Відомий фітотерапевт лікувала хворих після аварії в Чорнобилі і стала першою на Закарпатті жінкою-доктором наук.

Заслужений діяч науки і техніки України, заслужений професор УжНУ, доктор медичних наук, професор кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, директор Науково-дослідного інституту фітотерапії Оксана Ганич не може сидіти склавши руки навіть у свої 82 роки. «Мені здається, що я недопрацьовую», — з ноткою суму в голосі каже Оксана Миколаївна і відразу жартує з цього приводу: мовляв, син нерідко запитує, коли вже вона буде менше трудитися
і більше відпочивати.

25 років віддала громадській роботі з жінками, 20 років працювала хормейстером та головним диригентом студентської хорової капели, ще 20 — у Науково-дослідному інституту фітотерапії. Саме в УжНУ 1992 року організували перший в Україні дослідницький підрозділ такого типу. З того часу на базі інституту вивчено понад 100 лікарських рослин, апробовано понад 15 ефективних зборів для лікування та профілактики захворювань внутрішніх органів.

Оксана Ганич вважає фітомедицину основою підтримання якості життя. Свого часу вона розробила концепцію, схвалену Вченою радою МОЗ України, з оздоровлення потерпілих від аварії на ЧАЕС, яка базується на використанні фітопрепаратів та фітопродуктів. Оксана Миколаївна є почесним членом Наукового товариства гастроентерологів Чехії, членом правління Асоціації терапевтів та гастроентерологів.

Нагороджена орденом Княгині Ольги (2000), відзнакою «За гуманізм» («Союз Чорнобиль Україна»), медаллю «За трудову доблесть» (1991), «Ветеран праці» (1984), є номінантом «Золотої книги України» (2000). Має почесні грамоти Міністерства освіти і науки, обласної держадміністрації та обласної ради. За успішне керівництво найкращою науковою студентською роботою нагороджена дипломом Міністерства вищої освіти СРСР (1975). Є автором або співавтором 14 винаходів та патентів, 15 рацпропозицій, автором понад 300 наукових праць, 12 монографій, 20 навчальних посібників та підручників.

Колись вона близько спілкувалася з В’ячеславом Чорноволом, давала поради його дружині Атені Пашко. Однак найяскравіші спогади Оксана Миколаївна має про Августина Волошина, якого надзвичайно поважала і сьогодні радо пригадує.

— Початок усього, що людина робить у житті — у дитинстві. Знаємо, що у вас воно позначене важливими подіями. Розкажіть про те, що досі хвилює душу, коли згадуєте. Яким є той найперший спогад, із якого все розпочинається у вашому житті?

— Перші спогади... Та, мабуть, село Верхні Ремети, де мені було вже три рочки. Запам’яталося, що до нас із Праги приїжджала Софія Русова. Мої батьки працювали вчителями і показували їй, як на селі працюють жінки. З цього моменту, думаю, бере початок громадська робота з жінками, якою я займалася протягом 25 років — керувала жіночою організацією «Союз українок».

Друге, що запам’яталося, як із бабкою ходила збирати рослини. Вона мала знахарські здібності: за батьком була з Великого Бичкова, розумілася на рослинах, уміла лікувати жовчнокам’яну хворобу. Інша бабка — з Перечина — теж уміла збирати і використовувати рослини, тому я завжди їм допомагала.

Запам’яталася і Хустська гімназія в часи проголошення Карпатської України. Малою була присутня на тому засіданні, коли Августин Волошин став Президентом Карпатської України, а мій батько як посол Сойму Карпатської України голосував за її незалежність. Пригадую, що в залі гімназії було дуже багато людей у вишиванках.

Пам’ятаю, що Волошин ходив у вбранні священика. А той хрест, який висів при вході до його кімнати, я пізніше зуміла через його родину передати до музею Августина Волошина. Маю позитивні спогади про його племінницю Ольгу Дудкову.

