Відповідь на заяву лідера депутатської більшості у міській раді Михайла Чурила.

Заяву дивіться тут

Генеральний план населеного пункту – основоположна містобудівна документація, що регулює містобудівну діяльність в містах, визначає умови безпеки мешкання населення, забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних і екологічних вимог, раціональне визначення меж землекористувань, зон житлової, суспільної, промислової забудови, територій, що особливо охороняються, зон різної містобудівної цінності, розміщення місць прикладення праці, розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, впорядкування територій, збереження історико-культурної спадщини і антропогенних ландшафтів. Як бачимо, це досить складний та багатогранний документ, який суттєво впливає на життєдіяльність мешканців міста, а не лише визначає окремі земельні аспекти.
Прийнятим 9 листопада 2015 року рішенням №1881 затверджено скандальні зміни до генерального плану та план зонування. Якщо відкинути спосіб прийняття цього рішення на закритій «замінованій» сесії та абсолютне ігнорування процедур Регламенту Ужгородської міської ради, то основними претензіями громади є:

1) порушення процедури проведення громадських слухань та узгодження пропозицій передбачених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також утаємниченість від громади інших креслень відмінних від основного;

2) порушення процедури прийняття регуляторного акту передбаченого Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а так само порушено відповідність регуляторного акту базовим принципам – доцільності, ефективності, збалансованості і передбачуваності;

3) повне ігнорування заборони та вимог Закону України «Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах».

Так, дійсно для громади найбільш болісним є катастрофічні втрати зелених зон. Згідно з ДБН 360-92** у місті Ужгороді повинно бути 192 га зелених зон загального користування. З них 120 га – у житлових кварталах (при нормі 10 кв.м /люд.). Станом на 01 листопада 2015 року у місті всього було лише 73,48 га зелених зон загального користування.

Проблемність зелених зон у генеральномі плані 2011 року зумовлена повним хаосом, адже жодним документом не визначено їх меж у натурі. Частина з них передана у користування або у власність під забудову. Компенсаторами мали б виступити зелене кільце міста. Однак, більша частина цього кільця перебуває за межами Ужгорода (землі Оноківської, Великолазівської, Баранинської та Сторожницької сільських рад).

Саме тому необхідно невідкладно замовити у складі робочої документації генерального плану Схему перспективного озеленення території міста Ужгорода. Надалі всі зелені зони мають отримати відображення на кадастровій мапі. Рекреаційні землі, які ще не забудовані необхідно рятувати або через судове скасування явно незаконних актів на землю або через викуп земельних ділянок для потреб громади. Для цього необхідна тільки політична воля депутатського корпусу та міського голови.

Разом з цим, 10 березня 2016 року сформувалась нова депутатська більшість у міській раді, яка взяла на себе відповідальність за подальшу життєдіяльність міста. У звязку з цим, закликаємо депутатський корпус при ухваленні будь-яких рішень керуватись перш за все інтересами ужгородців, а від так шукати баланс інтересів із підприємницькими колами.

Бюджет міста Ужгорода формується із сукупності податків, неподаткових власних доходів та субвенцій з державного бюджету. Напр., надходження з доходів фізичних осіб у місцевому бюджеті 2016 року склали – 200 781 500 грн., а сукупна сплата платників єдиного податку – 46 300 000 грн. Відповідне рішення Ужгородської міськради дивіться тут

Це порівняння в жодному випадку не спрямоване на применшення ролі малого бізнесу у розвитку міста. Натомість, вимагає від усіх зацікавлених сторін шукати баланс інтересів між потребами ужгородців та забудовниками.

Основним інвестором у розбудові інфраструкткри міста є Ужгородська міська рада. Вона зі скрипом, але щорічно з бюджету розвитку інвестує у дороги, інженерні мережі, водогони, заклади освіти та медицини, тощо.  
У випадку приватних осіб інвестиції спрямовуються переважно у забудову котеджів, торгово-офісних, багатоквартирних будинків, тощо, що є приватним інтересом. Такі обєкти підключаються до загальноміських мереж та призводять до додаткового   підвищення навантаження на них, зменшується вільний громадський простір та зелені насадження.

Оскільки втрати зелених зон у місті спричинені активністю забудовників, громадою пропонується компенсаторний механізм. Так, за рахунок підвищення розміру пайової участі на розвиток інфраструктури — читайте відповідну ухвалу Ужгородської міської ради — буде збільшено надходження до цільового фонду.

З цього джерела необхідно буде фінансувати видатки розроблення у складі генерального плану схеми перспективного озеленення території міста Ужгорода, та інвентаризувати зелені насадження, на благоустрій зелених зон, паспортизацію водних об’єктів (озера, канали), в тому числі викуп з приватної власності земель рекреації тощо.
Водночас, інвестори мають обмеження у реалізації власних проектів, не через активний спротив громади та судові заборони. За потреби можна замовити розроблення детального плану території, який повністю заміщує проблемний план зонування.

На сьогодні, Ужгородська міська рада приховує частину інформації про креслення та поясненння до генерального плану і його складових. Інформація щодо потенційних бізнес-можливостей доступна лише окремому колу осіб – окремим посадовцям міської ради та керівникам міста. Ці дані або використовуються лише депутатами та посадовцями у власних інтересах або стають предметом закритого торгу з інвесторами.

Генеральні плани дозволяють прогнозувати вартість землі та нерухомості на найближчі 10-20-30 років, підраховувати можливі вигоди й збитки для інвесторів, а так само й для громади.

Тому усі складові проекту Генплану мають бути роздруковані та вивішені у приміщенні міської ради та на офіційному сайті для огляду і обговорення максимальною кількістю ужгородців.

Микола Яцков, ініціативна група Кірпічка