Виборча кампанія офіційно почалася 5 вересня, але більшість партій та потенційних кандидатів уже давно стартували. Якщо звернути увагу на те, хто і як веде кампанію, то стає зрозумілим, що кожен штаб шукає свою особливу «фішку», але насправді всі однаково інфантильні і за всіма лозунгами чітко простежується особистий інтерес. Жодної чіткої програми, жодної чіткої пропозиції, а тільки лозунги, лозунги, лозунги.

Доходить до абсурду. Штаб Віктора Щадея, який прагне мерського крісла, намагається позиціонувати Щадея опозиціонером. Тобто, людина, яка останні 10 років сидить в депутатах у провладних фракціях і наразі йде в мери від партії влади «Слуга Народу», називає себе опозиціонером.

Ну а нинішній мер Ужгорода Богдан Андріїв все ще переконує ужгородців з білбордів, що це він особисто стелив асфальт на вулицях, сам особисто реставрував площу Петефі і за свої кошти купував автобуси. По-іншому його рекламні щити зрозуміти не можна.

Андріїв, ніби в передчутті краху, вже безсоромно перевитрачає бюджет міста. Йому було мало витрачених 80 мільйонів народних коштів на реконструкцію площі Петефі, яку він так і не встиг закінчити. Тепер нераціонально витрачаються мільйони з бюджету на пішохідно-велосипедну доріжку на Слов’янській набережній. Замість того, щоб застелити всю доріжку асфальтом, влада вирішила половину доріжки вкрити бруківкою. Бо з цього можна мати дохід у власну кишеню, або в кишеню рідного брата. А те, що місто втратило 11 мільйонів — не рахується.

І що дивно. І штаб Щадея, і штаб Андріїва налаштовують виборців, що є лише вони двоє реальних кандидатів на посаду мера Ужгорода. Решта кандидатів не рахується. І вже саме через це потрібно, щоб нарешті прийняв рішення йти в мери міста народний кандидат — Сергій Ратушняк. Він єдиний, хто може розігнати нинішню мафію мерії і нарешті навести лад у місті.

* * *

Безмежні апетити братів Андріївих

Чому уродженці села Конюхів на Львівщині мер Ужгорода Богдан Андріїв та його брат, депутат облради Андрій Андріїв так оскаженіло прагнуть залишитися при владі. Екс-регіонали готові ставати під різні партійні знамена, тільки щоб залишитися на плаву.

Пригадайте, як Андріїви мали намір потрапити до українського парламенту на минулих виборах — Андрій йшов по мажоритарці, а Богдан узагалі потрапив у списки Опозиційного блоку. Але ні один, ні другий до Верхової Ради не обралися.

За час між парламентськими виборами та виборами в місцеві органи влади, які відбудуться 25 жовтня, Андріїви вперто накопичували свій капітал, щоб знову залишитися при кориті.

Один із потенційних кандидатів у мери Ужгорода вже повідомив, що прослідковується зв’язок між фірмою-переможцем, яка стелить бруківки в Ужгороді, і братом міського голови Андрієм Андріївим. Таким чином, стає зрозумілим, чому в Ужгороді влада знімає якісну кам’яну бруківку і стелить замість неї крихку цементну бруківку. Бо там є приватний інтерес родини.

Взагалі абсурдною у цьому плані є реконструкція доріжки Слов’янської набережної. Тут влада примудрилася розділити цю доріжку навпіл, щоб одна половина була для пішоходів, а інша для велосипедистів. І мало того, що рукожопи від влади Андріївих вирішили зробити велосипедну частину доріжки впритул до лавиць, так вони ще вирішили, що велодоріжку заасфальтують, а пішохідну частину… постелять тою ж таки бруківкою. І якщо асфальтована частина доріжки обійдеться платникам податків у 1 мільйон 400 тисяч гривень (що також немало), то покрита бруківкою половина доріжки обійдеться бюджету у 12 мільйонів 700 тисяч гривень. Тобто, забрукована частина доріжки буде дорожчою у 8 разів! Ось тут і є інтерес Андріївих. Їм не вигідно покрити асфальтом всю доріжку і зекономити для міста 11 мільйонів гривень, бо це не принесе ніякого доходу у сімейний бюджет.

Але і це ще не все. У документах показано, що з місця реконструкції буде вивезено… 2 тисячі тонн ґрунту і сміття. Ви уявляєте об’єми? Звідки стільки грунту??? А хто рахуватиме? Ніхто. А з бюджету фірма, яка вивозитиме той уявний грунт отримуватиме величезні гроші й оплата буде йти за час здійснення вивозу. І знову ж таки, хто рахуватиме, скільки автомобіль у дорозі? Ніхто. Звичайно, що фірма, яка займатиметься цим вивозом, щедро віддячить замовникам робіт товстим конвертом із купюрами.

І це лише один невеликий епізод, коли міські кошти навмисно перевитрачаються, бо тут є особистий інтерес.

А найбільшою фінансовою аферою є так звана реконструкція площі Петефі. Тут вже використано 80 млн. гривень народних коштів. По цій реконструкції вже навіть є кримінальна справа через перевитрати бюджетних коштів, але мер міста явно має якесь прикриття в прокуратурі.

Ну а ось ще список витрат бюджетних коштів, які важко проконтролювати.

1,64 млн. грн. — списано на зовнішнє освітлення у 2018 році.

4,5 млн. грн. — списано на зелену зону, майже як на ремонт пішохідної зони пл. Петефі — (5,49 млн. грн.).

Пізніше на «доремонт» пішохідної зони пішло ще 10,8 млн. грн.

А чого варте тотальне брукування в місті. А щорічне переведення 32 млн. грн. на компенсацію перевізникам (серед яких більшість належать родині мера). Ну і про мерську жадібність свідчить також проект із будівництва скейт-парку. Його спокійно можна було зробити за дві-три сотні тисяч гривень, але захотілося аж 1,5 млн. грн.

Василь Коваль, Prozak.info