Розмовляємо із секретарем Ужгородської міської ради Арсеном Мелкумяном про те, яким чином планується розподіл бюджетних коштів на рік насущний і як ставитися до думки, що місто має жити не тільки потребами військових.

— У лютому депутати міської ради звично звітують перед своїми виборцями про виконане в минулому році, планують, наскільки це можливо, рік наступний. Що вважаєте ключовим для себе особисто й для депутатського корпусу в цілому?  

— Минулий рік був тяжкий для всієї країни. Ми вирішували питання не тільки нашої громади, а й великої кількості вимушених переселенців, які приїхали до нашого міста. Сьогодні, плануючи бюджет нашого міста на рік, розуміємо, що на першому місці залишаються військові. На чільному місці також медицина, особливо питання реабілітації наших захисників. Все інше буде максимально витрачатися на потреби громади. Будемо також шукати додаткові, зокрема грантові можливості, донорів, спонсорів, які би могли нам допомогти у реалізації масштабних проектів. Ідеться про нові очисні споруди, яких місто дуже потребує, модернізацію закладів освіти, відновлення інфраструктури – підземні водопроводи та каналізація, дороги, благоустрій; перевлаштування роботи громадського транспорту для більшої кількості населення; розвиток лікарень та поліклінік – ремонти приміщень та нове обладнання. Звертаю при цьому увагу: оплату праці лікарів та медперсоналу здійснює держава через НСЗУ – ми ж, як місцева влада, маємо створити нормальні умови для роботи медиків і перебування пацієнтів, тобто відремонтувати будівлі й закупити медичне обладнання.

— Як прокоментуєте думку про те, що не єдиними питаннями військових має турбуватися міська влада, адже є чимало інших проблем, вирішення яких важливе для містян?

— Крім всього іншого, маємо розуміти, що місто отримало велику кількість коштів саме завдяки військовим: у нас розгорнули військові частини, почали підготовку в тилу, проводять навчання – відповідно поступили великі додаткові надходження за рахунок податків з виплат військовим. Про це неодноразово наголошував голова ОВА. Ми маємо повернути ці кошти військовим! Тож люди, які виступають проти програм підтримки військових, тероборони, поліції, інших військових формувань, або не зовсім розуміють ситуацію, або спекулюють на цьому. Щодо можливостей бюджету: у нас немає якоїсь потужної промисловості та великих надходжень, отже, коштів на вирішення всіх питань не вистачає, тому вихід один – раціонально розподіляти ті, які маємо.   І тут для мене дуже важлива думка громадськості.

— Яка політика щодо переселенців та релокованого бізнесу?

— Ці люди у першу чергу потребують житла та місця праці. Місто виконує свою частину завдань у державній політиці будівництва житла для вимушених переселенців та релокації бізнесу. Надається консультативна підтримка підприємцям, які переводять бізнес до нас. Зібрана й передана обласній військовій адміністрації вся необхідна інформація задля виділення коштів з державного бюджету з метою будівництва житла для ВПО. Сподіваємося на запуск цих проектів, завантаження місцевого будівельного бізнесу, створення у майбутньому додаткового попиту для місцевої сфери послуг – магазини, перукарні, кафе, ТРЦ для нових житлових кварталів. Завдяки цьому матимемо додаткові робочі місця та податкові надходження до міського бюджету.

— Як збираєтеся відстежувати громадську думку, про важливість якої кажете?

— У тому й справа, що з цим наразі не все так добре, як би хотілося. Люди пишуть у соцмережах, озвучують проблеми, часто зляться – і я це розумію. Але це не вихід. Нам треба працювати разом через процедуру звернень-пропозицій: містянам з ними звертатися, як це роблять в інших країнах, а нам, представникам органів місцевого самоврядування, їх вивчати, тоді легше буде визначатися з пріоритетами. Ось, до прикладу, на лютневій сесії Ужгородської міської ради буде розподілятися залишок не розподілених бюджетних коштів. Будемо планувати, які кошти на які напрямки в першу чергу спрямувати: міське господарство, охорона здоров’я, освіта та ін. Тому, щоб ці кошти раціонально використовувалися, прошу мешканців звертатися зі своїми пропозиціями. У них має чітко акцентуватися увага на аргументованих першочергових завданнях. Всі проблеми за один рік ми не вирішимо, але ті, які у військовий час дозволяє фінансове законодавство, будемо намагатися включити до переліку завдань на 2023 рік.

— Іншими словами, пропонуєте діалог з громадою. А чи вийде зробити його конструктивним?

— Розумію, що це непросто. Розумію, що коштів на вирішення всіх питань у нас не вистачає. Розумію, що далеко не все, що люди пишуть у коментарях, має під собою якусь здорову основу. Але часто активні люди висловлюють дуже хороші пропозиції, тож їх треба документувати: звертатися до органів влади, до мене особисто як до секретаря через письмові звернення, в яких чітко вказувати конкретні проблеми чи напрями, що вимагають першочергового вирішення. Після їх опрацювання ми можемо збиратися у стінах ради, реально спілкуватися – відповідно разом впливати на виконавчі органи. Для мене важливо мати зворотний зв’язок з нашими мешканцями. Запрошую до діалогу!