я знаю, що є родини, батьки яких живуть страхом минулого та утаємничують своє походження. Я, моя дружина, діти, простіше, все моє життя проходить тут, поруч. Ми живемо за єврейськими правилами та традиціями, цілком відкрито, демонструючи переваги справжнього єврейського життя. Наш народ так живе тисячоліттями. Кожна єврейська душа, як ліхтар на темній вулиці, повинна світити людям Божими заповідями. Я тут, аби знайти ці ліхтарі та почистити їх від бруду. Їх не потрібно запалювати, вони вже запалені Всевишнім. Щоправда, бруд дрібниць, острах минулого дещо приглушає світло. Врешті, я переконаний і вірю, що світло добра таки переможе. Потрібно щодня над цим працювати, що з Божою допомогою я і роблю.
<p>Коли ваша ласка, то хочу через вас звернутися до нащадків Авраама на Закарпатті: ми завжди чекаємо на кожного з вас у синагозі на вулиці Руській, 36, в обласному центрі.
<p><b>Олег Подебрій для газети «РІО»</b>
<h4>Довідка</h4>
Ізраїль — багатонаціональна унітарна держава, в якій разом із євреями рівні права мають усі інші релігійні та етнічні групи, незалежно від віросповідання. Ізраїль вирізняється етнокультурним розмаїттям. Національний склад населення країни такий: 74,7 % — євреї, 20,8 % — араби, з них 3 відсотки християни, 4,5 % — друзи та інші народи. Обсяг ВВП за останні 5 років становив понад 36 тис. доларів США на особу.</p>