1. Новини
2. СОЦІО

Уряд і парламент прискорено готуються до затвердження нових укрупнених районів

Нова система законодавчих координат

У статті в «РІО» за 23 травня, присвяченій драматичному перебігу подій з підкилимним внесенням змін до узгодженого ОДА з громадами проекту Перспективного плану територій спроможних громад Закарпаття, нами уже зауважувалося на ключовий поворот у законодавчому забезпеченні децентралізацій-ної реформи. З набуттям чинності з 14 травня нового Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», уряд (читай Мінрегіон) отримав виключне, хоч і тимчасове, право «визначати адміністративні центри та території територіальних громад» (це і є тим, що ми зовсім недавно називали Перспективними планами і розгортали навколо них багато баталій і суперечки), а також — повноваження подавати до Верховної Ради України проекти законодавчих актів «щодо утворення і ліквідації районів». Тим не менше, уже після 14 травня проекти як остаточного визначення «адміністративних центрів та територій територіальних громад», так і «утворення та ліквідація районів» Мінрегіон за інерцією все ж надсилає «на погодження» облдержадміністраціям, даючи їм на таке погодження не більше 3-х днів. Чи можуть ОДА за кілька днів розглянути такі проекти разом зі створеними кілька років тому міжвідомчими робочими групами та асоціаціями органів місцевого самоврядування і експертами офісів реформ — нікого не цікавить. Отже, насправді країна непомітно перейшла до етапів тимчасової централізації децентралізаційної реформи з винятковими повноваженнями уряду готувати усі законодавчі акти без погодження з будь-ким аж до ухвалення закону про адміністративно-територіальний устрій. На думку експертів і авторів статті — насправді це вкрай необхідний і навіть запізнілий крок у системній реформі місцевого самоврядування і адміністративно-територіального устрою, яку не зовсім правильно нарекли «децентралізаційною реформою». І через такі етапи проходили всі розвинені країни, які проводили подібні реформи. Адже саме центральні органи державної влади мають визначати, якою має бути територіальна основа державної влади і влади місцевого самоврядування в країні. Застарілий і неефективний, невідповідний сучасним реаліям економічного і соціального розвитку, сформований під радянську модель виключно партійно-радянського врядування адміністративно-територіальний устрій України давно треба було змінювати.

Водночас слід пам’ятати і про те, що проблема стоїть значно ширше, ніж територіальна основа місцевого самоврядування і новостворюваних громад. Адже головною метою всіх цих реформ було і є змінити всю систему територіальної організації влади в країні, ліквідувавши двовладдя держави і місцевого самоврядування і на регіональному, і на районному рівнях. Із виконанням нарешті у повному обсязі Європейської хартії місцевого самоврядування, яку Україна ратифікувала ще у 1997 році.

Слід пам’ятати і про головні ризики цієї реформи, від справдження яких нас застерігають експерти і демократична Європа. Не можна допустити, щоб недоліки і виклики жорстко централізованої системи виконавчої влади з Києва в областях і районах були замінені на субрегіональну чи місцеву «централізацію» влади окремих політичних і бізнесових кланів чи князьків на рівнях нових районів і об’єднаних громад. А диявол, як кажуть, криється в деталях, непрозорим лобіюванням яких, дуже імовірно, і займаються подібні клани.

Які нові укрупнені райони державна влада бачить на Закарпатті?

Всі пам’ятають, як влітку минулого року на Закарпаття приїхала група фахівців і радників Мінрегіону з місією обговорення проектів нового субрегіонального (районного чи то повітового) поділу області замість нинішніх 13 районів. До обговорення справді були запрошені всі зацікавлені сторони — представники районних влад, обласні депутати, фахівці ОДА, експерти офісів реформ та асоціацій органів місцевого самоврядування, керівники громадських об’єднань, провідні медіа. До нас довели позицію Києва: на Закарпатті, згідно з проектом (!) незатвердженої методики, може бути щонайбільше 4 укрупнені райони — Ужгородський, Мукачівський, Хустський і Рахівський (або Тячівський). Те, що методика визначення центрів районів ніким не затверджена і не є нормативним актом, київських радників і експертів зовсім не обходило. Найголовнішим підсумком цього обговорення було «100-відсоткове» запевнення фахівців із Києва про те, що на районному рівні не передбачено влади місцевого самоврядування, тобто районної ради з усіма відповідними наслідками і повноваженнями. Забігаючи наперед, зауважимо, що нині таких гарантій ніхто не дає! А це значить, що існує імовірність того, що новоствореним ОТГ у майбутньому, не виключено, доведеться знову ділитися ресурсами і повноваженнями з укрупненими районами. При цьому важелів впливу на недопущення подібної ситуації в умовах нинішньої централізації децентралізаційної реформи фактично не залишилося.

Ще один наслідок минулорічного обговорення нового районного поділу Закарпаття. Від громад, влади і громадськості Рахівщини в центральні й регіональні органи влади щодо збереження Рахівського району загалом надійшло 25 звернень. Від Берегівщини — 5 звернень. Від Тячівщини — 12 звернень. Від Виноградівщини — 3 звернення.

Нині у проект Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» Мінрегіоном підготовлено відповідні пропозиції нових укрупнених районів включно переліками територій територіальних громад, які перед цим були затверджені розпорядженнями Кабінету Міністрів України ще як Перспективних планів територій спроможних громад (ОТГ). По Закарпаттю, як відомо, затверджено урядом 64 територіальні громади у Перспективному плані.

Отже, маємо такий розподіл і пропозиції центрів і територій уже укрупнених районів: Берегівський район із адміністративним центром у м. Берегово — 9 територіальних громад (ОТГ); Мукачівський район із адміністративним центром у м. Мукачево — 19 територіальних громад (ОТГ); Тячівський район із адміністративним центром у м. Тячів — 14 територіальних громад (ОТГ); Ужгородський район із адміністративним центром у м. Ужгород — 14 територіальних громад (ОТГ); Хустський район із адміністративним центром у м. Хуст — 12 територіальних громад (ОТГ).

В умовах обмеженості часового ресурсу на обговорення і узгодження цієї урядової пропозиції в областях центр політичних дискусій і узгоджень буде переміщено під купол Верховної Ради України, а ще точніше — поза її стіни, але в середовище народних депутатів та впливових політичних груп. Цим самим до експертних підходів і погоджень у регіонах зі справжніми регіональними елітами додається компонент політизації завершальних етапів децентралізаційної реформи. І це є своєрідним екзаменом на політичну зрілість і відповідальність державним та національним інтересам — тепер уже всіх гілок центральної влади.

Підсумовуючи, зауважимо. Надзвичайно суттєвим є те, яку все-таки функцію буде закладено у владу на рівні району — чи планована модель передбачає виключно розташування і урядування органів державної влади, чи, навпаки, на рівні району буде ще й районна рада як орган місцевого самоврядування субрегіонального рівня. Гарантованої відповіді на це питання поки що ніхто не дає. І це насторожує з позицій інтересів місцевих громад.

Олег Лукша, виконавчий директор Закарпатського РВ АМУ,
співголова коаліційного об’єднання Закарпаття «Реформи задля гідного життя»,
Павло Рябоконь, експерт із децентралізації коаліційного об’єднання Закарпаття «Реформи задля гідного життя».