Свою точку зору на встановлення скандальної тераси на центральній вулиці Ужгорода висловили архітектори та активісти. Вони звернулися до ЗМІ, щоб донести свою позицію.  

Петро Сарваш -- архітектор із багаторічним стажем, один із засновників громадської організації Pro Urbe, захисник історичного обличчя Ужгорода, -- причетний до розробки і прийняття Положення про літні тераси і нарахував близько десятка порушень чинних норм при встановленні тераси ресторану «Фабрика Другетті», що у самому серці Ужгорода. Йдеться і про естетичний аспект.

П. Сарваш коментує: «З правової точки зору є чіткі правила гри, яких ми дотримуємося чи… ні. Що стосується розміщення літніх майданчиків, терас, то міськрадою було прийнято положення «Порядок отримання паспортів відкритих літніх майданчиків для здійснення підприємницької діяльності на базі стаціонарних закладів ресторанного господарства у м. Ужгороді». Йде мова про літні тераси при базових об’єктах – кафе, ресторанах і тд.

Це положення пройшло процедуру розробки, громадського обговорення, депутатські комісії, доповнення і врешті з’явився результат. Це правила, згідно з якими мала б діяти мерія, видаючи дозволи на подібні речі».

«Стаціонарні навіси чи конструкції над літніми терасами на вулицях міста взагалі заборонені. Вони можливі тільки у дворовому просторі будинків на орендованих або власних земельних ділянках, якщо це не суперечить загальній концепції забудови дворового простору і загальним будівельним нормам», -- каже архітектор.  

За його словами, стаціонарність має свої недобрі наслідки: «Такі нарости згодом перетворюються у продовження торгової площі за рахунок громадського простору, як це вже є на вул. Волошина, наприклад».

Відкритий літній майданчик, наголошує Петро Сарваш – це виносне устаткування, яке можна демонтувати у будь-який момент. Навіть у згаданих положеннях зазначено, що по закінченню сезонного періоду власник повинен за 5 календарних днів демонтувати виносне обладнання.

Окремі правила діють у пішохідній зоні центру міста і тут вони ще більш жорсткі. Літні тераси тут облаштовуються виключно у місцях, передбачених схемою містобудівних обмежень, що затверджується рішенням виконкому.

І вони повинні бути не на куті чи так близько від рогу, по-перше, і, по-друге, їх максимальна ширина - 2,4 м. По-третє, існує чітка схема розміщення терас.


Сонцезахисні елементи, нагадує фахівець, в межах історичного ареалу можуть бути лише у вигляді окремо стоячих парасоль чи маркіз, що кріпляться до фасаду, якщо вони не перекривають (!) декоративних елементів фасадів. Накриття не може перевищувати півметра орендованої площі.

«Якщо міськрада змінила схему розміщення терас, то вони перевищили свої повноваження, прийнявши поправки до положення – про габаритні розміри терас, місце їх розташування і т.п. Виконком не має права переглядати положення, прийняті депутатами міськради, -- каже архітектор. -- Наскільки мені відомо, договір оренди на цей майданчик, принаймні ще вчора, взагалі не був заключений. Не маючи на руках підписаного договору, власник не мав права розпочинати там роботи».

            До слова, історично у місті були саме висувні «маркізи», а не прибудовані конструкції.

З естетичної точки зору П. Сарваш наголошує, що тераса загромаджує громадський простір у такому вузлі, де найінтенсивніший потік пішоходів. Крім того,   тераса стоїть на куті, що ще більш ускладнюватиме рух. Не кажучи про те, що вона перекриває огляд вулиці.

Керівник мистецького центру «Кубло»Тетяна Смрігадодала: «Йдеться про саме серце міста. І лунають абсолютно недоречні порівняння з Прагою, Будапештом, іншими містами. Бо там зовсім інші масштаби, висота будівель, ширина проходів. Вони там грамотно ставляться до того, де можна тераси, а де зовсім не можна. Ця ж - як піратська пов’язка на обличчі, яка не дає впізнати людину. Спотворюється обличчя Ужгорода, бо перспективи його головної пішохідної вулиці узагалі не видно».

Підприємець має чудову тераску у дворику свого закладу, там можна було б облаштувати чудову літню зону -- каже Т. Смріга. Вона також пояснила: «До людей лунають закиди, мовляв, у місті стільки глобальних і важливіших проблем і всі мовчать, а тут раптом виступили єдиним фронтом проти цієї «дрібниці». Я не знаю чому, мені справді цікаво, чому такий активний громадський спротив, але це однозначно позитивний факт. Це значить, що ми можемо знайти якісь мотиви, які об’єднають громаду і змусять її трохи активізуватися у інших, важливіших питаннях. От наприклад, коригування до генплану, за яким місто буде фактично зруйноване, більшість зелених зон роздерибанені. Зараз тривають суди і було б дуже класно, якби громада теж долучилася – участю, фінансами, увагою. Інакше може вийти так, що ми всі ці суди програємо. І в один чудовий день до них у двір зранку приїде екскаватор копати котлован для фундаменту на місці їхнього дитячого майданчику. І тоді обурюватися точно буде пізно. Або по інших питаннях із захисту культурної спадщини – теж не завадила би допомога або хоча би підтримка».

            Петро Сарваш підсумував: «Не треба бути спеціалістом, щоб бачити тут порушення, виходиш у центр - і бачиш це, замість того, щоб бачити перспективу міста. Для нас це виглядає як проблема самореалізації. Чомусь у нас часто чим «кричущіша» реклама, тим вона краща. По-моєму, це хіба від недоїдання морозива у дитинстві».

            «Ми не можемо робити винятки. Так, можемо оспорювати, добре це положення чи погане, але не можемо робити винятки, ставитись до міста селективно. Заборона стаціонарних конструкцій – це дуже правильно», -- вважає архітектор.

          Сьогодні тему обговорюватимуть і на обласному телебаченні "Тиса1", учасниками передачі стануть і підприємець Роберт Левицький, і архітектор Петро Сарваш та інші

Джерело:zaholovok.com.ua
Фото:zakarpattya.net.ua

admin