Свято з іншим змістом і в новому контексті.

2014 рік змінив Україну. Країна, народ, історія — все знову отримало синьо-жовте тло. У цей час важливим для нашої держави став процес декомунізації, що наче блискавка влучив у серце кожного. Як наслідок, відмова від радянських символів і свят відродила стару козацьку традицію — вшанування українського війська на Покрову.

Згідно з Указом Президента України від 14 жовтня 2014 року «Про День захисника України», свято встановлене з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності й територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві та на підтримку ініціативи громадськості.

Цьогоріч ми знову відзначаємо День захисників і вирішили дізнатися, яке ж значення для закарпатців має 14 жовтня і яку роль, на їхню думку, відіграє в сучасній історії України?

Ось як про це свято говорять два ужгородські історики:

Павло Худіш, викладач кафедри історії України УжНУ: «Це свято символізує духовний зв’язок трьох епох, у які українці боролися за свою землю. Перша епоха — це Покрова Пресвятої Богородиці — свято козацтва, друга епоха — боротьба українських повстанців у часи Другої світової війни, третя епоха — війна проти російських окупантів, що триває й досі. Ми нарешті отримали справжнє свято захисника вітчизни, рідне нам і близьке по духу».

Тарас Гайдук, історик: «День захисника України, по-перше, говорить про багатовікову боротьбу українців зі своїми ворогами. Українське воїнство існувало, відколи існують українці, й безперечно, не могло виникнути в Петрограді 1918-го. Не варто забувати, що саме в той момент демократична Україна боролася з більшовиками, які її врешті-решт із допомогою армії, створеної «23 февраля», задушили. Таким чином, ми святкували власну поразку, а на поразках добрих воїнів не виховують. Натомість 14 жовтня має давні корені — це день козацтва, без якого історію України уявити важко. (Поставте собі запитання, чи можете пригадати історію без «Красной армії»? Я особисто так, не знаю, як ви?). Найнеприємнішими співрозмовниками в цій темі будуть люди, які повсякчас казатимуть, щоб ми не переписували історію. Не усвідомлюючи, що вона саме більшовиками й піддавалася забуттю. Ми ж мусимо віднайти цю історію та написати нову, славетну сторінку українського воїнства».

Також ми опитали закарпатців, які представляють різні вікові й соціальні верстви, а що ж вони думають про вищезазначене питання.

Сергій Варцаба, голова правління ПрАТ «Видавництво Закарпаття»: «Цей день для мене є шаною від українського народу його патріотам, які мужньо, відважно та героїчно століттями боронять землю від посягання ворога на територіальну цілісність нашої держави, відстоюючи її незалежність та суверенітет».

Борис Кондратюк, голова правління ГО «Закарпатська громада»: «14 жовтня, а тепер це вже й День захисника України, є логічним процесом декомунізації та боротьби з «совком». Вважаю, що традиційно в цей день святкувати Покрову, вітати чоловіків із козацтвом. Це щоб маніпуляцій і прихованого мотиву ні в кого не було. Нашим можновладцям потрібно пам’ятати, що вітчизна, яка їх годує — Україна. Цього дня, звісно, привітаю всіх, хто відстоює територіальну цілісність нашої держави та оберігає її спокій».

Наталка Касим, психотерапевтичний консультант у «Приватній практиці»: «Для України це відновлення традиції і в той же час творення нової історії, пошук нових героїв і героїнь. Такий собі спосіб формування нової ідентичності. Сподіваюся в майбутньому цей день стане важливим для нас усіх».

Олександр Пересоляк, керівник обласної організації однієї із політичних партій: «Для мене цей день означає те, що тисячі синів України віддали своє життя, щоб ми збудували незалежну, сучасну і могутню державу на принципах справедливості та демократизму, соціального захисту. На мою думку, війна триває як із зовнішнім ворогом, так і всередині країни з корумпованими елітами. Неможливо перемогти зовнішнього ворога без перемоги внутрішнього і навпаки. У цей день кожен українець повинен задуматися, чи достатньо він зробив для спільної перемоги».

Яна Садварій, солістка Заслуженого академічного Закарпатського народного хору, викладач, композитор: «Нарешті матимемо день, у який ще раз згадаємо про наших чоловіків, синів, захисників — про нашу опору. Нарешті не будемо залежати від російського «23 февраля»... Нарешті!!! Бо не випадково цей день збігається з великим святом — Покровою Пресвятої Богородиці... Як Вона на Небі, так наші чоловіки тут, на рідній землі, захищають Україну і оберігають усіх нас від біди своєю любов’ю і теплом... Вітаю!!!»

Тоня Чундак, студентка 3-го курсу відділення журналістики УжНУ: «Вважаю ініціативу запровадження такого свята державного масштабу позитивною. Розумію, що ідея його виникла як альтернатива 23 лютому, тому подібні зміни нині актуальні й потрібні. У цьому й роль свята для історії сучасної України».

Ірина Олаг, студентка відділення журналістики УжНУ