Радянську освіту називали одним із найбільших здобутків тогочасної системи. Сьогодні ж найкращою похвалою вважають «європейськість» навчального закладу. Чим доводиться жертвувати у балансі між збереженням традиції та запровадженням інновацій?

ЗАХІДНИЙ ДОСВІД

Сучасні американські університети вже давно не обіцяють безкоштовних гуртожитків і дешевої вищої освіти. Європейські університети рухаються у тому ж напрямі, незважаючи на протести студентів, викладачів і широкої громадськості. Вища освіта дедалі більше комерціоналізується, навчання в університеті перетворюється на кабалу — виплату кредиту, отриманого на оплату за навчання. Скажімо, Президент США Барак Обама нещодавно зізнався, що лише 8 років тому зміг сплатити кредит, який він та його дружина брали задля отримання освіти.

Джон Кеннеді казав: «Не питай державу, що вона зробила для тебе, а спитай себе, що ти зробив для держави». Українські студенти навчання за державні кошти сприймають не як подарунок долі, а як щось належне, те, що їм держава повинна дати. Очевидно, що це результат традиції радянської освіти, яку так полюбляють лаяти «прозахідні» популісти. Сліпе наслідування західного досвіду може зруйнувати всю систему вищої освіти.

ПЕРЕВАГИ УКРАЇНСЬКОЇ ОСВІТИ

Освіта в Україні зберегла не всі, а лише окремі елементи радянської, які, за словами експертів, забезпечили високі позиції України за індексом людського розвитку, показниками наукових досягнень, іміджу країни з високим інтелектуальним потенціалом. Основною перевагою базової і вищої освіти в України є її доступність та рівні можливості для всіх бажаючих її здобути.

У 2012 році 280 тис. молодих людей матимуть можливість навчатися у професійно-технічних і вищих навчальних закладах (ВНЗ) за державний рахунок, що на 50 тис. більше, ніж за держзамовленням 2009 року. Держава також піклується про студентів, надаючи їм стипендії та місця у гуртожитках. Завдяки проведенню чемпіонату Євро-2012 було відремонтовано 224 гуртожитки на 11 125 місць.

Уряд М. Азарова прийняв рішення не тільки не зменшувати стипендії, а гарантувати, що стипендія виплачуватиметься студентові вчасно. Колишня індексація закріпилася у базовій стипендії, тож, якщо раніше бухгалтерія могла спекулювати з виплатою індексації — зменшуючи її або виплачуючи у кінці навчального року, то зараз розмір стипендії кожен студент може перевірити. Мінімальна стипендія учня професійно-технічного навчального закладу тепер складає 275 грн., студента ВНЗ I—II рівня акредитації — 550 грн., студента ВНЗ III—IV рівня акредитації — 730 грн. Стипендія дитини-сироти і дитини, яка у період навчання у віці від 18 до 23 років залишилася без батьків і навчається у ПТУ, тепер складе 850 грн. (збільшена на 300 грн.), якщо це студент ВНЗ — 1760 грн. (на 600 грн. більше). Урядом планується підвищити стипендії до рівня мінімальної зарплати.

ВІД НАВЧАННЯ ДО РОБОТИ

Іноді, закінчивши ВНЗ, людина має диплом, а знайти роботу не може. Кілька років тому це списували не економічну кризу, яка, мовляв, «змінила правила гри». Зараз держава визнала: проблема із нерівномірним попитом і пропозицією на ринку праці є. Задля її вирішення створені кілька програм. Одна з них — зміна підходу до розподілу державного замовлення. Якщо 10 років тому на ринку відчувалася нестача юристів і економістів, то зараз основна потреба — це хороші фахівці технічних спеціальностей. Вперше для планування держзамовлення провели консультації з Федерацією роботодавців. Було визначено, що для прискореної модернізації національної економіки необхідні кадри у сфері програмування, нафтодобування, технології харчового виробництва тощо. Тому кількість державного замовлення на ці спеціальності суттєво збільшили. Скажімо, у галузі електроніки — на 34 %, радіотехніки, радіоелектронних  апаратів, зв’язку — на 25 %, машинобудування та металообробки — майже на 28 %, металургії та матеріалознавства — на 64 %, хімічних технологій та інженерії — на 46%, авіаційної та ракетно-космічної техніки — на 44 %, за напрямами підготовки для ІТ-галузі майже на 3000 місць — на 24 %.

Завдання держави — стимулювати роботодавців створювати нові робочі місця і зменшувати рівень безробіття, яке молоді люди без досвіду роботи відчувають особливо гостро. Нещодавно виникла ініціатива створити механізм, при якому роботодавець буде зацікавлений приймати на роботу молодь — адже йому компенсують 100 % єдиного соціального внеску. Таку саму компенсацію він отримає, якщо працевлаштує безробітного, інваліда, матір-одиначку або спеціаліста старше 50 років.

Водночас зараз створюються і умови для перекваліфікації працівників. Якщо після школи молода людина прийняла хибне рішення і зараз не може себе знайти у обраній професії — у неї є можливість отримати ваучер на 30 тис. гривень для організації власної справи. Це — ті інновації, які пропонуються кожному. Чи скористатися ними — справа особиста.

Марія Висока