Візит Президента України Петра Порошенка доволі довго ніде не афішувався. Було зрозуміло, що 11 червня Порошенко повинен взяти участь у якійсь символічній акції щодо введення безвізового режиму для українців. Зрозуміло також було те, що це відбуватиметься на якомусь із кордонів із Євросоюзом. Однак на якому саме — ніхто не знав.


Чомусь вважалося, що це буде на українсько-польському кордоні на одному з КПП Львівщини. Але Порошенко вибрав Закарпаття.

Лише за кілька днів до безвізу стало ясно, що Порошенко таки буде в Закарпатті. Це було дивно, бо наразі майже всі КПП на держкордоні в Закарпатті перебувають просто у жахливому стані. Напередодні голова ОДА Геннадій Москаль різко заявив, що підрядники, які повинні були реконструювати ці КПП, взяли гроші й втекли. Таким чином, адмінкорпус на КПП «Ужгород» заморожений в стадії реконструкції. Адмінкорпус на КПП «Лужанка» розібраний. КПП «Тиса» через специфіку розташування не піддається особливому розширенню. Оточення президента таки вирішило провести символічну акцію введення безвізу на КПП «Ужгород», але для картинки було обрано частину для вантажних автомобілів.

Напередодні візиту президента було в терміновому порядку реконструйовано злітно-посадкову смугу в аеропорту «Ужгород». Роботи довірили румунам. Ті зробили якісно і вчасно. Вночі від аеропорту до КПП «Ужгород» нанесли дорожню розмітку.

За попередньою програмою, президент Порошенко повинен був урочисто відправити понад 100 дітей учасників АТО на відпочинок в Угорщину. Передбачалося, що акція проводів відбудеться в Ужгородському замку. Напередодні правоохоронці фактично вичистили центр міста від автівок.

І ось день візиту настав. Уже зранку до Ужгорода автобусами звозили з усіх районів працівників бюджетної сфери для масовки. Саме ці люди повинні були стояти вздовж дороги і радісно махати Порошенку. Президент трошки запізнювався, але, в принципі, все було в рамках програми. Але лише до офіційної частини…

Петро Порошенко таки відкрив символічні «Двері в Європу», з того боку дверей його з обіймами зустрів Президент Словаччини Андрей Кіска. Президент України пафосно говорив, що з введенням безвізу ми фактично міцно вирвалися з обіймів Росії і зробили рішучий крок до Європи. Він переконував, що українці повернулися в Європу і це вже безповоротно. Більше того, Порошенко сказав, що веде переговори про те, щоб українці могли користуватися мобільним зв’язком у Європі без роумінгу…

Президент говорив багато і деяким журналістам навіть вдалося з ним сфотографуватися і перекинутися кількома словами, але у багатьох ЗМІ журналісти скаржилися на те, що Порошенко ігнорував їх, не провів прес-конференцію, а охоронці грубо відштовхували журналістів від першого тіла країни.

Ну і потім стався ще один курйоз. Від самого ранку дітки учасників АТО, які повинні були їхати в Угорщину на відпочинок, очікували в Ужгородському замку Петра Порошенка, щоб почути від нього пафосні слова для телекамер. Але не дочекалися. Президент явно збився з програми. Вже був час обіду. Нагодувати президента вирішили у рекреаційному комплексі «Деренівська купіль». Терміново було вирішено, що діток також відвезуть туди, а керівництво замку таки залишилося з носом.

Ну і останнє. Проросійські ЗМІ повідомили, що один із автомобілів кортежу Порошенка на трасі збив мотоцикліста. Російські ЗМІ смакували цим повідомленням і навіть виклали якесь відео. Правоохоронці ж повідомили, що це неправда. Інцидент із мотоциклістом таки був, але це якась БМВ підрізала мотоцикліста і той злетів у канаву. Відбувся переляком. Але ця БМВ з кортежем президента не має нічого спільного.

Візит Порошенка в Закарпаття мав таки відгомін совковості. З цьо­го приводу доктор філософських наук Ален Панов написав коротку репліку:

«Осінь 2013-го — зима 2014-го. Київ. Україна. Багато людей на вулицях. Вони борються з владою. Вони протестують проти несправедливості. Вони хочуть відійти від минулого і йти в майбутнє. Вони хочуть жити добре. Жити «як у Європі». Деякі з них за це гинуть. Після цього — війна. Війна на виживання. Війна на всіх фронтах. І знову гинуть люди. Які просто хочуть жити добре. Жити «як у Європі».

За кілька днів викладаються кілометри асфальту. Спішно лагодять злітно-посадкову смугу аеропорту, який не приймає літаки вже понад рік. Містом кружляють люксові чорні авто з мигалками. Купа поліціантів обмежує рух історичним центром. Що це? Це ми почали будувати якісні дороги? До нас починає літати лоукостер Wizzair на гарних Airbus, який за недорого вмить доправить до Парижа-Відня-Будапешта? Може, не дай Боже, сталося якесь лихо — тому так багато людей у формі витрачає наші з вами кошти, довго стоячи біля мигаючих Пріусів і розважається якимись Хуайвеями чи іншими гаджетами, нудьгуючи без діла? Ні. Це — БЕЗВІЗ! До нас їде ревізор.

Прогнозую, яким може бути офіційний коментар: це все — з міркувань безпеки; у нас війна; Путін не спить. Відповім. Ужгород — за 1600 кілометрів від Маріуполя. Тут поруч чотири кордони з країнами ЄС. Там так не прийнято. Там — Макрон приїздить на Citroen в оточенні кількох церемоніальних мотоциклістів. І робить це на інаугурації, а не під час робочої поїздки, коли його пересування не заважає жити «простому французу». А служби тим часом непомітно і без зайвої показухи працюють і забезпечують його безпеку. Невже хтось думає, що хлопчик і дівчинка, які три місяці навчалася на курсах, а потім вдягли гарний одяг і обмежують рух містом, можуть когось захистити, якщо щось станеться?

Такий «азійський» підхід до організації, притаманний швидше Китаю, Росії, Північній Кореї, ну і, звичайно, США, з її демократією, але ніяк не Європі.

Ви думаєте це картинка з минулого? Ні. Це майбутнє, яке вже настало сьогодні. Ми вже живемо краще. Нам уже добре. Це літо 2017-го. Це — Ужгород. Це — Україна — країна вдягнена у вишиванку з совковим нутром та прапором ЄС у руках».