Вибори-2014: обираємо між політтехнологічними міфами й концепцією розвитку країни

admin 08.05.2014 12:42 ПОЛІТИКА

Персони наших політиків оповито міфами — вони прагнуть здаватися кіногероями, які щойно впоралися з батальйоном терористів, а тепер беруться до порятунку світу

Такі образи — результат якісної роботи політтехнологів і недоопрацювання з боку медіа-кілерів, яких найняли конкуренти. Насправді до персони кожного політика маємо можливість підійти, задіявши пам’ять й аналітичні здібності. Особливо прискіпливо варто придивлятися до кандидатів у президенти. Адже якими б нереалістичними вибори не здавалися, а їхня дата наближається — мільярд гривень на цю потрібну справу спрямовано.

За дослідницьку формулу візьмімо давню тріа­ду Бандери «ідеї — кадри — боротьба» (недаремно ж його портрет був усюдисущим на революційному Майдані). Проаналізуємо й персону самого Бандери. Отже, політик без ідеї — бізнесмен або флюгер, який повертається туди, куди його манить мінливий політичний мейнстрим. Політик без команди — кіт у мішку, а не Брюс Вілліс. Йому доведеться брати в найми того, хто працюватиме (ймовірно) з корисливих мотивів (крім того, ніхто не гарантує надійність цих новостворених команд). Команда є двигуном і опорою для лідера, а він, своє­ю чергою, — її цементом. І третій елемент — боротьба — політичний досвід. Історію «звершень» наших політиків завжди треба пам’ятати, як дванадцять подвигів Геракла.
Юлія Тимошенко виступала перед нами і в ролі «газової принцеси», і «крадійки», «богині», «тигрюлі», політв’язня і, за сумісництвом, «єдиного опонента Януковича». Яка ідея стоїть за всіма цими амплуа? Юлія Володимирівна заснувала проєвропейську партію соціал-демократичного спрямування. Однак, зважаючи на те, що вона має всі ознаки вождистського проекту, а до її лав входило чимало олігархів (брати Буряки, Тарієл Васадзе, Валерій Хорошковський, Володимир Хмельницький, Олександр Фельд­ман, Костянтин Жеваго),   така ідеологічна платформа є сумнівною.

Партія «Батьківщина» — доволі розгалужена, їй не бракує кадрів номенклатурного штибу навіть у місцевих організаціях. Та чи пройшли вони перевірку часом? Відомо, що в штабі її головного конкурента Петра Порошенка працює тепер левова частка топ-облич «Батьківщини»: Олег Медвєдєв, Володимир Ар’єв, Микола Томенко. Це ті, хто перебіг уже після звільнення Юлії Володимирівни з ув’язнення. А за її відсутності розплодилося чимало «тушок», яких переманила на свій бік Партія регіонів.

Нарешті, звернімося до третього чинника — боротьби. Постать Леді Ю раніше подавали через проекцію «найпершого ворога Януковича». Справді, ця персона не лише забрала перше місце на попередніх президентських перегонах, посадила Тимошенко за ґрати, а ще й перед тим зробила великий політичний «кидок», припинивши з Тимошенко перемовини про створення спільної «широкої коаліції» («ширки»). Нині ж, коли Янукович і його найближче оточення вийшли за рамки ігрового поля України, перемовини щодо коаліції поновлено. Чи можна вважати проєвропейською політсилу, яка готова координувати свою діяльність із головним лобістом Митного союзу й «русскава міра» в Україні?

Петро Порошенко не має такої значної кількості яскравих утілень, як Юлія Володимирівна. «Шоколадний король», «любий друг», «приборкувач екскаватора на Банковій», «партнер Фірташа й Льовочкіна», а також «власник каналу чесних новин». Олігарх при владі — запорука того, що країна отримає міцного «господарника», який наведе в ній лад, як на підконтрольних йому підприємствах. Однак керувати державою так само, як бізнесом, неможливо (хоча Янукович спробував це спростувати).

Чи є у Петра Порошенка перевірена команда? Можливо, й перевірена, але не ним. Адже партію він не розбудовував. З нею він вливався то в СДПУ(о), то в Партію регіонів, тепер в УДАР. Крім того, до Петра Олексійовича також перейшла частина ключових осіб команди Леді Ю. Саме з відсутністю відданих кадрів пов’язаний скандал, який виник на початку формування регіональних штабів Порошенка. З’явилась інформація, що на Сумщині штаб кандидата в президенти очолив одіозний Андрій Деркач. Призначення у штабі спростували, однак відомо, що в областях на перемогу Петра Олексійовича працюють старі кадри Партії регіонів, Литвина тощо. Як можна з цими особами «жити по-новому» — загадка…

Один із «трьох богатирів», «Бувалий», «ненавис­ник москалів і комуністів», «головний люстратор», «той, хто воював у Чечні проти Росії» — Олег Тягнибок — на відміну від попередніх двох кандидатів, має чітку ідеологічну позицію. Націоналізм — це те, з чим він прийшов у політичний світ. На виборах агітує плекати українську силу — силу зброї, силу права, силу господаря, силу гідності. На парламентських виборах-2012 експерти визнали найкращою програму Тягнибокової «Свободи». Вона ж лягла в основу президентської програми.

