Як відкрити медичний центр в Україні та пройти акредитацію
Тим, хто цікавиться, як відкрити медичний центр в Україні, варто знати, що за новим законодавством акредитація таких закладів є добровільною. В цій публікації ми розглянемо це, а також інші нововведення в порядку отримання акредитаційного сертифіката.
Всі ці питання регламентуються постановою Кабінету міністрів України від 13.03.2019 № 215, яка усунула попередні законодавчі розбіжності в даній сфері.
Нововведення у відкритті та акредитації медичних центрів
Зміни, встановлені документом, який було згадано вище, мають чотири різних напрямки.
Перший і найголовніший, як ми вже казали, це перетворення процедури акредитації з обов’язкової у добровільну. Зобов'язані отримувати акредитаційний сертифікат лише клініки, які проводять діяльність у сфері допоміжних та репродуктивних технологій або здійснюють клінічні випробування. Також не обійтись без сертифіката в тому випадку, якщо заклад планує оформлювати лікарняні листки. Всі інші медзаклади проходять цю процедуру лише за бажанням.
Друге спрощення — зменшення пакету документів та скорочення необхідного на їх збір часу.
Третє нововведення — можливість не чекати два роки, і пройти експертизу одразу ж після ліцензування.
Четверте — скасування необхідності переакредитації при зміні назви або форми власності медичного закладу.
Процедура акредитації після відкриття медичного центру
Для того, щоб отримати акредитаційну категорію, необхідно пройти ліцензування. Мається на увазі не ліцензія лікаря, а ліцензія на проведення медичної діяльності. Після того, як вона буде отримана, треба зібрати копії статутних документів, підтвердження права власності на нерухоме майно та наявне обладнання, дані про медперсонал та структуру клініки, а також результати аналізу діяльності закладу. Тепер лишається лише проходження атестації та присвоєння відповідної категорії.
На сьогодні розрізняють декілька акредитаційних рівнів:
-
Первинний: амбулаторії сімейної медицини; ФАПи; сільські амбулаторії; поліклініки.
-
Вторинний: районні та центральні районні лікарні; міські та центральні міські лікарні; пологові будинки тощо.
-
Третинний рівень: обласні лікарні; дитячі лікарні, спеціалізовані лікарні; стаціонари диспансерів тощо.
Залежно від цих рівнів встановлюється необхідна кількість відсотків, які необхідно набрати для отримання першої, другої або вищої акредитаційної категорії. Але в будь-якому разі, якщо заклад не набрав 69%, в акредитації йому буде відмовлено. Якщо результат не задовольняє керівництво медзакладу, за рік можна пройти експертизу повторно з метою підвищення категорії.
Коментарі :
Додати коментар