На все життя також запам’яталася рука, яку поклав на мою ще дитячу голову в Празі 1945 року Августин Волошин. Коли мені стає важко від чогось, пригадую його руку під час благословення. Волошин сказав тоді нам із батьком (наша сім’я збиралася повертатися після війни з чеської еміграції в рідний край, тож ми зайшли попрощатися): «Я обов’язково повернуся на Закарпаття. Нічого злого людям не зробив. Чекайте мене вдома».

ФІТОЧАЙ ЗА РЕЦЕПТУРОЮ НДІ ФІТОТЕРАПІЇ   ВИВОДИТЬ ІЗ ОРГАНІЗМУ ДО 70 % РАДІАЦІЇ

— Ви допомагали хворим після аварії на Чорнобильській АЕС. Розкажіть, чим лікували їх?

— У той час до мене звернулися фахівці з Києва, які знали, що я розуміюся на лікарських рослинах, і попросили, аби допомогла в лікуванні хворих. Поїхала до Київського інституту медичної радіології й висловила прохання побувати в зоні. Так я потрапила до Чорнобиля через місяць після трагедії. Викопала там для дослідження корінь кульбаби лікарської, який вбирає в себе з грунту різноманітні шкідливі речовини. Такий же корінь викопала в зоні Хрещатика у столиці. Вони, звичайно, виявилися надзвичайно забрудненими. Тоді ми вирішили взяти незабруднений корінь цієї рослини з чистої області — Закарпатської, а як природний сорбент додати до нього ті лікарські рослини, які діють синергічно. Так був створений дезінтоксикаційний фіточай «Карпати».

Це була перша помітна розробка НДІ фітотерапії. Фіточай виводив із організму до 70 % накопичених радіонуклідів, інші токсини. Навіть ті, хто приїздив до нас із Прип’яті, після вживання чаю почувалися краще, а жінки згодом навіть народжували здорових дітей. Формулу фіточаю врешті вдалося запровадити у виробничу практику.

Чаї для оздоровлення дітей в умовах Закарпаття за нашою рецептурою нині успішно виготовляє місцева філія компанії «Hipp»: виробляють фіточаї серії «Бебівіта». У зв’язку з ситуацією на Сході маємо намір надіслати в зону АТО фіточаї для дорослих і дітей — одну з партій уже відправили. Наші фіточаї спрямовані на профілактику захворювань, а всі ми знаємо, як вона потрібна восени. Крім того, в солдатів, які сьогодні в окопах, є чималий ризик застудитися. У дітей, які тривалий час перебували у підвальних приміщеннях, починаються ще й проблеми з органами травлення, тому такі чаї їм дуже потрібні.

— Зважаючи на ваші дослідження передракових станів, чи можна запобігти онкозахворюванню?

— Можна. До прикладу, чистотіл має протипухлинні властивості, антиспастичний ефект, сприяє нормалізації обмінних процесів, які є в печінці, хоча його самостійно заготовляти і застосовувати не можна через ризик побічної дії. Корінь кульбаби запобігає онкогенезу в органах травлення. Американці успішно впроваджують у виробництво ліки з цієї рослини. Але універсально щось порадити не можна. Треба знати, що з чим поєднується і потенціюється. Щоб із рослин зробити класичний препарат від певних видів раку, потрібен не один рік. І все одно він не буде універсальним.

— У вашій біографії зазначено, що ви перша жінка на Закарпатті, яка стала доктором наук. Як і чому вирішили піти в науку?

— Мені в житті таланило, бо зустрічала розумних людей, хороших наставників, які хотіли допомогти. Захистила кандидатську дисертацію й відразу взялася за написання докторської. Часто їздила на конференції, мала хороші зв’язки з відомим терапевтом академіком Володимиром Василенком. Провела два роки у нього в докторантурі в Москві, вивчаючи передракові стани шлунка. Вже мала подавати завершену дисертацію до спецради в Москві, але через велику чергу захисту потрібно було чекати цілий рік. Перед цим поїхала на конференцію в Ригу. Там мені сказали, аби не чекала дозволу Москви, а захистилася за два місяці в них. Так воно і сталося. Пізніше завдяки темі моєї докторської я стала єдиною жінкою з України, яку запросили на конференцію до Академії наук СРСР.

