У 2011 році 11 дітей отримали сім’ю в Ужгороді.

Колись ужгородку (ім’я не називається — Авт.) удочерили і все свідоме життя вона відчувала, що також має це зробити — подарувати якомусь немовляті шанс мати родину і щасливе майбутнє. І родина всиновила дитинку. А загалом в області спостерігається позитивна тенденція — сім’ї, які мають власних двох, а то й трьох чад, на якомусь підсвідомому рівні не проти всиновити маленького. Й у нас повноцінні родини з дітьми дарують батьківське тепло і всиновленим. А у 2012 році в обласному центрі створили першу прийомну сім’ю. Про це «РІО» розповідав начальник служби у справах дітей Ужгородського міськвиконкому Володимир Кенсіцький.

У Закарпатті Ужгород лідирує за показниками всиновлення. Пов’язано це з тим, що у міському перинатальному центрі народжують жінки з усієї області, тому найбільше залишених чи підкинутих саме в обласному центрі. Люди з інших районів краю всиновлюють малят із Ужгорода. За словами Володимира Володимировича, наразі на стадії всиновлення перебувають дві дітей, а в першому кварталі 2012 року батьками стали 2 пари. У 2011 році 11 діток отримали нову сім’ю. У 2012 році в місті була створена перша прийомна родина. Як каже пан Кенсіцький, наразі на обліку перебувають шість пар, які бажають усиновити дитину. Звісно, є черга, але це пов’язано з тим, що не завжди наявні діти відповідають віку і статі, які майбутні батьки вказують у анкеті.

«Всі кажуть, що сиріт дуже багато і, мовляв, чому тоді ніби такі маленькі цифри з всиновлення. Насправді це великі цифри, бо наша область одна з перших в Україні за показниками і взагалі оцінюється благополуччя дітей, співвідношення кількості сиріт до дитячого населення в області. У Закарпатті показник 0,85 %, а те, що менше 1 % — це добре. У Черкаській, Чернігівській областях доходить до 2 %», — висловлюється пан Кенсіцький.

ІНОЗЕМЦІ УСИНОВЛЮЮТЬ ХВОРИХ ДІТЕЙ, НЕ РОМИ ВСИНОВЛЮЮТЬ РОМІВ...

Багато покинутих дітей — ромської національності, при цьому дуже часто така малеча є хворою. Та для деяких людей це не перепона, особливо для іноземців. За словами нашого експерта, малюків із серйозними патологіями часто всиновлюють іноземці, тим паче, на них у Європі та інших країнах передбачені дуже великі виплати. Якщо дитина нездужає та ще й усиновлена, то держава дуже підтримує таку сім’ю. В минулі роки і закарпатських дітей всиновлювали з-за кордону.

Водночас у краї здоровіші дітлахи, ніж у інших областях.

«У Закарпатті ще здорові діти, проблема з усиновленням в інших областях, бо там багато хворих хлопчиків і дівчаток. У минулі роки усиновителі ромської національності з Донецької, Дніпропетровської областей усиновлювали наших ромів, — зазначає чиновник. — У нас є і такі випадки, коли білошкірі люди всиновили дитину ромської національності, а згодом, якраз у минулому році, всиновили друге ромське дитя».

Та все ж роми частіше беруть дітей під опіку, ніж усиновлюють. І держава дає їм на цей добрий жест певні гроші. Звісно, їх контролюють, раз на рік збирають опікунів, перевіряють умови проживання, діти проходять медичне обстеження. При будь-якому телефонному дзвінку сусідів, що з дитиною обходяться погано, відповідні служби одразу виїжджають на перевірку.

В УЖГОРОДІ ВСИНОВЛЮЮТЬ І ТІ, В КОГО Є ВЛАСНІ ДІТИ

Начальник служби у справах дітей відзначає, в місті серед тих, хто прагне всиновити дитину, найчастіше ті, хто через певні проблеми зі здоров’ям не можуть мати власних дітей. До речі,   серед бажаючих є і не надто молоді люди. Вікова категорія пар, що хочуть стати батьками —   від 28 до 50 років.

«Серед кандидатів-усино­ви­те­лів є й одинокі чоловік або жінка. В Ужгороді на обліку   одна така людина. Я не зустрічав таких випадків, аби саме один чоловік хотів усиновити дитину, — інформує пан Кенсіцький. — У нас частіше всиновлюють, але в Ужгороді вже є одна прийомна сім’я (батьки-вихователі беруть дитину до себе на виховання до 18 років, та за цей період вони можуть її всиновити), створена цього року».

Цікавий і позитивний факт — у нас прагнуть всиновити дитину й ті пари, в яких уже є власні діти. На думку Кенсіцького, це акт доброї волі, свідоме бажання комусь допомогти.

«У мене є знайомі, у яких своїх власних по двоє, а то й по троє дітей, але тим не менше десь у них у підсвідомості є щире бажання ще й усиновити дитину і причини цьому різні. Нещодавно повноцінна сім’я з власним малям всиновила дитину», — ділиться добрими новинами співрозмовник «РІО».

Він також розповів про сім’ю, яка всиновила дитину, а потім з’ясувалося, що цю маму теж колись удочерили. Жінка ніяк не могла заспокоїтися і відчувала, що також має когось узяти, як колись зробила її вже покійна мама. Жінка була переконана, що також має дати якійсь дитині шанс.  

