Аналітика від Newsweek: Багата Америка, бідна Америка

admin 01.02.2012 12:20 ПОДІЇ

Існують “дві нації, між якими немає ані зв’язку, ані симпатії; вони мають настільки слабке уявлення про звичаї, думки, та почуття одна одної, ніби живуть на різних планетах; вони утворюються різним способом відбору, харчуються різною їжею, керуються різними манерами, а одні й ті самі закони стосуються їх по-різному... Це БАГАТІ Й БІДНІ”.

Ці слова у 1845 році написав про Англію британський романіст, а згодом прем’єр-міністр Бенджамін Дізраелі. Проте, їх із тим самим успіхом можна застосувати й до США у 2012 році.

З початком руху Occupy Wall Street виникла тенденція - вважати, що нерівність в Америці турбує тільки лівих. Цей рух ділить країну на “нас, 99 відсотків” і консерваторів, які начебто мали б бути апологетами “1 відсотка”.

На жаль, претенденти на вибори Президента від Республіканської партії у своїх дебатах практично не згадують про нерівність. Вони радше звинувачують Барака Обаму в розгортанні “класової війни”, коли б він про це не заговорив.

Але – як показує випадок Дізраелі – справжні консерватори також не хочуть миритись із нерівністю. Вони надто добре розуміють, що якщо переваги економічного зростання стікаються лише до малесенької еліти, то капіталістична економіка з необхідністю втратить свою легітимність.

Зважте на ці похмурі факти.

Реальний дохід середньостатистичного американського чоловіка, якщо врахувати інфляцію, практично не зростає ще з 1970-х років. Дохід родин із найбіднішої чверті, власне, упав. А от із багатими все було по-іншому. Частка від загальних доходів, які йдуть найбагатшому одному відсотку сімей, більш ніж подвоїлася з 1979 року. Перед кризою, у 2007 році, найбагатший 1% сімей володів 24% всього багатства нації. Відтоді цей відсоток знизився, але ненабагато. А частка найбагатших 0,01% зросла всемеро.



Колись американці пишалися, вважаючи свою країну меритократією – де будь-хто міг досягти вершин за умови правильного поєднання таланту й роботи. Тепер це не так.

Соціальна мобільність у США зменшується. Бідна дитина в Америці має приблизно ті самі шанси розбагатіти, що й в Англії, з її традиційним соціальним розшаруванням.

Лівоцентристи пояснюють це згортанням рузвельтівської держави добробуту та розгортанням політики жадібності з часів Рейгана. Ліберали вказують на такі країни, як Данія, Швеція та Нідерланди – там багатші не ставали ще багатшими, а соціальна мобільність залишається високою.

Висновок? Америці потрібна така політика, як у Європі: “більше допомоги бідним, вагітним і дітям... кращі школи... допомога бідним студентам... загальнодоступна система охорони здоров’я”. А як за це заплатити? Ви вгадали: вищі податки для багатих.

Подібні аргументи вже фігурують у промовах Барака Обами. Їх буде ще більше, якщо Обама на виборах зустрінеться із республіканцем Міттом Ромні. Мітт Ромні, зрештою, уособлює 0,01% найбагатших американців, які збагатилися внаслідок дерегуляції фінансів та зниження податків на прибуток.

Що можуть запропонувати у відповідь консерватори? На сцену виходить Чарльз Мюррей з   American Enterprise Institute. Він аж ніяк не апологет Волл-Стріт. Розглядаючи величину оплати для директорів великих корпорацій, він слушно запитує: чи не стали “ради директорів корпоративної Америки великими родинами, що чухають одне одному спини... й порушують правила гри, тільки в рамках закону”. З цим погодилися б і учасники протестів Occupy Wall Street. Але пояснення у Мюррея зовсім інше, ніж у лібералів.



Мюррей, як і Дізраелі, бачить дві нації там, де колись була одна: новий вищий клас, або ж “когнітивна еліта” – найбагатші 5%, що займаються менеджментом, – та новий нижчий клас, якому він не дає назви з увічливості.

Вищий клас став багатшим передусім через збільшення прибутковості розумової сили після 1960-х. Водночас такі університети, як Гарвард, краще приваблюють найрозумніших студентів.

Те, що ці студенти дуже часто походять із багатших родин, на думку Мюррея, відображає той факт, що “батьки з вищого середнього класу виховують непропорційно більше найрозумніших дітей”. На його думку, це відбувається тому, що розумні люди одружуються з розумними людьми та роблять розумних дітей.

Невдоволені освітою в одних місцях і одруженням одні з одними, члени “когнітивної еліти” починають працювати й жити в одних місцях. Результатом стає клас “надмірно освічених елітарних снобів” - вони живуть у Беверлі-Хілз, на Санта-Моніці, у Малібу, на Манхеттені та в Бостоні. А їхній лібералізм у мисленні Мюррей пояснює тим, що вони майже не стикаються з життям звичайних Американців.

Уява консерватора

Мюррей уявляє два містечка: Бомонд – де в усіх є вища освіта, та Днянськ, де її немає ні у кого.