За життя стала науковим керівником багатьох дисертаційних робіт, маю 17 захищених кандидатів медичних наук та п’ять докторів. Думаю, ще змогла би допомагати на шляху в науку молодим людям — немає відчуття, що час для мене зупинився.

«БУДЕ ЗДОРОВ’Я —   БУДЕ ВСЕ»

— Сьогодні чимало людей скаржаться на осінню депресію, погіршене самопочуття через найрізноманітніші причини. Що порадите вживати для підняття тонусу?

— Людина не може жити без природи, а сьогодні чомусь забуває про неї. Треба вміти поєднати традиційну медицину з застосуванням лікарських рослин та інших природних помічників. На жаль, медицина недооцінює фітотерапію.

Чимало закарпатців страждають через йододефіцит, і пігулки — не вихід із ситуації. Всім відомий «Йодомарин» сьогодні заборонений за кордоном, бо хімічну сполуку йоду, що міститься в ньому, досить легко передозувати і мати побічні ефекти. Натомість в Україні його досі рекомендують. Спільно з одеською компанією, яка займається виготовленням препаратів із морської водорості ламінарії, ми взяли участь у розробці й апробації натурального препарату «Ламідан» — він має повністю природне походження й рекомендований нині до застосування Міністерством охорони здоров’я України. Також добре і безпечно коригує йододефіцит оригі¬нальний препарат водорозчинного йоду «Йодіс-концентрат», розроблений українськими вченими.

Навіть у молоді дуже часто трапляється підвищений тиск. Осінь — період дозрівання калини, то беріть ті ягідки і їжте. Трохи кисленькі, але тиск нормалізують. Чорноплідна горобина теж доспіла вже. У ній є природний йод, як і в буряку. У яблуку в зернятах він теж є, тому не викидайте їх, а з’їдайте по зернятку. Це такі зовсім прості рецепти профілактики йододефіциту. Із кущових дуже багатий на нього кизил. У ньому багато мікроелементів і вітамінів. Окиснево-відновлювальні процеси організму найкраще відбуваються під впливом кизилу. Сьогодні займаємося науковими дослідженнями цієї рослини. Від депресії добре рятує китайський лимонник, листя і плоди якого слід вживати в робочий час для підтримання тонусу організму. Робіть на ніч чай із меліси. Я готую його наполовину з м’ятою і додаю трохи плодів калини.

Неодноразово мені надсилали рецепти фіточаїв на перевірки. Часом трапляється стільки невивірених компонентів… Мені не шкода — виправляла їх: хай люди п’ють на здоров’я збалансовані збори лікарських рослин. Не можу переглядати реклами чаїв для схуднення, бо такого просто не буває. Люди можуть схуднути й оздоровитися в інший спосіб. Я вивчала цю проблему багато років, сьогодні підготувала до друку друге видання книжки про розвантажувальну дієтотерапію. Там описана ціла програма лікування: три дні потрібно пити тільки воду, а після цього харчуватися здоровою їжею. Детальніше про це можна прочитати у книжці.

— Як гадаєте, в чому полягає людське щастя?

— Щастя це, по-перше, бути потрібним людям. По-друге, щоб бути щасливим, потрібно намагатися бути здоровим. Буде здоров’я — буде все. Здоров’я — це збалансована сукупність фізичного і психологічного аспектів існування людини. По-третє, звичайно, потрібно мати хорошу сім’ю, бо це теж складова щастя. Нарешті, потрібно любити свою роботу.

Я оформила пенсію, коли мені було вже 70, хоч тоді ще виходили в 55. Не оформляла її, бо не хотілося — почувалася щасливою і без цього. У міру своїх фізичних сил намагаюся працювати на викладацькій та науковій нивах і далі.

Наталія Каралкіна, фото Віталія Завадяка, Медіацентр УжНУ