Колектив самодіяльної народної чоловічої капели «Боян» УжНУ готується відзначити її створення (осінь 1963 року) та перший виступ колективу (22 лютого 1964 року) із звітнім концертом капели щоб підбити підсумок своєї діяльності за цей період, згадати першозасновників капели та відмітити роль окремих хористів у надбаних здобутках капели і передати наступним поколінням ці здобутки для збереження духовної пам’яті колективу. В той же час вважаю доцільним акцентувати увагу на сучасний стан капели.

Автор вважає за необхідне звертатись до надрукованих уже робіт одних із засновників капели доцентів Є. Сірого та І. Шманька.

Як пише у історичному нарисі «З піснею крізь життя» (2014 р.) ветеран капели, доцент І. Шманько, «на прикладі творчої долі окремих учасників варто нагадати нашим майбутнім хористам із числа випускників університету про те, що життя мінливе, зате мистецтво вічне, прилучення до нього нарівні хорового співу сприятиме зміцненню їхнього фізичного і морального здоров’я, фаховому зростанню та інтелектуальному самовдосконаленню. І хай їх надихають яскраві приклади тих колишніх аспірантів і асистентів, які пройшли з піснею своє творче життя, стали докторами наук, професорами, а окремі з них лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки, були відзначені почесними званням «Заслужений діяч науки і техніки України», «Заслужений працівник освіти України», «Заслужений діяч мистецтв України»...

Творча обстановка на культурно-просвітницькій ниві в студентському та викладацькому середовищі УжДУ зародилася осінню 1963 року чоловічим хором викладачів та співробітників фізико-математичного факультету. Обдарованих і талановитих у вокальному відношенні чоловіків виявилось багато не лише на фізматі, а і на інших факультетах. Керівництво університету вважало створення оригінального і достатньо професійного гуртка художньої самодіяльності вартою для матеріальних і моральних інвестицій, бо вона сприяла зростанню привабливості вищого навчального закладу серед учнівської молоді та дорослого населення області, створювала особливий імідж єдиного на Закарпатті вишу як осередку науки, освіти, культури, здорового способу життя.

Після успішного виступу хору на загальноуніверситетському урочистому заході в багаточисленному колективі університету почалися розмови про доцільність його трансформування в загальноуніверситетський самодіяльний чоловічий хоровий колектив. Загальновизнаним у творчому самодіяльному колективі матеріальним і моральним спонсором хору був ректор, фізик, професор Дмитро Венедиктович Чепур, який просив: «Попереджайте мене про свої плани за місяць наперед. Що стосується мене, то я підтримаю всі ваші реальні пропозиції».

Як відбувалося створення капели «Боян» УжНУ

Більше як півстоліття тому назад крокував по планеті Земля 1963 рік. В один із теплих вересневих і сонячних днів в аудиторії адміністративного корпусу тодішнього фізико-математичного факультету зібралось керівництво громадських організацій (О. Пархоменко, В. Фєдоров, Ю. Палінчак, І. Маркуш, Д. Семак) та декан факультету доц. Г. Сірик для обговорення питання про підготовку та участь факультету в огляді художньої самодіяльності університету. На цій нараді були присутні ще декілька викладачів, але їхні прізвища нам не вдалося встановити бо, на превеликий жаль, всі вони відійшли у Вічність. При кожній нагоді ми згадуємо їх «незлим тихим словом» Вічна їм пам’ять! І як завжди буває – радились, дискутували, а інколи і сперечались, а під кінець хтось із учасників наради заспівав: «Ой, хмелю ж, мій хмелю»... І заспівали козаки!!! Власне всі учасники цієї наради, крім Д. Семака, стали зародком чоловічого хору викладачів та співробітників фізико-математичного факультету. Доц. І. Маркуш, який мав середню освіту диригента, очолив роботу по формуванню хору та залученню бажаючих працівників факультету з вокальними та слуховими даними. І почались трудові будні хору щопонеділка. До ініціативної групи долучилося іще біля 20 чоловік.

Раз на тиждень проходили репетиції. Як пише доцент Є. Сірий, в універсвитеті набрала розголосу новина про цей самодіяльний факультетський колектив. Були здивування, недовіра, схвалення і осуд. Як це так? В художній самодіяльності співають викладачі? Та це не солідно!

На дошці оголошень в корпусі факультету появився великий агітаційний плакат створений ст. викладачем кафедри ядерної фізики І. Жуковим:

Боритесь с облысением!
Записывайтесь в кружок
Хорового пения!
Звонче голос, крепче волос!

І ось настав день 22 лютого 1964 року. У клубі корпусу теперішнього юридичного факультету  відбувся перший концертний виступ хору перед колективом університету під бурхливі і довготривалі оплески, який був присвячений до дня Радянської армії. Концерт розпочався піснею «Солнце скрылось за горою» (музика М. Блантера, слова А. Коваленко). Ця подія зафіксована на меморіальній дошці, що встановлена у цьому корпусі. Саме з цієї дати капела відлічує свій вік, якому уже 55 літ! До хору стали прилучатися співаки з різних факультетів університету і не минуло й року, як самодіяльний колектив досяг до 50 хористів. Хор став загально університетською самодіяльною капелою, першою чоловічою капелою викладачів та співробітників у вишах–університетах колишнього Радянського Союзу!

У складі капели брали участь проректори, секретарі парткому та секретарі партбюро факультетів, зав. кафедрами та курсами, члени профкому та народного контролю університету, доценти, професори та академіки вищої школи України, викладачі та співробітники різних підрозділів університету. І така співпраця дала свій результат, бо для капели став девіз латинського прислів’я: «Per aspera ad astra» («Через терні до зірок»). Досягнення капели у творчій діяльності стало результатом прийняття Постанови Президії Української республіканської ради профспілок від 30 вересня 1971 року про присвоєння капелі звання «народна», а в 1988 році вона отримала назву билинного героя «Боян».

Художніми керівниками і головними диригентами капели працювали Петро Гудз (1964–1977) та заслужені діячі мистецтв України Петро Рак (1977–2001) та Василь Гайдук (2001–2018), він же є членом Національної спілки композиторів України.

До роботи з капелою в різний час залучались також диригенти Тетяна Бабець, Арпад Іллар, Тамара Мальованик та Володимир Олексин. Акомпаніаторами на протязі цього звітнього періоду були: М. Немеш, Т. Червенкова, Л. Тобіяш, Л. Дащенко, К. Воска, В. Боднар, В. Машіка заслужений діяч мистецтв України, голова спілки композиторів Закарпаття В. Теличко та М. Рибалко.

Основу репертуару капели становить українська і світова класика (М. Лисенко, М. Леонтович, Д. Бортнянський, П. Ніщинський, С. Воробкевич, О. Нижанківський, Й. Брамс, Дж. Верді, К. Вебер, Ф. Шуберт, П. Чайковський, А. Рубінштейн), хорові твори сучасних авторів та народні пісні в їх обробці (А. Кос-Анатольський, Ф. Колесса, О. Міньковський, С. Козак, С. Людкевич. М. Кречко, Д. Задор, С. Мартон, М. Попенко, П. Гудз, П. Рак, В. Гайдук, В. Теличко та ін.); пісенна творчість сусідніх із Закарпаттям народів (словаків, угорців, румунів) та пісні країн Прибалтики. Окремий розділ репертуару складають 13 духовних творів. Слід відмітити, що твори зарубіжних композиторів виконуються в оригиналі: на латинській, грузинській, словацькій, угорській, естонській, румунській, литовській, німецькій, російській мовах.

