Яку воду ми вживаємо? (ІНФОГРАФІКА)

Наталія Каралкіна 27.07.2012 18:01 СОЦІО

Вода з крана для людей, але не для пиття.

Якість нашого життя значною мірою залежить від якості води, яку вживаємо щодня. Те, що на Закарпатті є чимало джерел мінеральних вод, не дає стовідсоткової гарантії доброякісної якості води, яка витікає з наших кранів. Фахівці Всеукраїнської екологічної ліги заявляють, що воду з-під крана не можна пити в жодному з міст України.

Відомо, що якість води встановлюють за кількома показниками, зокрема групою умовно-патогенної палички, а також враховують санітарно-хімічні, мікробіологічні дані . Є чітко встановлені норми вмісту різних речовин у воді, тож якщо вони перевищені, вода стає непридатною для вживання.

У Державній санітарно-епі¬де¬міологічній службі Закарпатської області за останні 10 років не пам’ятають звернень від населення щодо отруєнь питною водою. Втім, незважаючи на ці дані, воду з-під крана рекомендують не пити.

Використання переважно по¬верхневих вод як джерела водозабору, практично неконтро-
¬льоване антропатогенне забруд-
нення джерел водопостачання, надлишкове хлорування і вторинне забруднення води у процесі транспортування найперше призводять до забруднення води, кажуть спеціалісти порталу voda.org.ua.

Будь-який громадянин має право звернутися з метою перевірки стану якості води з колодязя чи крана. Але процедура платна. Кабміном затверджені й граничні ціни послуг, які надаються санепідслужбами України. На кожен вид дослідження встановлено свої ціни, наприклад, хімічний аналіз обійдеться трохи дорожче, ніж бактеріологічний. Втім, на відміну від біологічного, який потребує стерильної ємності, для визначення хімічного складу води можна самостійно набрати досліджувану рідину, не викликаючи спеціалістів додому, розповідає Василь Петричко, завідувач санітарно-гігієнічним відділом Державної санітарно-епідеміологічної служби Закарпатської області.

За перше півріччя 2012 року Закарпатська СЕС здійснила аналіз діяльності 105-ти централізованих водопроводів. Загалом результати задовільні, наприклад, порівняно з минулим роком знизився відсоток проб мікробіологічних показників. Найбільше мікробіологічне забруднення водпровідної питної води, що подається населенню, спостерігається в Перечинському, Ужгородському, Хустському і Тячівському районах.  

У разі виявлення «шкідливості» у воді, проводять відповідні заходи, аби довести її до відповідного рівня. Зрозуміло, що в колодязі, який затоплює під час дощів, вода буде непридатна для вживання. «Господар має запобігти проникненню дощових вод шляхом додаткового ущільнення стінок. Після цього колодязь треба механічно очистити, а потім провести й хлорування», — рекомендує Василь Петричко.

Знезаражування води можна проводити з допомогою різних засобів очищення, які доступні для населення. У місті такі речовини реалізує дезінфекційна станція, деякі знезаражувальні препарати можна придбати й на базарі, але при цьому слід дотримуватися запобіжних заходів, не боятися попросити відповідні документи, на яких зазначено виробника, термін дії чи є дозвіл МОЗ України.

ДО СПОЖИВАЧА ДОХОДИТЬ ЗОВСІМ НЕ ТА ВОДА, ЯКУ ЗАБЕЗПЕЧУЄ ВОДОНАБІР

Як і в цілому по області, так і в Ужгороді вода поділяється на ту, яка не потребує водопідготовки, тобто очищення її хімічного складу від домішок, і ту, яка багата на окремі хімічні елементи. Наприклад, у районі ужгородського аеропорту вода багата на залізо, тож під час приготування їжі можна спостерігати жовтувато-коричневий осад, розповідають у Закарпатській обласній СЕС.

«Якщо говорити про централізоване водопостачання, то в Ужгороді два водозабори. Минайський, який видобуває воду з глибини понад 70 метрів. Вважаю, що за хімічним складом ця вода має хорошу якість. Але її знезараження треба проводити обов’язково, тому що з-під землі вона не надходить до нас із такими бактеріологічними показниками, які би нам хотілося мати. Друге джерело водопостачання — насосно-фільтрувальні станції, які є у місті. Це відкриті водоймища, тому вода йде з ріки через дериваційний канал, тож тут водопідготовка, особливо з хімічного складу, більш складна, але на виході вода обох водозаборів однаково відповідає чинним стандартам України», — каже Василь Петричко. Знезараження води на цих водозаборах проводиться постійно. В основному застосовують рідкий хлор. З допомогою дозатора подання речовини регулюється, тому що треба нормувати залишковий хлор у питній воді.

Зовсім інше питання полягає в тому, що до споживача вода доходить зовсім не в тому вигляді, якою подається з водозабору. Причина проста і геть банальна: за даними водоканалу, близько 70 % труб потребують заміни. Тож це найперша проблема якісної води в місті. Друга проблема — недостача води, через що вона подається за графіком. Ідеальний варіант — заміна труб і постійний тиск води, тобто, щоб вода текла з крана цілодобово.

