За останній рік війни, яка триває на території України вже 9 років, Ужгород став надійним тилом, а ще прихистком для тисяч українців, які були вимушені тікати з рідних міст з перших днів повномасштабного вторгнення. Чим може пишатися і над чим має продовжувати активно працювати ужгородська громада, розмовляємо з депутатом президентської партії, секретарем Ужгородської міської ради Арсеном Мелкумяном.

Аби уникнути хаосу, систематизувати всі процеси, забезпечити першочергові потреби ВПО, – ділиться спогадами депутат, – ми буквального з першого дня розпочали майже цілодобову роботу: «Уже зранку 24 лютого зрозуміли, що ситуація складна, що люди з інших куточків країни приїжджатимуть в Ужгород в пошуку прихистку. Зібралися разом з однопартійцями та депутатами інших фракцій, почали планувати подальші дії. Як і прогнозували – вже за день почали прибувати потяги з великою кількістю українців, які потребували нашої підтримки та допомоги. Відразу скажу, що було би дуже нелегко з цим впоратися, якби величезна кількість ужгородців не стали волонтерами, котрі приносили їжу та гарячі напої для тих, хто приїжджав, надавали психологічну підтримку, підказували, куди можна піти далі. Честь і хвала кожному, хто тоді відгукнувся».

Водночас створили першу гарячу лінію, на якій надавали інформацію про те, куди можна приїжджати, де отримати ту чи іншу допомогу, часто навіть просто психологічну. Відтак створити цілодобовий центр прийому гуманітарної допомоги та пункт розподілу населення, який працює і донині. «Також чимало людей було на кордоні, де відкрили ще й піший перехід. Сотні жінок з дітьми, часто без жодних речей намагалися відправитися у пошуках прихистку до іншої країни. Там теж разом із небайдужими містянами забезпечили все необхідне, аби люди в чергах могли щось поїсти чи зігрітися», – розповідає депутат. За його словами, в ті ж перші дні створили гуманітарний хаб, адже завдяки комунікації з іншими державами, міжнародними організаціями вдалося отримати чимало вантажів для вимушених переселенців, які проживали в Ужгороді. «І все це тільки кілька днів. Ми намагалися працювати всі злагоджено, аби уникнути паніки та хаосу, розуміли, що маємо бути зібрані та єдині, щоб забезпечити тут надійний тил. Сьогодні робота активно продовжується – так буде до нашої перемоги! Зараз можу лише подякувати волонтерам усього світу, які добре дали нам зрозуміти, як треба діяти. Досвідчені світові волонтерські організації ділилися з нами не тільки матеріальними благами, а й досвідом роботи. І це було дуже цінно», – підкреслює Арсен Мелкумян.

Одна справа допомагати приїжджим людям із задоволенням базових потреб, трохи інша – сприяти їх успішній інтеграції у нашому місті. Адже до нас приїхали люди, по-перше, дещо інші ментально, по-друге, травмовані подіями війни. Добре пам’ятаємо, скільки емоцій з обох боків виплеснулося у соцмережі, коли харків’яни спробували облаштувати відпочинкову локацію на набережній біля філармонії. Зрештою, все склалося добре: їхній задум був успішно зреалізований у Боздоському парку – арт-парк із задоволенням відвідувала ужгородська малеча. Але ж за кулісами цієї успішної справи – величезна кількість зустрічей з різними людьми, чимало почутих прикрих слів і т.д. Це один з прикладів для розуміння того, що часто за одним абзацом тексту в медіа – непроста робота великої кількості людей. «Радію з того, що завдяки плідній співпраці з керівництвом «Укрпрофздоровниці» вдалося тоді частину ВПО, серед яких були переважно пенсіонери та люди з інвалідністю, відправити для оздоровлення у санаторій «Поляна». Для частини вимушених переселенців облаштувати житло в будівлі поліклініки по вул. С. Мартина, інших приміщеннях. Продовжуємо допомагати релокованому бізнесу, розуміючи, що це корисно і для містян, адже створюються додаткові робочі місця, йдуть надходження до міського бюджету. Спільними зусиллями Ужгородської громади передали як кошти, так і гуманітарний вантаж для Тягинської громади у Херсонській області» – розповідає секретар міської ради.

«Постійна допомога нашим захисникам, які перебувають на фронті – ще один напрям роботи, на який упродовж року спрямовувалися як кошти з міського бюджету, так і особисті заощадження наших ужгородців, які не втомлюються донатити з перших днів війни і дотепер. І це варте захоплення, бо тільки так зможемо наблизити день нашої спільної перемоги. Захоплююся кожним і кожною, хто це робить, намагаюся бути корисним і сам особисто». Створення належних умов у медичних закладах, де поранені бійці можуть отримувати якісну медичну допомогу зараз на порядку денному. Від прийнятих управлінських рішень значною мірою залежить функціонування лікарень та поліклінік, на які збільшилося навантаження ще й через велику кількість вимушених переселенців, а станом на зараз це 27 264 офіційно зареєстровані в місті особи. «Особливої уваги потребують сім’ї, що втрачають рідних на фронті – депутатський корпус підтримує всі ініціативи, спрямовані на допомогу родинам загиблих військовослужбовців. Пошанування наших загиблих захисників теж уважаю справою честі. Вони віддали і продовжують віддавати за наше з вами майбутнє найцінніше – своє життя. Саме тому вирішили назвати висаджену восени алею у Боздоському парку Алеєю ЖИТТЯ. Кожне дерево – як символ ГЕРОЯ. Навесні разом з колегами-депутатами продовжимо там роботу з облаштування території. Хочеться, щоб це місце завжди нагадувало нам про тих, хто бився за наше мирне небо», – ділиться намірами Арсен Мелкумян.

Війна змінила нас і наше ставлення до світу. І це ставлення продовжує змінюватися щодня. І кожен сам робить вибір, з чим іти у завтрашній день: зі спекуляціями на чиїйсь біді, а про це останнім часом теж читаємо стільки, що подеколи втрачається оптимізм, проте не віра; чи з добрими справами, які закладають міцний фундамент нашого спільного майбутнього, та й особистого теж. Наші ужгородці, випробувані різними подіями впродовж історичних перипетій, у яких довелося побувати, добре знають: як не подбаєш про себе сам, ніхто про те тебе не подбає. Саме тому ми разом є міцним тилом і можемо вчасно простягнути руку допомоги тим, хто цього потребує.