25 березня на засіданні виконавчого комітету Ужгородської міської ради ухвалили рішення «Про об’єкти тимчасової торгівлі», яким чиновники заборонили вуличну пересувну торгівлю сувенірами, друкованою продукцією, картинами, кавою, сонцезахисними окулярами, морозивом тощо. Відтак у 10-денний термін підприємці зобов’язані свій бізнес згорнути, демонтувавши об’єкти торгівлі.


З подачі заступника міського голови І. Волошина це мало би покращити загальний благоустрій міста, який, виходить, саме вулична торгівля газетами й морозивом найбільше псує. Насамперед ішлося про «розчищення» пл. Театральної. Ще би пак, адже туристи, прогулюючись Театральною, могли спокуситися на якийсь сувенір чи інший «вуличний» товар до того, як відчинити двері приватного закладу вищезгаданого чиновника...

У Департаменті міського господарства рішення мотивували тим, що минулого року було видано 69 дозволів на об’єкти тимчасової торгівлі, але підприємці не уклали належні договори з міською радою і наразі продовжують нелегальну діяльність. Натомість підприємці розповідають, що минулого тижня зверталися до в. о. головного архітектора міста, однак той відмовився ставити свій підпис для продовження відповідних дозволів на торгівлю газетами, мотивуючи тим, що є рішення міськради про заборону торгівлі на вулицях міста. Щоб заборонити продаж, скажімо, морозива, санепідемстанція вимагає підключення... до води, а також доступу до санвузлів.

«Вуличні» підприємці рішенням виконкому обурені. Для багатьох вулична торгівля це єдине джерело доходу й можливість прогодувати сім’ю й такі методи їх витіснення — не вихід у сьогоднішній ситуації, переконані вони. Чому влада, приміром, спочатку не висунула умову покращити й удосконалити вигляд об’єктів пересувної торгівлі, а відразу взялася їх безальтернативно нищити?

Дрібні підприємці кажуть, що змушені сплачувати кошти за оренду клаптика землі під торговим об’єктом, податки на зарплату, ведення підприємницької діяльності, з кожної випущеної газети, зарплату продавцям і експедиторам тощо. Ініціатори рішення замість створення нових робочих місць нищать уже створені й позбавляють ужгородців останнього шматка хліба.

Окрема мова про торгівлю газетами. Вона існувала завжди і якось дивно уявити, щоб у центрі міста не було де купити газету чи журнал. «Натомість якщо ви прийдете в міськраду й захочете домовитися про подальшу роботу точки з продажу періодичної преси, то вам скажуть облаштувати торгове місце кіоском за 300 000 грн.! Це надто велика, нереальна ціна за робоче місце, просто відмахування від людей, які хочуть працювати», — переконаний підприємець В. Лях. Ось тому останнім часом торгівля пресою згасає і може зовсім зникнути з вулиць нашого міста. Питання: кому вона заважає і кому це вигідно?

У Києві відмовилися від тотального знесення МАФів, їх облаштовують відповідно до прийнятих норм і підприємці зможуть їх орендувати та використовувати під свій бізнес. Тобто питання має вирішуватися так, щоб торгова точка своїм виглядом не псувала благоустрій, а підприємець міг спокійно працювати й надавати послуги.

У Європі вулична торгівля є звичним і органічним явищем.В Ужгороді ж поки що підприємцям, зайнятим у сфері вуличної торгівлі, натомість нічого конкретного не пропонують.. Можливо, вони зможуть продавати продукти харчування і напої на літніх терасах при кафе, ресторанах і магазинах, а непродовольчі товари — «у стаціонарних та належно облаштованих кіосках». Як це буде реалізовано на практиці, незрозуміло. Чиновники кажуть, що для «пересувного» продажу морозива й цукрової вати слугуватимуть винятково парки, сквери, а також їх продаватимуть під час ярмарків, наголошують у міськвиконкомі.

Ось що сказав із цього приводу міський голова Віктор Погорєлов: «В Ужгороді однозначно і кардинально треба наводити лад із торгівлею, в першу чергу вуличною. Але не за рахунок того, щоб просто викинути півсотні людей, які заробляли свою дуже мізерну копійку, продаючи газети, морозиво, напої й утримуючи свої родини. Ціни на все різко зросли, багато ужгородців уже і на хліб не мають, а рішення, яке продавили через виконком у середу, залишить ні з чим ще п’ять десятків переважно літніх людей. Їм нічого не запропонували взамін, немає схеми розміщення по місту точок такої торгівлі, акуратних споруд, де би вони могли торгувати, як це робиться в усіх європейських містах. Я категорично проти, щоб у такий важкий час щось вирішувати ціною втрати робочих місць для ужгородців».