Підсумки року, що минув, підбиваємо разом з одним із трудоголиків української опозиції — закарпатцем Валерієм Пацканом (партія УДАР).


Валерій Пацкан — один з лідерів фракції УДАР в парламенті, відомий і впливовий закарпатець. Цього року його можна сміливо назвати відкриттям української політики.
Він єдиний із закарпатців очолює парламентський Комітет, а саме — з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. Активний політик, який виступає за європейський вектор розвитку України. Наприкінці року саме цей політик разом з ще чотирма активістами Майдану увійшов до складу президії Національного об’єднання “Майдан”, ставши, тим самим, обличчям національного супротиву в Україні.

З політиком, який тепер не надто часто буває в рідному Закарпатті, зустрілися в Ужгороді, після засідання з приводу створення обласного осередку Національного об’єднання “Майдан”.
В ексклюзивному інтерв’ю, народний депутат України, голова Закарпатської обласної організації УДАРу розповів, що він думає про рік, що минув, закарпатців у Верховній Раді і про майбутнє України.

— Валерію, цей рік для України став дуже насиченим на події. Новий склад парламенту і, відповідно, нові підходи у роботі, євроінтеграційні сподівання народу, Майдан. Спробуйте підбити власні підсумки року, що минає.
Перш за все, хочу, привітати всіх українців з новорічними святами. Побажаю нам   не здаватися і далі будувати державу, в якій можна вільно говорити про те, що думаєш, читати в пресі правдиву інформацію, а не провладну пропаганду. Державу, в якій неможливі “криваві” ялинки і побиття журналістів, студентів, людей, що мають власну точку зору. Хочу, щоб разом ми загадали саме такий Новий рік для України.


—Вірите в те, що вже наступного року   Ваші побажання збудуться?
А чому ж ні? Україна — багата, перспективна держава, в якій   можуть діяти європейські цінності, забезпечуватися права людини. Але це можливо тільки після кардинальної зміни влади. Уряд Азарова свідомо штовхає економіку країни в прірву, а влада постійно стає на одні і ті самі граблі. От і зараз, замість того, щоб зберегти хоч якесь обличчя і піти, вони знову і знову роблять дії, які у кінцевому рахунку працюють проти них.   При владі повинні бути люди, яким вигідно не розкрадати державу і давити людей, а навпаки — підняти її.

—То яким був цей рік? І з чим зустрічаємо наступний?
Мені трохи сумно підбивати підсумки, адже Україна стала найбіднішою країною Європи. Людей хочуть остаточно задавити, бо ця влада ненавидить народ, який вже одного разу змусив її піти.  
Цей рік запам’ятається українцям роком боротьби за свободу і права, роком опору свавіллю і кривавими розгонами, роком побиття студентів, жінок, журналістів. Цього року влада, не соромлячись, показала своє справжнє обличчя і ставлення до народу.

Але було цього року і чимало позитиву і досягнень. Завдяки УДАРу та опозиції в Раді зникло таке ганебне явище, як “кнопкодавство”. Вдалося прийняти цілий ряд законів, які, вірю, наблизять Україну до європейського рівня життя. Особисто я підготував 29 законопроектів та інших актів. Зокрема, проекти законів стосувалися захисту персональних даних, зміцнення суддівського самоврядування, волонтерської діяльності, альтернативної (невійськової) служби, внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та до Податкового кодексу України щодо громадських об’єднань.

—Також, цього року створено парламентську групу “Закарпаття”. Із земляків у Вас в парламенті жодного однопартійця. Як ви ладнаєте із земляками? Чи вдається разом працювати над певними спільними для нашого краю питаннями та проблемами?

Коли я тільки став народним депутатом, одразу заявив: для мене немає різниці, від кого буде виходити ініціатива. Якщо те чи інше рішення буде на користь Закарпаттю — я однозначно його підтримаю. Нічого з тих пір не змінилося.
А щоб під час роботи групи «Закарпаття» між нами не почалося «перетягування канату» на політичному підґрунті, я одразу виступив ініціатором того, щоб не обирати постійного керівника групи. Кожен з нас по кілька місяців очолюватиме наше об’єднання і показуватиме себе в якості лідера. Такий механізм роботи буде дійсно дієвим для нашого краю.
Однак, щодо діяльності деяких закарпатців в парламенті, мушу зізнатися... Я розчарувався.
Мені дуже шкода, що 11 грудня під керівництвом закарпатців Шуфрича та Гайдоша «Беркут» зачищав мирний пікет на розі Шовковичної. Я багато годин був по іншу сторону барикад і сам, якщо чесно, кілька разів дістав кийками «Беркуту» по ребрам.
До цього моменту я думав, що посади та політика партії не можуть бути вищими за людські чесноти.

