За статистикою у світі щодня збільшується кількість безпритульних собак у сотні разів. А все тому, що люди не відповідально відносяться до домашніх улюбленців. По-перше не слідкують за розмноженням тварини, по-друге - виганяють з дому уже немічних старих собак чи кішок. Все це свідчить про те, що тваринка була не другом, а просто іграшкою.

На Закарпатті із безпритульними тваринами ситуація не краща. Вулицями бештаються десятки чотирилапих різних порід та різної долі. До всієї біди, в Ужгороді нещодавно почалися отруєння тварин.

Той факт вбивства собак, які практично були друзями євромайданівців на Театральній обурив не одного жителя, мовляв – це найлегший, але найжорстокіший вихід. Але такий вихід – для байдужої влади, розповіли в зоозахисних організаціях. Якщо чеська фірма могла приїхати і стерилізувати половину безпритульних тварин міста, то чому це ж саме не можуть зробити чиновники спільним рішенням. На прес-конференціях, де виступали закордонна організація, для Ужгорода їхня робота мала бути свого роду стартом у цій справі. Однак, ні слуху, ні духу. В Ужгороді такі організації мало того, що не фінансуються містом. Натомість чиновники кладуть палки в колеса.

У Львові, до прикладу, ситуація зовсім інша. В місті існує 5 притулків окремо для собак і котів. На території притулку в Брюховичах утримують лише собак. В притулку постійно знаходиться близько 250 тварин. І хоча приміщення не розраховані для утримання великих порід, благодійники разом із чиновниками тимчасово знаходять місця перетримки — у приватних помешканнях, квартирах добровольців. Близько 180 котів знаходиться по всьому Львову на платних і безкоштовних перетримках. Їм постійно підшукують нових господарів, і після виявлення бажаючих взати собі безпритульну тварину, котів віддають. В домашніх умовах волонтери тримають також і цуценят, яким іще потрібен час на адаптацію. Тварини у притулку не народжуються: собак по можливості стерилізують, або розсаджують по різних вольєрах.

В Ужгороді влада аж ніяк не підтримує благодійну акцію перетримки тварин в домашніх умовах. Тоді коли львівський притулок — це благодійна установа, яка існує завдяки коштам, що виділяються міською владою, а також пожертвам добровольців та внескам членів громадської організації «Львівське товариство захисту тварин». Львівська міська рада щороку виділяє 80 тисяч гривень на потреби притулку, зокрема на харчування тварин: для притулку закуповується крупа, корми, втаміни. Благодійники із організації кажуть, що депутати подекуди жертвують гроші із власної кишені.

На Східній Україні безпритульних собак вдвічі більше, ніж на Закарпатті та Прикарпатських краях. Однак влада також на місцях вирішує цю проблемою мережею сучасних вольєрів та благодійних організацій, які стерилізують безпритульних тварин.

Останній випадок в центрі Ужгорода показав, що місцева влада діє протилежно багатьом українським містам. Невже важко організувати вакцину, бірочки, транспорт і кілька працівників, які б регулярно працювали з собаками та кішками.?! Однак факт маєтків та дороги статків людей наближених до влади залишається. Постає й інше запитання: чому в Ужгороді досі немає притулку для тварин? Зоозахисники, зрозуміло, втратили надію на майбутній притулок і сили на пояснення, що шляхом отруєння 10-20 собак у місяць проблему безпритульних тварин у місті не вирішити, тож наразі самостійно збирають кошти, на них оперують тварин і шукають їм господарів. Собак багато, владі байдуже, поодинокі зоозахисники самотужки нічого не зроблять, тому маса інстинктивно «самозберігається», а вже якими методами – часу задумовуватися над цим немає.

Крім того, в Україні поширюється поняття догхантер, тобто мисливець за собаками. Жахливе явище, коли людина вбиває тварину заради задоволення. Однак найгірше те, що в законодавстві не прописана серйозна відповідальність за такі дії. Максимальний штраф – 50 гривень. Тож відома ціна життя безпритульної тварини, якій і так доводиться не легко. А як буде без покарання можливість вбивати людей, теж будемо вільно користуватись? Чому в інших країнах, таких як Німеччина чи Італія, нема такого поняття як бродячі тварини. А все тому, що там досконала система захисту тварин – наявність притулків. У тих країнах є закон про захист. Жорстоке поводження з тваринами, видворення їх на вулицю у ФРН заборонено. Порушникам закону загрожують серйозні покарання – від грошового штрафу до позбавлення волі.
Майже щодня доводиться стикатись на вулиці з твариною, яка нікому не належить, яку загубили, викинули чи вона була народжена на вулиці. І щоразу серце стискається від тої болі, тої незбагненності: як можна бути байдужими до друзів наших менших. Найлегше –робити вигляд, що це тебе не стосується або ж просто не помічати.

Діана Булак, студентка відділення журналістики УжНУ