Пам’ятними для капелян були участь у звітних концертах Закарпатської області в Палаці культури «Україна» (Київ, 1973, 2004); фестиваль українського фольклору в Камйонці (Словаччина, 1983), нагородження Дипломом і великою медаллю лауреата Всесоюзного фестивалю та Дипломом Великого Академічного театру опери і балету (Москва, 1985), участь у міжреспубліканському конкурсі хорів (Латвія, Рига, 1989) та фестиваль «Ризький півень» (Рига, 1991), конкурс-огляд ім. М. Леонтовича (м. Львів, 1992), Шевченківський концерт в Румунії (Бая Маре, 1995), участь у IX Міжнародному фестивалі хорів вищих навчальних закладів у Банській Бистриці (Словаччина, 2001) та у XXIV Міжнародному фестивалі ім. В. Фігуша-Бістрого (Банська Бистриця, 2002). На високому художньому та організаційному рівні у травні 2004 року в місті Ужгороді пройшов міжнародний фестиваль чоловічих хорових колективів «Лине пісня над Ужем», присвячений 40-річчю капели «Боян».

У фестивалі прийняли участь такі колективи: чоловічий хоровий колектив Словаччини, чоловіча капела «Боян» м. Дрогобича, хор хлопчиків м. Мукачева під керівництвом В. Волонтира та капела УжНУ «Боян».

За всі роки існування капели в ній співали 225 чоловік, у тому числі 24 доктори наук, професори та 65 кандидатів наук, доцентів. Особливо плідною була участь у капелі таких солістів: професорів Маринця В.В. та Задорожного В.С.; доцентів Борця О.М., Гама М.С., Голінки П.І., старшого викладача Попа Ф.П., І. Беня, С. Важельського, а також професорів Маркуша І.І., Мешка І.М., Попика Ю.В., Чучки П.П., Шульги І.Г., Болдижара М.М., Головацького А.С., доцентів Макари М.П., Сільвая К.К., Сірого Є.І., Чаварги І.М., Шманька І.І., начальника навчальної частини Лошака М.С., завідуючих лабораторіями Пархоменка О.А., Фенцика Л.В., інженера Царя В.Д. та інших.

Особливо слід відзначити участь у капелі «Боян» УжНУ протягом десятиліть народного депутата Верховної ради України, голову Закарпатської крайової організації Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих, члена крайового товариства «Просвіта» і Почесного члена «Просвіти», доцента Коршинського І.Ю.

У різні роки допомагали капелі як солісти народні артисти України Марія Зубанич, Клара Лабик та Петро Матій, заслужені артисти України Оксана Ільницька, В. Даньо та Михайло Ходанич, заслужений працівник культури України Йосип Сакс, артисти Заслуженого Закарпатського народного хору та обласної філармонії Михайло Кадар, Борис Дерда, Олександр Машіка, Юстина Дідик, лікар Богдан Кошель та ін.

З 2015 року колектив капели «Боян» УжНУ при активному сприянні голови крайового товариства «Просвіта» Павла Михайловича Федаки і розумінні важливості залучити такий колектив до просвітницької організації, хорова капела «Боян» УжНУ стала асоційованим членом «Просвіти». Така співпраця дала позитивні результати. Так, в Народному домі «Просвіти» в Ужгороді з нагоди 200-річчя народження Т. Шевченка капела успішно виступила з великим концертом. З ініціативи П.М. Федаки було організовано ще три виступи у Народному домі «Просвіти», присвячених іншим ювілейним датам. З нагоди шевченківських днів капела виступала у селищі Королево, в селі Дубриничі та Ужгородському торговельно-економічному коледжі, де на високому професійному та емоційному рівні з доповіддю виступив заслужений діяч мистецтв України, доктор мистецтвознавства, академік Іван Хланта. Окремо слід відзначити виступ капели у смт Перечин з нагоди 80-річчя знаного на Перечинщині громадського діяча, поета, голову Перечинської «Просвіти», члена ради Закарпатської крайової «Просвіти» Івана Козака.

У 2014 році З нагоди 50-річчя капели «Боян» УжНУ ветеран капели, доктор медичних наук, професор Петро Шеремет присвятив свого вірша, у якому відображено творчий шлях капели:  

«Бояну» нині – п’ятдесят!

Ось такими здобутками капела «Боян» УжНУ зустрічає своє 55-річчя! Слава УжНУ, Слава «Бояну»!  

Федір ПОП, член ради Закарпатського крайового товариства «Просвіта», ветеран капели «Боян» з 1971 року