—А що чекати від наступного року? Який він — проект бюджету на наступний рік і чому його до цих пір не прийняли?
Особисто я чекаю на позитивні зміни, не дивлячись на те, що країну продовжують підштовхувати у боргову яму. Ми не збираємося, як це пропонувалося, голосувати за антинародний антисоціальний бюджет розкрадання. Вже зараз відомо, що держборг у 2014 році перевищить у півтори рази обсяг бюджету. Соціальні стандарти влада заморозить на найближчі 7 місяців. Це означає, що зарплати, пенсії та соціальні виплати збільшаться лише у липні 2014 року.   Велика частина отримувачів коштів матиме лише освячене законом «право мати право». А явище, коли казначейство не платить за зобов’язаннями бюджету, вже добре знайоме.

—Які основні проблеми, над якими працює Ваш Комітет? Чи особливо гостро стоїть питання національних меншин?

Особливо важливим для нас є прийняття закону про відновлення прав осіб, депортованих по національній ознаці. Крім того, ми займаємося законодавчим врегулюванням питань у сфері міграційної політики, — це питання біженців, статусу осіб без громадянства, імміграції. Питання регламентації міграційної політики мають першочергове значення для введення безвізового режиму з ЄС.

—Як голова Комітету з питань прав людини, оцініть, власне, стан додержання прав людини в Україні?

Нульовий. До мене, як до голови Комітету за цей рік надійшло більше чотирьох тисяч звернень з усіх куточків України. Левова їх частка стосується свавілля влади, недобросовісних рішень суддів, корумпованості чиновників.
Особливо явно це видно тепер, коли люди вийшли на вулиці і змусили владу показати своє істинне обличчя.   Зараз представники влади всі як один заявляють, що розслідування злочинів проти Майдану — справа честі для правоохоронців. Я вас спитаю: про що вони говорять? Ті, хто давав накази і найкраще їх виконували знайдені і нагороджені. Жертви затримані і лише зусиллями громадськості і депутатів відпущені на поруки. Ось в якій країні ми живемо. Все перевернулося з ніг на голову.

—Що для вас у цьому році було найважливішим? Адже   саме цей рік Ви вперше зустріли в якості народного депутата, вперше очолили парламентський Комітет.

Для мене не тільки як для політика, але і як для українця вирішальними виявилися останні місяці загальнонаціонального супротиву. Я з першого дня знаходився на Євромайдані і це вперше покинув його і на два дні приїхав на Закарпаття. Я бачив очі людей, які вірять в майбутнє України. Я знаю, що буде важко, але ми зможемо досягти своїх цілей.

—Чи стоятиме далі Майдан? Чи не відчуваєте його загасання?
Навпаки, після Нового року очікуємо нову його хвилю. По всім областям, районам країни створюються осередки   Народного об’єднання «Майдан», де спільними зусиллями   політики та громадські активісти пліч-о-пліч працюють над досягненням змін у державі. Власний осередок віднедавна діє вже і у Закарпатській області. Саме ці люди, які зараз не бояться відстоювати майбутнє нашої держави, повинні створити кістяк майбутньої політичної еліти. Зараз громадські діячі отримають унікальну можливість взяти участь у централізованих та місцевих акціях, у підготовці програми дій нової влади, у різних способах мирного тиску   на владу заради перемоги народу.

—До речі, про НО “Майдан”. Як відомо, ви стали одним із ініціатором його створення і єдиний із закарпатців увійшли до складу його президії. Чи була значною конкуренція на цей пост?

Треба розуміти, що це не посада, не якась регалія. Ми відкрито пішли проти влади. Нам важко і ми ризикуємо. Але сидіти мовчки не можемо. Зараз ми маємо шанс мирно змінити наше життя на краще. І ми просто не маємо права втратити цей шанс.
Якщо влада хоче врегулювати ситуацію, що склалася в Україні, цивілізованим шляхом — треба виконати вимоги Майдану. Натомість, день за днем ці люди роблять кроки, які працюють проти них.
Україна давно потребувала об’єднання такого формату. Без активного залучення громадськості влада — це просто люди в костюмах, чиновники. У той же час, люди в Україні, не заручившись підтримкою політиків, не мають інструментів впливу. Тому механізм роботи “Майдану” є дуже дієвий і багатообіцяючим.

—Чи існує конкретний план дій “Майдану”?

Зараз до організації активно вступають небайдужі українці. Створюються комісії, які працюватимуть у різних напрямках. На найрізноманітніших “фронтах” ми вдаримо по найболючіших місцях цієї влади. По тих точках, де вони провалили свою роботу. А провальною їхня діяльність була майже у всіх сферах, тому що направленою вона була виключно на персональне збагачення.  
Ми встояли під час тиску і провокацій. Тепер ми переходимо у наступ — розширюємо свій тиск на владу і змусимо Януковича піти.

Ярослав Лебедєв

admin