Отже, в Ужгороді чергова нервозна плутанина з пасажирськими перевезеннями. По-перше, хоч якість пасажирського транспорту не покращилася, однак ціна за проїзд у маршрутці таки зросла, що самим своїм фактом обурює людей, змушених користуватися міським транспортом. По-друге, обіцянка возити школярів упродовж року безкоштовно — взамін на подорожчання проїзду й щедру дотацію перевізникам — наразі має присмак брехні й замаскованої афери.

Як ми вже повідомляли, на засіданні виконкому Ужгородської міської ради 9 березня мер Ужгорода Богдан Андріїв із голосу включив у порядок денний проект рішення про тарифи на перевезення після того, як виступив представник перевізників зі скаргою «на збитки» через пільговиків. Виконком без зайвих запитань і тіні сумніву за це проголосував.

Наступного дня на сесії Ужгородської міської ради депутати проявили неабияку щедрість і надали перевізникам на погашення їхніх «збитків» 13,5 млн. грн. (активісти підрахували, що такої суми достатньо, аби щодня перевозити 10 тис. ужгородських пенсіонерів, яких загалом 20 тисяч). Не кажучи вже про те, що злочинно уникаючи такого явища, як банальний квиток на проїзд, тобто тримаючи пасажирські перевезення «в тіні», насправді говорити про «збитки» дуже важливо, аби знову-таки приховувати тіньові доходи. Щоправда, успішно «порішавши» два транспортні питання, тоді мер обнадійливо запевнив, що школярів будуть возити в міському транспорті безкоштовно цілий рік.

І ось настав понеділок із новим тарифом на міський транспорт. Аркуші-повідомлення з новою ціною в автобусах є, а ось витягу рішення, яким ця ціна визначена, немає. Ніде жодним словом про безплатний проїзд школярів. І повна вакханалія. Численні дзвінки до редакції від украй роздратованих ужгородців лунали впродовж тижня.

«Поясніть, будь ласка, як моїй дитині бути, якщо водій маршрутки вимагає платити за проїзд? Що їй казати? Яким документом регулюється безплатний проїзд? Чому ми не знайшли цього на офіційному сайті міськради ні у проектах рішень, ні в рішеннях виконкому від 9 березня, ні зрештою в розпорядженнях міського голови?» — такі запитання ставили обурені батьки.

Так, мама 13-річного учня ліцею ужгородка п. Наталія розповіла, що водій маршрутки № 58 у вівторок 15 березня вимагав у її сина сплатити за проїзд, при цьому чомусь цікавився, в якій саме школі хлопчик навчається. Подібні скарги були на водіїв маршрутів №№ 1, 3, 10, 15, 21. Плату за проїзд водії маршруток вимагали не тільки від старшокласників, а й від учнів молодших класів. Якщо хтось із дітей твердо заявляв про своє право на безплатний проїзд, водії реагували вкрай невдоволено і пропускали до салону, але менш рішучих пильнували і брали гроші.

Наші читачі в один голос констатувавали: враження, що автобусів стало менше, а водії «набивають» їх так, що стояти нестерпно! Якщо зайде до салону мама з малою дитиною чи інвалід, то їм неможливо вивільнити місце, бо «спресованим» пасажирам не поворухнутися. При цьому деякі водії не рушають, закликаючи «проходити далі».

Ось запитання від ужгородців безпосередньо до мера Андріїва. «Доки пан мер влаштовуватиме знущання над людьми, які користуються маршрутом № 2 «пл. Петефі — Горяни»? Чи, може, хтось із чиновників у мерії отримує садистське задоволення від того, що людей, як у консервну банку, після годинного очікування набивають у маломісткий автобус? Чи хотів би він почути слова, які там звучать на його адресу?.. Ми вкотре інформуємо, що на маршруті працюють один трохи більший автобус і один зовсім малий. Увечері це не їзда, а мука. Цей маршрут потребує ще одного автобуса хоча би в години пік».

«Ситий голодному віри не йме, так і тут. Ціни підняли, а їздити стало ще гірше. На автобуси, що курсують за маршрутами №№ 10, 21, чекати треба принаймні півгодини, а як під’їде нарешті — люди на головах одне в одного!.. 16 березня зранку автобуси були переповнені вщерть. Люди запізнювалися на роботу, бо сісти в такий автобус було нереально, — розповіла ужгородка Ангеліна. — Ввечері «ощасливили» автобусом № 2, аби ми змогли дістатися додому, як в Індії, на даху... Пане Андріїв, проїдьте цими маршрутами в обіцяних вами «комфортних» умовах за встановлені вами 4 гривні. Може тоді мешканці міста, де ви градоначальник, стануть вам бодай трохи ближчими, бо зараз ми з вами на різних планетах».