Хронологія євроінтеграційних новин класична: влада порахувала збитки від економічної блокади з боку Росії і розплакалася, що без Росії нам каюк.


Україна протрималася трохи більше двадцяти років суверенною державою. Якось викручувалася, але трималася. Кравчук із Кучмою здали стратегічні економічні об’єкти за копійки олігархам, а ті з метою максимальної вигоди не поспішали піднімати технологічний рівень підприємств, підсівши на дешевий російський газ і виплачуючи мізер робітникам зі своїх прибутків.

Але хіба не ясно було, що вічно сидіти на голці дешевого газу не можливо і що це був навмисний наркотик від Росії, аби у потрібну хвилину (яка для них настала саме зараз) підвісити газозалежних за одне місце? Хіба не ясно було, що вічної підтримки з боку держави економіка мати не може, якщо хоче бути ефективною? А хіба не ясно було, що підприємства не можна довго орієнтувати виключно на «оборонку», бо це також прив’язка до Росії, яка на війну грошей ніколи не шкодувала?

Влада тупо захищала «базові галузі», але чи вчив хтось із влади політекономіку, а не тільки марксизм, щоб зрозуміти, що економіку формує ринок, тобто попит і потрібно підкорятися законам саме ринку, а не вигадкам сумнівної доцільності.

Кому тепер потрібні   «вітчизняні виробники» совкового розливу? З чим ми хочемо йти в Європу?   Тепер не варто плакати про залежність від Росії, якщо всі ці 20 років ніхто з влади не зробив і кроку, щоб цю залежність розірвати.

Так, ми просрали країну. Трималися 20 років, бо не припікало. Маневрували між Заходом і Сходом, зберігаючи статус-кво. Але нарешті стало зрозуміло, що в самостійному плаванні довго не протримаєшся. Світ почав кооперуватися. Євросоюз поставив умову: або ви з нами і на тих принципах, які у нас працюють, або з   Росією з її Митним союзом із її правилами. Наша влада почала метання. Останні тижні нагадували великі торги. За тиждень до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом український уряд фактично оголосив про відмову. Кремль дав більше бабла. Кажуть, Путін розщедрився на 20 млрд. доларів кредиту для України. Цього якраз досить, щоб залатати діри в бюджеті, заспокоїти пенсіонерів і спокійно залишитися при владі і після 2015 року.

Євросоюз гроші для України затис. Сказали, що можуть давати по мільярду євро на рік, але умови були жорсткі: соціалку зменшити, тарифи підняти. Ну і гарантій щодо виборів 2015 року жодних. Нашій владі такі умови не підійшли. Тому і дали крен у бік диктатури Путіна. Наші навіть не подумали про те, що Путін розводить їх як дітей, бо якщо підуть гроші, то за ними повинен бути і «смотрящий», тому наступним кроком буде призначення на посаду голови уряду когось із наближених до Путіна. Дуже ймовірно — Медведчука. І тоді команда молодих реформаторів «Сім’ї» залишиться без нічого.

Тепер дуже цікаво, чи є в Януковича план зберегти за собою владу після 2015 року, окрім як затопити протести кров’ю? Адже соціологія показує, що вже навіть на сході країни понад 50 % людей прагнуть рухатися в бік Європи. До речі, тягнути до 2015 року не обов’язково. Вже зараз можна показати ефективність вкладень величезних коштів в українську міліцію, тому що вже нині «Беркут» зізнається, що може за 20 секунд протестувальників на Майдані втоптати в асфальт.

І взагалі Майдан-2013 занадто сумбурний. Чому люди вийшли на протести? Адже мова не йде про вступ України до Євросоюзу. Мова йде лише про перший крок у тому напрямку, який передбачає відкриття ринків. Навряд чи хтось із мітингувальників прочитав цю угоду, бо вона на багатьох сотнях сторінок. Але люди вийшли на Майдан, бо їх просто обманули. Протягом тривалого часу влада переконувала народ у вигодах від підписання Угоди про асоціацію, а коли її потрібно було підписати, то почала відступ. Людей це обурило. Політики ж поспішили на стихійних протестах заробити політичні бали, тому їм вигідний сумбур, щоб довше протриматися на трибунах зі своїми партійними прапорами.

Візьміть хоча би Закарпаття. Для клану Балог останні події просто подарунок. Віктор щодня видає на-гора по кілька примітивних коментарів у соціальних мережах, а Іван вирішив попіаритися на сесії, яку мав намір зібрати в порушення регламенту, бо в регламенті він навряд чи щось тямить. У хлопців із Завидова брак інтелекту, однак добра чуйка на те, де можна порекламуватися. На кількох закарпатських Інтернет-сайтах був розміщений коментар Сергія Ратушняка з цього приводу: «Дивують закарпатські виборці. І ужгородські, зокрема. За кримінальні 200 грн. обрали собі 100 % депутатського угруповання, що нині 100 % голосують проти євроінтеграції. За 150 грн. від бариг-балог обрали голів міст і обласного центру, які всім натовпом і в першу ж ніч лягли під «монгольських» інтеграторів чечетових… Нині під регіт балог, ковачів та інших злодюг із мандатами ці «виборці» обурені і прагнуть йти на майдани… На майдани, з яких стирчать вуха тих же балог… Мабуть, у закарпатських «свідомих» і «мудрих» виборців закінчилися балогівські 200 грн. Хочеться окремо «привітати» нашого президента. Вікторе Федоровичу, найзахідніша і найбільш історично європейська область держави Україна повністю вас підтримує. Адже електорат краю обрав депутатів, які довгий час були членами вашого уряду (міністр МЧС Балога) і одностайно підтримують усі дії більшості. І цей факт потрібно активно використовувати в перемовинах з європейськими лідерами».

Чудово ж зрозуміло, що ні топтання на регіональних майданах, ні якісь тупі звернення сесій ефекту не мають. Чистий піар. Ефект міг би бути лише в тому випадку, якби всі регіональні майдани зібралися докупи на один центральний Майдан, як це було в 2004, і щоб хтось узяв на себе координацію дій. А поки що це лише дитячий садок із відповідними кричалками, танцями і пісеньками…

Погано те, що тема геополітичного руху все ще розколює країну. Політтехнологи це розуміють і нагнітають ситуацію. Одні лякають людей службою в армії на Кавказі у випадку руху в бік Росії, а опоненти лякають бабусь євросоюзівськими геями і лесбіянками. А народ це все зжирає і оперує не власним розумом, а тим, про що їм теревенять у різних політичних ток-шоу.

В Закарпатті ситуація поки що спокійна. Студентам ніхто не забороняє майданити, ніхто нікому морди не лупить. Керівник краю Олександр Ледида ситуацію прокоментував доволі толерантно: «Закарпаття історично та ментально є найбільш проєвропейським регіоном України. Окрім того, статистика експортно-імпортної економічної діяльності закарпатських підприємств свідчить про те, що понад 80 % продукції наших підприємств експортується в країни Євросоюзу. Варто взяти до уваги і людський фактор: тисячі закарпатців працюють у країнах Євросоюзу, мають там родини, багато нашої молоді здобуває в сусідніх країнах Євросоюзу освіту. Тому підтримую євроінтеграційні прагнення закарпатців — курс на Євросоюз залишається оптимальним, особливо для нашої області. Однак склалася ситуація, коли Україна в цілому має дуже міцні економічні зв’язки зі східними партнерами. Є небезпека втрати величезного ринку, що вже негативно відбилося на бюджеті України. Власне, наповнення бюджету є головним болем уряду, тому Кабмін, так би мовити, взяв паузу, бо для нього важливо не допустити провалу в наповненні бюджету, адже від цього залежать виплата пенсій та соціальних нарахувань, виконання державних програм тощо.

І все ж, сподіваюся, що Україні вдасться впоратися зі всіма викликами. Не хотілося би тільки, щоб нинішньою ситуацією скористалися деякі політики, які для власного політичного піару можуть вести країну до розколу».

Але, на жаль, розколу не уникнути. Країна у нас уже лише формальна.