Чому виникають конфлікти на грунті сімейної власності?

Розлучення сьогодні одна з найскладніших соціальних проблем у світі. Це найпоширеніший спосіб вирішення серйозних конфліктів у сім’ї, коли на заваді не стають навіть дитячі плачі чи переконування найближчих людей. За статистикою, в Україні за рік розлучається близько 200 тисяч пар. З 90-х років минулого століття кількість розлучень зросла майже вдвічі, проте мотиви і причини сімейного розбрату не змінилися.

Стосунки вичерпали себе, найчастіше відповідають під час розлучень. З-поміж типових причин неготовності подружжя до сімейного життя, алкоголізму, подружньої невірності, різних моральних орієнтирів на перший план виходять побутові фінансові питання. До цього додаються стереотипні уявлення, особисті переконання, які згодом підсилюються агресією, а в найгірших випадках ще й насильством. Мар’яна Колодій, директорка Закарпатського обласного центру гендерної освіти при УжНУ, розповідає, що фінансові труднощі можуть штовхати людей як до укладення шлюбу, так і на його розірвання: «З одного боку, вважається, що людям у шлюбі легше формувати фінансові витрати і здобутки. Двоє людей обмежуються спільним бюджетом, їм легше долати фінансові труднощі і кризи. З іншого боку, коли з’являються діти, то й фінансові труднощі змінюються. Адже витрати стають більшими. З цим і пов’язано те, що українські сім’ї такі малодітні. За рахунок укладення шлюбу можна навіть виграти, бо два бюджети об’єднуються в один спільний».

Одружитися за коханням мріє кожен, але через певний час почуття зникають і залишаються сірі будні, наповнені щоденними турботами, проблемами на роботі, сімейними конфліктами. За перші 4 роки спільного життя стається близько 40 % розлучень. Встановлено також, що шлюби, укладені до 30 років, у середньому тривають удвічі довше за шлюби, що виникли, коли подружжю було за 30.

«Одна з найголовніших функцій сім’ї — фінансова або господарсько-побутова. Приблизно сто років тому шлюб із господарсько-побутових або матеріальних мотивів був абсолютно нормальним явищем, тому що створювався не просто союз двох закоханих, а соціальний союз подружжя, який мав сприяти народженню і вихованню дітей і забезпечувати їх із матеріального боку. Сьогодні, звичайно, ця грань трохи розмита. Ми не можемо стверджувати, що шлюби укладаються виключно з соціально-побутових чи фінансових причин. Звичайно, існують так звані шлюби за вигодою, але це сприймається скоріше як виключення і навіть засуджується у суспільстві», — вважає Мар’яна Колодій.

МАТЕРІАЛЬНА НАСТАНОВА НА КОХАННЯ І ШЛЮБ ЗА РОЗРАХУНКОМ

Чимало проблем виникає при поділі майна під час розлучення. Шлюб офіційний, укладений між громадянами, їхні матеріальні права і зобов’язання забезпечуються і прописані в сімейному законодавстві, причому не тільки права подружжя, а й найближчих родичів, у тому числі й дітей. Що стосується цивільних, неофіційних шлюбів, тут ситуація складніша, бо люди живуть за власною домовленістю. У Європі питання поділу майна вирішують укладанням шлюбного контракту ще перед весіллям. Українська ментальність поки що досить обережно ставиться до таких методів, особливо при першому одруженні. Але ті, хто укладає повторний шлюб, більш схильні до подібних розрахунків, розповідає Мар’яна Колодій. Їхній корабель у якийсь період трохи тонув, зазнавав невдач у морі подружнього життя, тому вони схильні зважати і на побутові, господарські питання, фінансові аспекти. Звичайно, коли ми говоримо про почуття, то треба розуміти, що й вони сприймаються крізь призму матеріально-фінансових речей. Тому що ніхто не хоче кохати неуспішну людину, легше кохати успішних, ніж людину, яка опинилася у складних життєвих обставинах, людину з особливими потребами чи людину без постійного місця проживання або з асоціальною поведінкою. Тому матеріальна настанова на кохання і почуття, звичайно, існує. Очевидно, що вона зберігається і в сім’ї.

Нерідко мотивами розлучень стають особисті прагнення жінки чи чоловіка утвердити своє місце в сім’ї. Робота і кар’єра опиняються на першому плані, тож навіть після розлучення здається, ніби сімейне благополуччя ще попереду. Втім, жінка, яка пережила розлучення, дуже часто залишається самотньою.

«Кризова ситуація для сім’ї може виникнути, коли хтось із партнерів втратив роботу,— вважає Мар’яна Колодій. — Тоді фінансовий бюджет змушений наповнювати інший представник подружжя. Все це викликає як побутові, так і психологічні труднощі. Особливо важко в ситуації, коли фінансовий кошик сім’ї наповнює дружина. Ми живемо в системі патріархальних відносин і загальноприйнята практика така, що чоловік повинен бути основним наповнювачем сімейного бюджету. На дружині фінансове навантаження менше і більше побутове або репродуктивне: приготування їжі, ведення господарства, виховання дітей».

ДЕ Є ЛЮБОВ І ПОВАГА, ТАМ ЛЕГШЕ ПЕРЕЖИВАЮТЬСЯ КРИЗОВІ СИТУАЦІЇ Й НЕМАЄ НАСИЛЬСТВА

Криза в суспільстві однозначно позначається і на сімейному становищі. Чоловік чи жінка переживають через неможливість заробітку, відчувають пригнічення. Наприклад, часи професійної переорієнтації позначаються на сімейному благополуччі, як це відбувалося у 90-ті роки і повторюється вже сьогодні. Зараз популярні професії сфери послуг, а це теж призводить до краху багатьох сімей, тому що вони не пережили переформатування таких відносин. Директорка Центру гендерної освіти при УжНУ розповідає: «Для багатьох сімей і сьогодні неприпустима ситуація, коли чоловік змушений займатися веденням домашнього господарства, а дружина — зароблянням коштів. Багато жінок не вважають таких чоловіків лідерами в сім’ї. Це призводить до різноманітних конфліктів. Чоловіки натомість можуть вважати, що дружина негідно проводить свій час. Це може викликати хвилю домашнього насильства, причому від психологічного до фізичного».

Фінансові питання чи не найважливіші в сім’ї, якщо ми розглядаємо сім’ю як соціальний інститут, вважає спеціаліст. Мар’яна Колодій радить знаходити взаєморозуміння у сім’ї: «Сім’я — це референтне середовище, середовище найближчих людей. Тобто так розкритися і мати такий рівень відвертості у спілкуванні, як маємо у сім’ї, можливо, більше ніде й не матимемо: ані в трудовому, ані у навчальному колективі чи навіть у колективі наших друзів. Треба сприймати сім’ю як середовище найближчих людей, найзначиміших, найвищого рівня поваги, довіри. Там, де є повага, не буде насильства, у тому числі й економічного. Якщо членам сім’ї вдасться це забезпечити, такій сім’ї дуже легко переживати кризові ситуації. Не треба боятися криз, у тому числі в розвитку сім’ї».

Важливо, щоб не лише вас розуміли, але й ви прагнули до розуміння. Ця психологічна взаємодія сім’ї найважливіша. Розлучення ще не означає кінець світу, але воно й не вирішить ваших особистих проблем. Можливо, спочатку варто змінити себе, а вже потім вказувати на помилки інших і вимагати змін від свого оточення.

Наталія Каралкіна