Щодо якості мінеральних вод Закарпаття, то кожну їхню партію при розливі й бутелюванні перевіряють у лабораторних умовах. Дані зберігаються на підприємстві. Раніше цим постійно займалася санепідслужба, зараз же виробники мінеральної води об’єдналися і створили свою лабораторію, тож мають право самостійно проводити дослідження. Але Закарпатська обласна СЕС не стоїть осторонь і проводить вибірковий контроль, а також перевіряє її у разі звернень від громадян, дана вода цілком відповідає нормам якості.

Цікаво, що мінеральні джерела є і в обласному центрі Закарпаття. В Ужгороді є близько восьми джерел такої води. Чотири з них запломбовані й чекають кращих часів. Інші поки що відкриті. Одне з них є в Боздоському парку, але санепідслужба не рекомендує вживати цю воду, бо природні умови теж ненадійні, особливо в епоху значних забруднень. Згідно з умовами облаштування джерел водопостачання, треба встановити хоча би кювет для того, щоб СЕС не боялася за здоров’я ужгородців. Адже якщо люди вживають таку воду, то ми мусимо перевіряти її якість, зазначає Василь Петричко.

До речі, владі постійно пропонують окультурити такі джерела. Поки що їх лише запломбували. Наразі мінеральна вода ще витікає на вулиці Заводській, а також на території дитячої лікарні, де використовується з метою оздоровлення.

ВИХІД — КИП’ЯТИТИ, ЗАМОРОЖУВАТИ І ОЗБРОЮВАТИСЯ ВОДООЧИСНИКАМИ

В сучасних умовах можна очистити будь-яку воду, — переконують у Закарпатській СЕС. «Зараз є багато сертифікованих, дозволених для використання в Україні очисних споруд для водопідготовки, тому проблема і затримка хіба що за коштами, адже устаткування не з дешевих. Важливо також дотримуватися порад виробника і використовувати пристрої згідно з інструкцією. Можна застосовувати й старі перевірені методи кип’ятіння», — розповідає Василь Петричко.

Одним із найпоширеніших методів є відстоювання води за ніч. У таких умовах хлор вивітрюється, і вода стає придатною для використання. Можна також заморожувати воду, тільки це треба робити поступово, викидаючи спочатку щойно створену льодову кірку, а потім навпаки — незамерзлу воду виливають геть, а лiд розтоплюють i вживають. «Живу» воду можна отримати й методом утворення кислого середовища, коли у склянку води вливають 1 ч. л. яблучного оцту, лимонного соку, можна з медом.

Втім, найпершою порадою безпечного життя, а відтак і водоспоживання, буде попередження будь-якого забруднення. Найперше боротися з причинами, закликають екологи. Не забувайте регулярно перевіряти якість того, що регулярно п’єте, щоб вода з джерела вашої енергії раптово не перетворилася у злісного ворога здоров’я і сімейного добробуту.

***

Ужгороду варто не боятися стоків із Перечина?

Чимало ужгородців цікавляться тим, чи не забруднюється річка Уж стоками Перечинського лісохімкомбінату. Адже коли мова йде про біо-забрудненість, то це одне, а от хімія...

Як розповів виконувач обов’язків керівника ужгородського Водоканалу Михайло Брежнєв, міська питна вода не забруднена стоками з Перечинського лісохімкомбінату. Цю тему не варто загострювати, тим більше, що майже 80 % питної води постачається місту з 17-ти підземних свердловин. Як проінформував пан Брежнєв   та підтвердили в лабораторії підприємства, нема жодних відхилень щодо якості ані «вихідної» води (тобто тієї, яку беруть із дериваційного каналу), ані тої, яка вже подається споживачам, пройшовши насосно-фільтрувальні станції і багатоступеневе очищення. Порушень стандартів нема ні за бактеріологічними показниками, ані за «хімією». Михайло Брежнєв розповів, що неодноразово цікавився ситуацією зі стоками з Перечина, і повідомив, що вони не йдуть до річки, а потрапляють на місцеві очисні споруди. До речі, у тому, що ужгородська вода безпечна, запевняють і санепідеміологи — минулого тижня були взяті проби у трьох точках Ужа, у тому числі й на «вході» в місто, і аналізи підтвердили відповідність стандартам.

Утім, хоча ситуація не викликає занепокоєння, міський голова Віктор Погорєлов усе ж наказав підготувати листи до екологічних служб, а також Закарпатської обласної та Перечинської районної адміністрацій з проханням ретельніше контролювати стан справ зі стоками, аби запобігти проблемам у майбутньому, — інформує прес-служба Ужгородської міської ради.

Photobucket

Наталія Каралкіна

Коментарі :


Додати коментар

 

 

 

Погода

Оголошення

Архів новин

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат