Питання мов у нашій країні останнім часом мало виключно політичний характер. Саме це питання використовувалося багатьма штабами партій, особливо перед виборами.

Праворадикальні партії виступали за заборону використання мов меншин і надання абсолютного права єдиній українській мові. Партії, які опиралися на російськомовний електорат, у своїх програмах, навпаки, вимагали більшого статусу російській мові.

Що ми маємо зараз? Фактично в Україні законодавчо не закріплено статус мов.

Є часткові згадки про використання мов у окремих законах або якісь загальні положення щодо мовного питання в нашій Конституції з певними положеннями про російську мову. А системного документа щодо врегулювання мовного питання немає.

Звичайно, було би добре прийняти закон про державну мову до початку виборчих кампаній, щоб потім ні кандидати в президенти, ні політичні партії не спекулювали мовним питанням.

Яким повинен бути закон про мову? Як його втілювати? Це дуже важливі питання, які потрібно вирішити так, щоб не розділяти суспільство, щоб не було протистоянь на мовному грунті.

Нещодавно спікер парламенту заявив, що Верховна Рада має намір восени розглянути закон про мову. Він зазначив, що в парламенті зареєстровано п’ять законопроектів, більшість із них уже розглянуті профільним комітетом.

Звичайно, що ці законопроекти ще будуть дороблятися і в них будуть вноситися правки. Дуже сподіваємося, що на виході ми будемо мати збалансований закон, який буде зрозумілим і сприйнятним для всього населення України. Суспільству потрібен компроміс, а не розбрат. До речі, саме цю ідею пропагує партія Сергія Тарути «Основа». І одним із компромісів, який пропагує партія, є мова. «Одна державна мова і дві офіційні (англійська та російська), закріплення статусу мов нацменшин», — кажуть у «Основі».

До речі, Сергій Тарута, попри те, що є вихідцем із російськомовного сходу України, завжди переконував, що єдиною державною мовою повинна бути українська мова, а все решта — спекуляції. Ще у 2007 році в інтерв’ю газеті «Факти» Сергій Тарута сказав:

«Для початку політикам і чиновникам не завадило би зрозуміти і прийняти за аксіому такий факт: ми самі повинні починати говорити українською мовою, а не робити це задля виконання директив чи постанов. Необхідно хоча би публічно виступати українською мовою».

На думку Тарути, державна політика в мовному питанні повинна бути м’якою, бо мова не терпить насильства.

«В Україні має бути одна державна мова. А розмови про другу державну — це все дурниці!», — був категоричним Сергій Тарута.

На запитання журналіста «І що б ви сказали людям, які не хочуть розуміти мову держави, в якій живуть?» Сергій Тарута категорично відповів: «Знання будь-якої додаткової мови крім рідної тільки збагачує людину. Серйозні політики повинні розуміти, що будь-який громадянин зобов’язаний знати мову своєї країни. Усе. Крапка».

І це Сергій Тарута говорив ще в далекому 2007 році. Зараз він тієї ж думки. Нещодавно в телеефірі одного з центральних телеканалів, після кількох конфліктів у стінах парламенту на грунті мови, лідер «Основи» сказав: «З парламентської трибуни повинна звучати тільки українська мова. Я сам спілкуюся в побуті російською, але при офіційному виступі, на офіційній зустрічі з делегаціями, при будь-якому іншому публічному виступі ми зобов’язані говорити на своїй рідній державній українській мові».

Цілком зрозуміло, що ми повинні бути прогресивним і відкритим суспільством. Ми повинні рухатися вперед, а це неможливо без щільних контактів зі всім світом. Тому цілком логічно, щоб окрім державної мови у нас були законодавчо закріплені англійська та російська мова, як офіційні. Крім того ми повинні законодавчо закріпити використання мов національних меншин.

Саме в Закарпатті виникла конфліктна ситуація навколо намагання владою обмежити статус національних мов. Ось що з цього приводу сказав керівник обласного осередку партії «Основа» Олексій Сапронов: «Пригадайте, як Угорщина першою підтримала євроінтеграційні прагнення України, як Угорщина допомогла нам із реверсом газу у критичний період, коли Росія припинила поставки в Україну газ. Пригадайте, яку допомогу наші сусіди надавали Україні в лікуванні та реабілітації наших воїнів. Аж раптом — усе припинилося. І через що? Все через доволі нерозумний крок представників Міністерства освіти, які в Закон «Про освіту» внесли дивну статтю, що обмежила право використання мов національних меншин у навчальних закладах, зобов’язавши представників нацменшин вивчати всі предмети українською мовою. Тобто, замість того, щоб розробити програму навчання української мови представниками нацменшин, щоб надрукувати для них підручники, розробити плани факультативів, підготувати вчителів української мови для шкіл нацменшин, у нас вирішили законодавчо закріпити обов’язкове вивчення предметів у школах нацменшин українською мовою. До чого це призвело? До крупного конфлікту між Україною та Угорщиною.

У нашій партії переконані, що ми повинні законодавчо закріпити статус мов нацменшин. Кожна народність чи етнос лише додають колориту України, роблять нас духовно багатшими. Ми повинні не обмежувати мови нацменшин, а дати їм можливість розвиватися».