Як відомо, автовокзали на Закарпатті виглядають так само, як вони виглядали в період краху соціалізму в СРСР. Реконструкцій очікувати не варто. Так само, як і новацій у зручностях обслуговування пасажирів. А пригадайте, що робиться на більшості автостанцій на Закарпатті після найменшого дощу — пройти до автобусів просто неможливо. Таке враження, що власники автостанцій просто викачують кошти з цього бізнесу, не вкладаючи майже нічого в їх реконструкцію.

Так от, центральне видання Регіоньюс проаналізувало, кому ж належать автостанції на Закарпатті. Як виявилося — родині мера Ужгорода. Читайте та аналізуйте.

Прикордонна область, що межує одразу з чотирма країнами — Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Майже дві третини території займають Карпатські гори. Передостання серед регіонів України за площею. Все це про Закарпатську область, яка в силу своїх особливостей вельми залежна від автобусного міжміського сполучення.

Тим не менш, за інформацією Укртрансбезпеки станом на початок 2020 року в області офіційно функціонувало 20 автостанцій, а ще дві мали анульовані свідоцтва про здійснення діяльності.

Домінуюче становище на ринку автовокзальних послуг займає Приватне акціонерне товариство «Закарпатавтотранс», яке входить до так званої «Групи родини Андріївих», що працює в різних сферах: виробництво альтернативної енергетики, нерухомість, транспорт. Загалом товариство має 18 автостанцій в Ужгороді, Хусті, Сваляві, Тячеві та інших населених пунктах області. Ще одна автостанція — «Воловець» — офіційно має анульоване свідоцтво, що, однак, не заважає їй працювати. Серед власників крупних пакетів акцій «Закарпатавтотранс» фігурують:

Наталія Андріїва — дружина Андрія Андріїва, депутата Закарпатської обласної ради трьох останніх скликань та президента футбольного клубу «Ужгород»;

Влада Андріїва — дружина Богдана Андріїва, міського голови Ужгорода Богдана Андріїва;

Наталія Кречко — дружина директора підприємства Йосипа Кречко.

За однією адресою з ПрАТ «Закарпатавтотранс» перебувають також однойменна громадська організація, асоціація перевізників Закарпатської області та ТОВ-ка,
що заснована вищезгаданим акціонерним товариством.

Найцікавішим тут, звісно, є сімейство Андріївих, яке загалом володіє 18 підприємствами, як от ТОВ «Євроімекс», що займається реалізацією проектів альтернативної енергетики, ТОВ «Сонячна Енергія Плюс» із мережею сонячних електростанції в Ужгородському районі та ТОВ «Гідро плюс», яке має власну мікроГЕС та ліцензію з виробництва електроенергії.

Міський голова Ужгорода разом із братом є відомими на Закарпатті особистостями. У 2019 році обидва балотувалися до Верховної Ради України — Богдан Андріїв від «Опозиційного блоку», а Андрій Андріїв як самовисуванець.

Цікаво, що в обласній раді, до якої Андрій Андріїв обирався тричі, політик кожного разу представляв нову політсилу: «Нашу Україну», «Партію регіонів» та, насамкінець, «Відродження».

Щодо Андріїва-мера, то його політична кар’єра насичена кардинально протилежними за настроєм подіями. Так, на початку 2017-го року заступника Богдана Андріїва беруть на вимаганні хабара, паралельно проводячи обшуки й у кабінеті міського голови, а вже під кінець року очільник Ужгорода потрапляє до 20-ки рейтингу мерів-інноваторів. У 2018-му у місті впроваджується локальна транспортна революція — на маршрут виходять перші комунальні автобуси, і того ж таки року проти Андріїва порушують кримінальну справу за підозрою у розкраданні 4,6 млн. грн. під час реконструкції культурно-історичного центру «Совине гніздо» та участь у підробці документів. Мера навіть було арештовано на 2 місяці, а тодішній голова ОДА Геннадій Москаль висловив готовність взяти посадовця на поруки. Зрештою, сплативши 440 тис. грн. застави Богдан Андріїв вийшов з під арешту.

Одну автостанцію у місті Хуст має у власності ТОВ «Свімад». Власниками товариства є Володимир Мадяр, депутат Ізянської сільської ради Хустського району, та Наталія Свищо, дружина екс-депутата Закарпатської обласної ради та екс-голови Берегівської РДА Ігоря Свища. Автовокзальне підприємство для обох співзасновників — не єдиний спільний бізнес, окрім того вони є власниками ТОВ «Ринок МС». І якщо для Володимира Мадяра це всі наявні в нього фірми, то сімейству Свищо належать також ПП «Стронг-Берегово», перевізник ТОВ «Автобантранс», та ще з півдесятка бізнес-проектів.

Ще один автовокзал, розташований у місті Іршава, записаний на приватного підприємця Миколу Регу, співзасновника чеської фірми-перевізника «REGA&R».

Остання автостанція — АС «Ужгород-Аеропорт» — вже кілька років як не функціонує та має анульоване свідоцтво про здійснення діяльності. Її власником була ФОП Кирлик Сюзанна Ігорівна, яка після закриття автовокзалу працювала економістом у ПАТ «Ужгородське АТП 12107», а потім начальницею відділу страхування Закарпатської обласної дирекції ПАТ «НАСК ОРАНТА».

Здавалося б, 19 автостанцій з 21 діючих належать фірмі з орбіти міського голови Ужгорода — чудовий розклад у межах однієї області, що має підвищену потребу в якісному автобусному сполученні. Однак і це ще не все. Як стало відомо з рекомендації Закарпатського обласного відділення Антимонопольного комітету України від 9 липня 2019 року, згадані вище автовокзали, що належать ТОВ «Свімад» та підприємцеві Ігорю Резі, фактично припинили свою діяльність ще на початку 2018-го року. Таким чином, єдиним гравцем на автостанційному ринку Закарпаття залишилося приватне акціонерне товариство «Закарпатавтотранс», що має безпосереднє відношення до відомої в регіоні сім’ї політиків Андріївих.

regionews