Беззаперечним є той факт, наскільки позитивно змінюються дітки та їхні нові батьки.

«Під час встановлення контакту (майбутнім батькам дається час на встановлення контакту) я бачив, коли люди обережно брали грудну дитину на руки і в них очі наповнювалися слізьми, — усміхається пан Кенсіцький. — Помічаю, наскільки дитина змінюється, коли потрапляє в сім’ю. Ти її бачиш у медичному закладі однією, але коли вона опиняється у родині, то вже за 3—5 місяців ми помічаємо, що малюк стає дуже сильно схожим на своїх нових батьків і їх уже важко розрізнити».

***

ДО ТЕМИ
Що треба знати при створення прийомної сім’ї


На сьогодні прийомна сім’я є однією з найголовніших форм виховання   дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Навіть у Радянському Союзі працювали школи-інтернати і дитячі будинки практично в кожному районі, де виховувалися за рахунок держави діти-сироти та діти, позбавлені батьківських прав.

Необхідно зазначити, що рішення про створення прийомної сім’ї приймають самі члени сім’ї. Добровільність взяття на виховання та спільне проживання є основною передумовою створення такої сім’ї. Така добровільна угода має бути висловлена усіма членами сім’ї — батьками і дітьми, у разі незгоди чоловіка (дружини) або дитини (дітей) прийомна сім’я не може створюватися.

Умови створення та особливості функціонування прийомних сімей передбачені Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про прийомну сім’ю» від 26 квітня 2002 року № 565.

Прийомна сім’я створюється районною, районною в містах Києві та Севастополі державними адміністраціями (ч. 1 ст. 256-4 Сімейного кодексу України). Аби створити умови для повноцінного виховання до 4-х дітей, орган опіки та піклування:

— перевіряє житлово-побутові умови;

— проводить навчання та перевірку прийомних батьків на їхню здатність виховувати та дати раду дітям (до 4-х).

Прийомними батьками можуть бути подружжя або особа, яка не перебуває у шлюбі. На мій погляд, прийомними батьками мають бути працездатні особи, які перебувають у шлюбі.

Не можуть бути прийомними батьками:

— особи, які не пройшли курс підготовки кандидатів у прийомні батьки;

— особи, визнані недієздатними або обмежені в дієздатності;

— особи, позбавлені батьківських прав;

— коли опікун (піклувальник, усиновитель) позбавлений відповідних прав за неналежне виконання покладених на нього обов’язків;

— особа, яка за станом здоров’я не може виконувати обов’язки щодо виховання дітей;

— особи, з якими на спільній житловій площі проживають члени сім’ї, що мають глибокі органічні ураження нервової системи, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психічні розлади;

— особи, чий середньомісячний сукупний дохід на кожного члена сім’ї менший, ніж рівень прожиткового мінімуму, встановлений законом;

— особи, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.

У разі створення прийомної сім’ї прийомні батьки беруть прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних умов.

За прийомними дітьми зберігається раніше призначені аліменти, пенсії, інші виплати, які перераховуються на їхні особисті рахунки, відкриті в установах банку. Прийомні батьки використовують ці кошти тільки за погодженням з органами опіки та піклування і за цільовим призначенням — для спеціального лікування, придбання інструментів для розвитку таланту дитини, допоміжних засобів для дитини з вадами фізичного розвитку тощо.

Варто зазначити, що на сьогодні в Україні місцеві відділи у справах сім’ї та   молоді й органи опіки та піклування досить жорстко контро¬люють використання коштів прийомних дітей за призначенням.

Є поодинокі випадки використання таких коштів не за призначенням, тоді з прийомними батьками проводяться бесіди, вони можуть бути позбавлені батьківського піклування над дітьми. Хочеться також наголосити, що за прийомними дітьми зберігаються пільги і державні гарантії, передбачені законодавством для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківських прав. Прийомні діти виховуються у прийомних сім’ях до досягнення 18-ти річного віку, а в разі продовження навчання у професійних, вищих навчальних закладах І—ІV рівнів акредитації — до їх закінчення.

Фінансування прийомних сімей здійснюється за рахунок місцевих бюджетів.

Слід застерегти громадян, які бажають взяти на виховання прийомних дітей, — вони мають знати, що свої обов’язки прийомні батьки повинні виконувати самі. Не дозволяється перекладення обов’язків з виховання прийомних дітей на близьких родичів: батьків, сестер, братів, якщо це не пов’язане з екстремальними випадками, наприклад, з хворобою. Прийомні батьки не мають права передавати прийомних дітей на виховання іншим особам та зобов’язані самостійно здійснювати їх виховання та захист.

Між прийомними батьками та дітьми не створюється взаємних майнових прав та обов’язків. Діти не зобов’язані надавати власне майно прийомним батькам у користування або здійснювати на їхню користь відчуження.

Водночас прийомні батьки також не мають обов’язку забезпечувати дітей житлом на правах власності.

З досягненням дитиною 18 років (у разі навчання — 23 років) або припинення договору прийомні батьки втрачають усі договірні обов’язки щодо дітей.

Петро Немеш, голова ЗВСАУ, заслужений юрист України, професор ЗакДУ

Евеліна Гурницька