У Днянську дедалі більше дорослих або розлучені, або ніколи не одружувалися. Це матері-одиначки з дітьми. Чоловіки тут не працюють або працюють менш ніж 40 годин на тиждень. І, за уявою консерватора Мюррея, не через брак робочих місць – а просто тому, що натомість дивляться телевізор чи розважаються.

У Бомонді злочинності стало більше, ніж у старі добрі часи – але ще гірше справи у Днянську, де величезна кількість білих (!) чоловіків у тюрмі чи на достроковому звільненні.

І, нарешті, як у Бомонді, так і у Днянську занепала релігійність – у Днянську, щоправда, більше. Всупереч загальній думці, стверджує Мюррей, секуляризованими стають більшою мірою не еліти. У Днянську до церкви ходять значно менше, ніж у Бомонді.

Внаслідок усіх цих тенденцій, вважає Мюррей, у нижчому класі в Америці – менше добросусідства, довіри, залучення громадян до громадської діяльності, менше так званого соціального капіталу. Й саме тому його представники почуваються настільки нещасними.

То що треба зробити, на думку консерваторів, щоб зменшити розрив між Багатою Америкою та Бідною Америкою?

У стандартних ліберальних рецептах збільшення витрат за взаємодопомогу та оподаткування багатих є дві очевидні проблеми. По-перше, консерватор Мюррей вважає, що саме соціальні програми доби Великого Суспільства спричинили злам соціального порядку в робітничій Америці.

Інша – зараз, на думку консерваторів, дуже дивний час, щоб хотіти імпертувати європейську державу добробуту з її прагненням забезпечити всім комфорт і безпеку від колиски до могили. Якщо хто не помітив – нині ця система на межі фінансового колапсу в тій самій Європі.

Висновок Мюррея: американцям слід триматися подалі від Європи й повернутися до власного коріння. Він вважає, що слід знищити інститути рузвельтівського Нового курсу та замістити їх системою гарантованого базового доходу.

Ну і повернутися до чотирьох стовпів американського способу життя: родина, робота, спільнота, віра. На переконання Мюррея, саме це – справжднє підгрунтя американського проекту, від Вашингтона до Кеннеді.

Але, як історик, я почав сумніватися, чи лінія спадкоємності від Вашингтона до Кеннеді справді була такою прямою, як показує Мюррей. Чи справді Бомонд і Днянськ перебували у стані блаженної рівноваги 80 років тому – коли була така сама нерівність, як сьогодні, та значно гірші умови життя для бідних? Варто згадати, що ще більшу частку доходів, ніж до початку кризи у 2008 році, найбагатший 1% мав до початку Великої Депресії, у 1928 році.

Та все ж, як батько новонародженого американця, я не хотів би, щоб моя дитина росла в одній з цих двох безнадійно відокремлених націй. Тож я вважаю, що нам слід серйозно взятися за справу нерівності.

Вибір, що стоїть перед США у листопаді, буде кардинальним. З одного боку – проект Обами зробити Америку схожою на Скандинавію, з вищими податками для багатих і ще більшою кількістю федеральних програм, за якими гроші витрачатимуть на бідних.

А з іншого?

Як показує Мюррей, існує консервативне розв’язання проблеми нерівності. Розібрати неробочі програми 30-х – 60-х років, перш ніж Америка через них збанкрутує. Забезпечити всім базовий дохід. А потім спростити податки, повернувши стимули для всіх тяжко працювати. І, нарешті, відмовитися від державної монополії на освіту й почати систему вибору та конкуренції між школами.

Автор:   Наял Фергюсон – професор історії в Гарварді. Крім того, він викладає в Оксфорді та Стенфорді. Нещодавно опублікував книгу “Цивілізація: Захід і решта”.

За матеріалами: Newsweek

admin

Коментарі :


 

 

 

Погода

ПОДІЇ

Оголошення

Архів новин

Березень
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
2025
1950
1951
1952
1953
1954
1955
1956
1957
1958
1959
1960
1961
1962
1963
1964
1965
1966
1967
1968
1969
1970
1971
1972
1973
1974
1975
1976
1977
1978
1979
1980
1981
1982
1983
1984
1985
1986
1987
1988
1989
1990
1991
1992
1993
1994
1995
1996
1997
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
2007
2008
2009
2010
2011
2012
2013
2014
2015
2016
2017
2018
2019
2020
2021
2022
2023
2024
2025
2026
2027
2028
2029
2030
2031
2032
2033
2034
2035
2036
2037
2038
2039
2040
2041
2042
2043
2044
2045
2046
2047
2048
2049
2050
НдлПндВтрСрдЧтвПтнСбт
23
24
25
26
27
28
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
1
2
3
4
5
00:00
01:00
02:00
03:00
04:00
05:00
06:00
07:00
08:00
09:00
10:00
11:00
12:00
13:00
14:00
15:00
16:00
17:00
18:00
19:00
20:00
21:00
22:00
23:00

Влада

Чи влаштовує вас влада в Україні?


Влаштовує
Не влаштовує
Мені однаково


Голосувати/результат