Він представляв свої роботи у відомих музеях Амстердама, Роттердама та інших міст Голландії, зате на Закарпатті, де він колись народився, про Оскара Мендліка майже ніхто не знає.

Оскільки у період його дитинства наш край входив до Угорщини, у Європі митець прославився як угорець. Однак народився він на Радванці, у період, коли вона була зовсім не такою, як сьогодні. Історію радванського Оскара нам розповів історик і краєзна­вець Йосип Кобаль. Тож пропонуємо коротке ін­тер­в’ю про постать відомого у Європі й цілком не­відомого закарпатцям художника, а також про Радванку, якою ви її не знали.

— Розкажіть про сучасний мікрорайон Радванка у період дитинства Оскара Мендліка.

— Радванка до ХХ століття — це окремий населений пункт, який вперше згадується у писемних джерелах у 1310 році. Мало хто знає, але у Радванці є досить багато пам’яток природи, археології, історії та архітектури. Так, знаменитий радванський кар’єр, є геологічною пам’яткою, яка взята під охорону. Це розріз купола вулкана, який діяв тут близько 5 мільйонів років тому.

У радванському лісі збереглася штольня з видобутку залізної руди. Її вік — приблизно 600 років. Це теж цінна пам’ятка історії та геології, і теж охороняється державою.

На радванській горі, так званій Палфієвій горі, відомий закарпатський краєзнавець Петро Сова зібрав близько 5 тисяч знарядь праці первісних людей. Найдавніші з них мають вік 100—40 тисяч років і пов’язані з так званими неандертальцями.

Відомо також чимало скарбів і поодиноких знахідок мідних і бронзових виробів. Є у Радванці поселення кельтів, даків і германців. Одне з найдавніших слов’янських поселень сучасного Ужгорода теж досліджено на Радванці та датується VIII—IX століттями.

На місці колишнього заводу ім. Борканюка було розкопано цікаве поселення Х — початку ХІ століття, де біля похованого лежав величезний череп зубра. У середньовіччі тут була своя дворянська родина, яка називалася Радванська, а місцева католицька церква була єдиною в Ужанському комітаті, яку освятив єпископ.

Радванка відома також так званим будинком Дєндеші. Вважається, що саме в ньому народився відомий угорський поет Іштван Дєндеші. Однак наукові дослідження так і не підтвердили остаточно цей факт.

Якийсь час у Радванці поблизу місцевої церкви стояв пам’ятник Яну Непомуцькому, який був перенесений з центру Ужгорода на Радванку. У СРСР, коли церква зазнала пошкоджень й опустіла, пам’ятник просто викинули у кущі. Там він лежить й донині.

— Що відомо історикам і мистецтвознавцям про Оскара Мендліка? Яку освіту він здобув? Де працював?

— Оскар народився 23 червня 1871 року. Середню освіту отримав у Будапешті. Тут же закінчив зразкову рисувальну школу й дістав відповідний диплом. У гімназії його вчителем малювання був Йожеф Молнар. Пізніше, протягом двох років він удосконалював свій хист художника у Кароя Лотці. Його вчителями були такі видатні майстри пензля Угорщини, як Януш Гребуш і Бертолон Сийкей.

У 1891 році він вирушив у першу морську подорож до Греції. Саме тоді зачарувався морем, яке на все життя стало улюбленою темою його картин. Уродженець Радванки, де сьогодні найбільшим водним басейном є озеро в кар’єрі, став «заручником» морських пейзажів.

З 1894 по 1898 рік він працював асистентом Лайоша Раушера у Будапештському політехнічному інституті.

З 1898 до 1900 року проживав у Римі, де вдосконалювався, як і багато інших художників, у майстерності. Тут він познайомився із молодою талановитою голландкою Юліет Мійннсен, яка займалася скульптурою і теж навчалася тут. Молоді митці закохалися одне в одного й одружилися. Радванський Оскар поїхав жити в Голландію, у дім своєї дружини. У 1901 році у них народився син.

З 1904 року і до кінця життя Мендлік проживав на півночі Голландії у містечку Арденгоут. Дружина вихідця з Радванки померла у 1936 році, а сам Мендлік, проживши довге життя — 92 роки, помер у 1963 році.

— То радванський художник був мариністом у творчості?

— Як художник він спочатку тримався течії символізму, але після згаданих подорожей Середземним морем закохався у блакитні води морів й океанів.

Він не тільки малював море, а й вивчав його. Побував на Адріатиці, Середземному і Чорному морях. Плавав Атлантичним та Індійським океанами. Його ще називали художником кораблів. Однак крім цього, він також малював дуже багато портретів, передусім відомих голландських особистостей свого часу. Загалом його пензлю належить понад 200 портретів.  

— Чи був помітний Оскар у європейських мистецьких колах? Де відбувалися його виставки?

— Вперше його талант відзначили стипендією Рата 1897 році. У 1909 році образотворче товариство Угорщини нагородило Мендліка малою золотою медаллю. А в 1912 році він отримав орден Франца Йосипа.

Звичайно, його неодноразово відзначали у Голландії. У 1961 році він створив спеціальний фонд для підтримки молодих талановитих художників. Оскар Мендлік неодноразово представляв свої твори на різноманітних виставках, зокрема персональних: у 1908 році в Лондоні, а з 1912 року в різних містах Голландії (Амстердам, Роттердам тощо).

Остання персональна виставка радванського мариніста відбулася вже після його смерті — у 1995 році в Амстердамі, у музеї мореплавства. Сьогодні його картини можна побачити в Угорській національній галереї. Натомість на Закарпатті, де він народився, про постать радванського мариніста майже нічого не знають...

Записала Наталія Толочко,
ProZak