Його команда — мрія багатьох політиків. Її кістяк було сформовано на початку створення партії, коли ні про участь у великій політиці, ні про дрібні посади навіть не йшлося. Ішлося (як і зараз) про боротьбу за декомунізацію України та докорінне очищення влади — люстрацію. «Свобода» досі не розжилася на «тушок» та олігархів — скидається, що це люди, які або справді віддані ідеї, або бояться прогнівити О. Тягнибока. На «Свободу» виборці покладали надію як на дієву силу, що здатна перемагати на вулиці, тобто без влади. І після приходу до парламенту «свободівці» залишаються лідерами вулиці та «заградотрядом» для влади. Вони можуть протистояти й рейдерам, і «Беркуту», і терористам Путіна, і навіть сумнівним ідеям нової влади.

Цим не можуть похвалитись ані «перший непрохідний» («справжній полковник», «честь і совість політики») Анатолій Гриценко, ані «фрік» від політики Олег Ляшко. У них є партії, але ці утворення перебувають у зародковому стані й активізуються лише на час виборчих кампаній. З командами так само туго: Анатолій Степанович розсварився зі своєю фракцією через некомандну поведінку (критиканство у складні для тодішньої опозиції часи), а Олега Ляшка   виключили з фракції «Батьківщини» за підтримку режиму Януковича під час голосування. Програма останнього мінлива: адже політик взяв за тактику говорити те, що хочуть почути. Анатолій Гриценко діє оригінальніше — говорить непопулярні речі в найменш слушні миті. Згадаймо, як під час наступу на весь український світ режиму Януковича Гриценко заявив, що «носити вишиванку у Верховній Раді — це зневага до парламенту».

Жах керівництва СРСР і Путіна Степан Бандера керував командою нескорених — Організацією українських націоналістів, яка, крім того, мала бойове крило — українську повстанську армію. Й ОУН, і боївки УПА мали широке представництво на всій території теперішньої України. Разом з організаційною роботою Бандера вів ідеологічну, політичну та дипломатичну. Ось лише два завдання серед тих, які він поставив за мету: руйнування СРСР — тюрми народів, побудова Української соборної самостійної держави. Степан Бандера є ідеалом державного діяча найвищого рівня. Невідступний у своїй ідеї, він 19 років очолював організацію, належати до якої було смертельно небезпечно. Однак вона діяла з максимально можливою ефективністю. «Якщо є надлюдина, то він, власне, був з такої особливої породи, був тим, який ставив Україну понад усе», — розповідав отець Йосиф Кладочний, який сповідав Бандеру в тюрмі.

Хто з державних дія­чів може наблизитися до Бандери? Тільки той, хто будує свою роботу на підставі формули,   яку перевірив Бандера, «ідеї — кадри — боротьба», а не намагається здаватися кіногероєм. Адже президентські вибори — це не змагання найкрасивіших чи найрозумніших. Це — вибір концепції розвитку країни, яку втілюватиме злагоджена президентська команда, перевірена часом і спільною боротьбою.

Микита Кожевніков, політичний аналітик
http://gazeta.lviv.ua/

admin

Коментарі :


 

 

 

Погода

ПОЛІТИКА

Оголошення

Архів новин

Січень
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
2025
1950
1951
1952
1953
1954
1955
1956
1957
1958
1959
1960
1961
1962
1963
1964
1965
1966
1967
1968
1969
1970
1971
1972
1973
1974
1975
1976
1977
1978
1979
1980
1981
1982
1983
1984
1985
1986
1987
1988
1989
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
2019
2020
2021
2022
2023
2024
2025
2026
2027
2028
2029
2030
2031
2032
2033
2034
2035
2036
2037
2038
2039
2040
2041
2042
2043
2044
2045
2046
2047
2048
2049
2050
НдлПндВтрСрдЧтвПтнСбт
29
30
31
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
1
00:00
01:00
02:00
03:00
04:00
05:00
06:00
07:00
08:00
09:00
10:00
11:00
12:00
13:00
14:00
15:00
16:00
17:00
18:00
19:00
20:00
21:00
22:00
23:00

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат