Розумна, але бідна, безпечна, але корумпована, з величезним ринком і мізерними можливостями для розвитку бізнесу і особливо особистості. Такою постає Україна після аналізу двох дюжин найбільш значущих міжнародних рейтингів, пише «Кореспондент».


В Україні не можна прогнозувати майбутнє. У щорічному рейтингу держав, структурованих за рівнем можливостей для розвитку особистості, Україна посіла посередню позицію: 78-ме місце зі 187. Із усіх країн регіону Європи та Центральної Азії, до яких ООН зараховує Україну, нижче розташувалися тільки Боснія і Герцеговина, Азербайджан, Вірменія та Туреччина. Хоча в останній валовий національний дохід (ВНД) на душу населення вдвічі вищий за український — 13,7 тис. дол. США проти 6,4 тис. дол. США.

Аналогічне місце відвели Україні й у рейтингу успішних країн Legatum Prosperity Index: займаючи 71-й рядок зі 142, зі східноєвропейських країн батьківщина обганяє лише Македонію (75) і Молдову (84).

Загалом, якщо проаналізувати всі рейтинги, то якщо б Україна була ученицею, вона дістала би трійку з мінусом: середня оцінка всіх рейтингів склала 2,5 бала. «Досі мені не вдалося виразно пояснити жодному іноземцеві, чому така багата країна, країна з такими освіченими й працьовитими людьми опинилася на периферії Європи», — узагальнює становище України в більшості рейтингів Людмила Шангіна, директор соціальних програм Центру Разумкова.

ГОРЕ ВІД РОЗУМУ

Богатир зі зламаною ногою, чиї сили не затребувані через необхідність вилікувати травму, майже билинний Ілля Муромець на печі — так малює сучасний портрет України Володимир Дубровський, старший економіст Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна та старший консультант Київської школи економіки.

Разом із CASE експерт щорічно проводить опитування уꬬраїнських топ-менеджерів для Всесвітнього економічного фо¬руму (ВЕФ), на основі якого ВЕФ визначає місце України у своїх рейтингах, таких як Індекс глобальної конкурентоспроможності, Доповідь про можливості для торгівлі, Глобальний індекс гендерної нерівності.

Дубровський ставить діагноз Україні без вагань: її «зламана нога» — державні та ринкові інститути, чия ефективність падає з року в рік і найвідчутніше погіршує потенціал країни.

Тож якщо в Індексі глобальної конкурентоспроможності Україна в цілому виглядає середнячком (73-тє місце зі 144), то кілька десятків складових цього індексу відкидають її далеко назад. Країна перебуває серед останніх у галузі дотримання прав власності, ефективності правового поля у врегулюванні спорів, а також ступеня обтяжливості податкових процедур.

Ці фактори зводять нанівець усі переваги держави, констатують експерти.

«Якщо у країни є інноваційний потенціал або ресурси, або можливості промислового виробництва, але немає, наприклад, дотримання прав власності, її конкурентоспроможність буде близькою до нуля, — пояснює Дубровський. — І це саме наш випадок».

А Україні дійсно є що множити на нуль. Зокрема, одна зі сфер, які впродовж усіх років незалежності «витягують» країну в комплексних рейтингах і виводять її в лідери спеціалізованих, це освіта й інтелектуальний потенціал. Так, в останньому рейтингу Legatum Prosperity Index Україна посіла 71-ше місце зі 142, замкнувши групи держав з рівнем життя «вище середнього». І лише один із шести компонентів цього списку, що оцінює можливості для освіти, забезпечив Україні місце в першій тридцятці найкращих.

До того ж, за оцінками ВЕФ, Україна посідає десяте місце у світі за часткою населення, яке отримало додаткову освіту після школи. Таких у країні близько
80 %, рівно вдвічі більше, ніж у середньому на планеті. На додачу Індекс конкурентоспроможності нагородив Україну 25-м місцем зі 144 з доступності вчених й інженерів і 58-м за здатністю країни до інновацій. «Рівень покриття освітою в тенденції зростання, — каже Катерина Рибальченко, старший програмний менеджер ПР ООН. — Звичайно, це є колосальним чинником для України і нівелює проблеми в інших сферах».

Однак, продовжує експерт, якості освіти є куди зростати: найгострішими проблемами за¬лишаються невідповідність дип¬ломів потребам ринку і відсутність в Україні традиції постійного навчання протягом усього життя. Недарма хворий мозоль країни — витік мізків: за цим показником держава за п’ять років опустилася, за даними ВЕФ, із 83-го на 131-ше місце зі 144.

Але якщо освічене населення це один із бонусів, що дістався Україні у спадок із радянських часів, то зростання обсягу і привабливості ринку — перевага, набута вже після розпаду СРСР.

Всесвітня торгова організація оцінює потенціал внутрішнього ринку України у 4,4 бала з семи, а обсяг зовнішнього — у 5,2 із семи.

«Тут дійсно має місце прогрес, — оцінює динаміку останніх років Дубровський. — Треба віддати належне нашому бізнесу, він активно шукає зовнішні ринки збуту й Україна не фокусується на одному з них, як середньоазіатські держави, прив’язані до Росії».

Вище за свій звичний середній рівень країна виглядає й у плані безпеки. Їй особливо не загрожує світовий тероризм і тут низька злочинність. Хоча насолоджуватися спокійним життям українцям заважає посередній рівень дотримання прав людини в багатьох сферах, свідчать рейтинги.

Торік Україна навіть опустилася зі 121-го на 130-те місце в рейтингу свободи преси Freedom House і, за оцінками цієї ж організації, продемонструвала найстрімкіші темпи регресу демократії за останні чотири роки, балансуючи у списку на межі частково вільних і невільних країн.

Ще одна палиця на два кінці — українська система охорони здоров’я, яка забезпечує високі кількісні показники (вакцинацією охоплено 90 % населення), однак програє в найважливіших якісних. Так, за даними Legatum Institute, лише половина українців задоволені своїм здоров’ям, у той час як середній світовий показник — 80 %. При цьому якщо витрати на охорону здоров’я в Україні складають близько 445 дол. США на рік на людину, то у світі цей показник втричі вищий — 1,3 тис. дол. США.

А найбільшу тривогу експертів викликає тривалість життя українців, що скоротилася з 70,5 року в 1990 році до 68,8 зараз. Серед 47 країн із високим рівнем людського розвитку, до яких ПР ООН зараховує Україну, гірший показник тільки у Казахстану (67,4 року). Довше за українців живуть навіть у країнах із середнім рівнем ІРЛ, серед яких Єгипет, Гондурас і Гватемала — 69,9 року в середньому. «Скорочення очікуваної тривалості життя це і є найбільший регрес України, — констатує Шангіна. — Адже це узагальнений, підсумковий показник якості життя в цілому».

Ще одним негативним показником Рибальченко називає обсяг ВНД на душу населення — 6,4 тис. дол. США, що втричі нижче, ніж у таких країнах, як Словенія, Чехія чи Словаччина.

ЗНЕВАГА ДО ЛЮДИНИ

Втім, такі показники, як ВНД і ВВП, давно не є головними у визначенні добробуту країни, запевняє Натан Геймстер, керівник проекту Legatum Prosperity Index. За його словами, більшу вагу у світових індексах тепер мають рівень демократії, підприємницьких можливостей та соціальної згуртованості.

І за всієї суперечливості методик такі рейтинги не даремна статистика, як може здатися на перший погляд. По-перше, пояснює Шангіна, вони дозволяють державі побачити своє місце у світі, по-друге — допомагають інвесторам оцінити переваги та ризики ринків.

«Перед дзеркалом можна худнути й оздоровлюватися, а можна фарбуватися і наводити марафет, — застерігає Дубровський. — В урядів, які хотіли би поліпшити свою картину в рейтингах, виникає спокуса навести макіяж — провести фасадну дерегуляцію».

Найяскравіший її приклад — різкий зліт України в рейтингу Світового банку Doing Business відразу на 15 пунктів за рік, до 137-го місця зі 185. Однак це зростання швидше математичне, ніж практичне, зазначає Ярослав Абрамов, радник практики корпоративного права міжнародної юридичної фірми Integrites, яка з українського боку бере участь у складанні Doing Business.

Це сталося завдяки скороченню кількості податкових платежів і дозволів на будівництво для низки сфер, пояснюють експерти, хоча вести бізнес навіть за спрощеною схемою легше не стало. Втім, саме в цій сфері Україна має найбільший запас зростання: мовляв, ситуація з ринковими інститутами стала настільки нестерпною, що повинна привести до позитивних зрушень.

Ще одна сфера для можливого зміцнення позицій України в міжнародних рейтингах, зокрема Індексі конкурентоспроможності, це зростання зовнішнього і внутрішнього ринків, вважає Дубровський. Цей процес упирається, з одного боку, в зростання купівельної спроможності населення, з іншого — в розширення співробітництва України з розвиненими ринками, наприклад, можливе підписання Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС.

Причому поки що Україна практично не використовує свої унікальні можливості для міжнародної торгівлі та транзиту.

Ключем до розкриття потенціалу країни повинні стати і зміни в соціальній сфері, вважають експерти. Найбільшою українською бідою вони називають нехтування життям людини: знецінення праці, відкрите порушення соціально-економічних прав українців та позбавлення їх соціальної перспективи. «Все інше — похідне, від якості питної води до якості державного управління», — переконана Шангіна.