Помер молодий закарпатський композитор Сергій Андріюк.

Світ прекрасний і жорстокий! Невимовно прекрасний тим, що дарує людству талановитих особистостей, а невблаганно жорстокий, що раптово їх забирає. Ужгородець зі Середнього Сергій Андріюк належав до числа провідних композиторів України. І як нестерпно боляче усвідомлювати, що 20 травня його не стало!

ЙОГО ТВОРЧА СПАДЩИНА СКЛАДАЄ ПОНАД 100 ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ КОМПОЗИЦІЙ

Народився Сергій 7 вересня 1973 року в Ужгороді у вчительській родині. Мати Катерина й батько Віктор змалку прищепили синові любов до праці. Навчався в загальноосвітній школі в селі Горішні Ширівці, що на Чернівеччині. Закінчив її з золотою медаллю. Перший твір написав у Чернівецькій музичній школі в місті Садгора. Непересічний факт: учителька фортепіано буквально вмовляла батьків, аби Сергійко не полишав займатися музикою, аргументуючи тим, що дитина надзвичайно здібна. Отримавши належну освіту, Сергій продовжив працювати над собою. Наступним життєвим кроком обдарованого юнака був вступ до Київського Національного університету культури й мистецтв. Уже тоді почав спів¬працювати з одним приватним телеканалом, записав свій перший відеокліп на інструментальну композицію «Пульс життя». Твір став популярним серед молоді й любителів естради. Визнання почало набирати обертів: Сергія ледь не засипали замовленнями з інших приватних і державних радіо- й телекомпаній. У результаті цей період він підсумовує першим однойменним альбомом, на ключові композиції якого створює нові відеокліпи, приміром, «Таємниці галактики», «Щасливої дороги!», «Ти і я». Праця вкотре принесла успіх.  

Діапазон таланту члена Національної ліги композиторів України, лауреата багатьох фес¬тивалів-конкурсів Сергія Ан¬дрі¬юка дивував, адже він був і майстерним піаністом, і диригентом, і аранжувальником, і звукорежисером, одне слово, професіоналом своєї справи. Врешті його творча спадщина склала понад 100 інструментальних і вокальних творів у різних жанрах. Чимало композицій Сергія — релігійного характеру, зокрема «Христос рождається», «Христос Воскрес». А композиція «Різдво Христове славимо» мала величезний успіх на Різдвяних концертах у муздрамтеатрі. Кілька років тому місцеві телеканали постійно крутили його пречудову інструментальну композицію «Ти і я». Твори Сергія часто-густо займали призові місця в різних рейтингах. І нині мелодіями ужгородця, котрий жив у Середньому, звикли урізноманітнювати, підсилювати радіо- й телепередачі. Його мрійливими, зворушливими й філософськими творами наповнений Інтернет.

«У МОЇХ ТВОРАХ ЧИТАЄТЬСЯ СТАН МОЄЇ ДУШІ, АДЖЕ МУЗИКА — ЦЕ СМИСЛ МОГО ЖИТТЯ»

Як відомо, Сергій Андріюк кілька років плідно працював на посаді композитора у приватному юридичному видавничо-торговельному підприємстві «Срібна Земля». Свого часу одна американська продюсерська музична фірма пропонувала йому випустити компакт-диск. Аналогічні переговори велися й зі швейцарцями. На жаль, із різних причин не склалося ні з тими, ні з тими. Бранця електронної музики хотіли бачити й чути у Брюсселі — на щорічному конкурсі піаністів королеви Єлизавети. Через формальні й фінансові причини не міг відвідувати такі заходи. Творами ужгородця цікавилася й Тетяна Недєльська — дружина Яна Табачника. Сергій опинився і в полі зору популярного французького піаніста, композитора Річарда Клайдермана, а також професора Львівської консерваторії, композитора Віктора Камінського. Обоє високо відгукувалися про роботу колеги.

Сергій Андріюк прагнув подарувати світу фантастичні звуки музики, що передавали його зачарованість дивною красою природи, його найзаповітніші мрії. При написанні творів використовував синтезатор і сучасні комп’ютерні технології.

Електронну музику Сергій Андріюк вважав головним напрямом своєї творчої діяльності. А її стимулом були події, які відбувалися у політичному й культурному житті планети, віддзеркалювали науково-технічні досягнення людства. Тут би й наголосити, що його творчість — це ніби синтез музики неба й землі. «У моїх композиціях читається стан моєї душі, адже музика — це моя перша любов, якою наповнене серце, це смисл мого життя», — неодноразово повторював Сергій. Його хвилювали і твори Бетховена, Баха, Чайковського, Володимира Івасюка, Ігоря Поклада, Степана Ґіґи, і закарпатська народна пісня. Розмаїтість захоплень, музичних уподобань збагачувала, розширювала його кругозір. І нерідко творчість інших спонукувала до власної. Постійно з’являлися нові композиції для радіо, телебачення, театру, короткометражних фільмів, естрадних виконавців.

Душа Сергія Андріюка була надзвичайно доброю та відкритою, чутливою та емоційною, а серце повсякчас перебувало у творчому неспокої. Інструментальні композиції «Срібна Земля», «Едельвейс», «Симфонія Карпат», а також «Пісня-гімн про Ужгород» свідчать, що воно билося глибокою любов’ю до Закарпаття. До речі, остання композиція була подана на конкурс гімну Ужгорода і вона стала кращою, про що свідчив лист, але на той час художня рада таки вирішила не затверджувати гімн обласного центру і перенесла конкурс.

Останній його твір також був конкурсним. Нещодавно Сергій написав свій варіант гімну футбольного Чемпіонату Європи і експерти відзначають, що він нічим не поступається тому варіанту, який був затверджений.

Час від часу Сергій Андріюк брав участь у благодійних акціях, спрямованих на підтримку знедолених дітей. «Дуже хочу залишити по собі добрий слід на землі», — любив казати він. І за неповних 39 років йому вдалося виконати цю благородну місію.

Хай барвінкошська земля буде йому пухом!..

Друзі