Половина українців не читає книг.

Про популяризацію читання в Україні говорять чимало, але кількість прочитаного від цього не зростає. Книжкова криза в дечому небезпечніша за фінансову, бо вона стосується культурного рівня й засвідчує рівень освіченості. Типовий українець ще не настільки осучаснений, аби міняти паперову книгу на електронну. Він просто не читає, і причини тут найрізноманітніші.

В українців немає часу для читання книг, принаймні 38 % називають саме такою причину нечитабельності. Про це йдеться в дослідженні компанії «GfK Ukraine».

51% дорослих прочитали щонайменше одну книгу впродовж останніх трьох місяців, а 30 % — придбали. При цьому частка покупців книжок, яка у вересні 2006 року становила 42%, за останні 7 років знизилася. Уже 30 % дорослих читачів мають досвід читання книжок на комп’ютері, проте друкована книга залишається вибором № 1.

Згідно з даними іншого дослідження — Research & Branding Group, 50,9 % опитаних українців не читають книг. За останній рік менш як 5 книг прочитали 40,2 % чоловіків і 39,2 % жінок, від 6 до 10 книг прочитали 25,8 % чоловіків і 24,9 % жінок, від 11 до 20 книг — близько 14,6 % чоловіків і 17,3% жінок.

Серед книжок, що купують українці, стало більше художньої та дитячої літератури і менше наукової, навчальної й довідкової. Найпопулярніші жанри — сучасні детективи та любовні романи, твори, написані до 50-х років XX століття, сучасні пригодницько-історичні романи та прикладна література. При цьому україномовні книжки обирають лише 25 % респондентів.

Минулого року закрилася найдавніша українська книгарня у Канаді, що проіснувала 98 років. Власники пояснили рішення відсутністю покупців і тотальним захопленням Інтернету. В Україні на межі закриття найбільший книжковий ринок «Петрівка».

Наразі у популяризації читання українцям допомагають США. Ще в 2001 році Посольство США виділило понад 1,5 мільйона доларів для оснащення українських бібліотек сучасними технологіями. Це здійснено у рамках Програми «Інтернет для читачів публічних бібліотек». Її завдання — покращити українцям доступ до інформації завдяки відкриттю у бібліотеках Інтернет-центрів, які є безкоштовними для читачів. У результаті реалізації проекту в українських публічних бібліотеках працюють понад 17 Інтернет-центрів, пише портал Радіо Свобода.

КРИЗА ЧИТАННЯ ВІДЧУТНА Й НА ФОРУМІ ВИДАВЦІВ

Найбільша літературна подія України — це Форум видавців у Львові. Цього року відбувся вже 20-й фестиваль. Масштабну подію не пропустили й закордонні ЗМІ. Forbes включив літературний фестиваль до п’ятірки найкращих літературних подій осені 2013. Спеціальним гостем Форуму була Польща, яка привезла з собою не тільки книги, а й 54 літературні заходи. На офіційному сайті пишуть, що 20-й фестиваль відвідали 49 тисяч осіб. А з 446 учасників заходів були 362 автори.

Закарпатські письменники вже традиційно повезли до Львова найцікавіші доробки й нововидані книжки. Вони проводили автограф-сесії й презентації. Чимало книг представили Мирослав Дочинець, Петро Мідянка, Галина Малик, Олександр Гаврош, Василь Кухта, Борис Кушнір, Володимир Мерцин, Дмитро Кешеля та інші.

Сергій Федака, доктор історичних наук, професор, письменник, журналіст, поділився спостереженнями від Форуму. І хоча цього року було менше презентацій, але ті, що відбулися, більш якісні. Тобто за рахунок зменшення кількості підвищилася якість. Значна перевага, що фестиваль продовжується, однак книжкових новинок Сергій Дмитрович помітив вкрай мало.

Натомість закарпатські автори додому повернулися з відзнакою. Засновниця Форуму Олександра Коваль книгу «Криничар» Мирослава Дочинця відзначила як одну з 5-ти найкращих на Форумі видавців. Письменник є одним з найчитабельніших авторів, а його книга «Многії літа. Благії літа» — лідер продажів у книгарні «Є». За рейтингами, оприлюдненими напередодні Форуму, закарпатський письменник потрапив до Українського топ-10 року від електронної книгарні «Bookland» з твором «Многії літа. Благії літа» (видавництво «Карпатська вежа») і зайняв 10-те місце. З цим же виданням зайняв 1-ше місце в Українському топ-10 року від книгарні «Читайка». Таку інформацію оприлюднила літературна оглядачка «Української правди» Ірина Славінська.

Мирослав Дочинець знає ціну книги й під час одного з інтерв’ю газеті «РІО» відповів на запитання, чому українці не читають: «Найзручніша позиція — жалітися. Це українська особливість: жалітися на історію, на те, що в нас мову забирають, не читають, не люблять у Європі. Кілька років тому я теж думав, що українці мало читають, але це дуже неправильна думка. Українці — шляхетні, тонкі, глибокі й мудрі читачі. Але вони читають те, що треба читати. Дайте українському читачеві добру книгу європейського гатунку, дайте добрий фільм, пісню і не треба буде нікого агітувати, щоб звертали увагу на все українське. Не треба змушувати, треба дозволяти робити це високоякісно і потрібно. На Закарпатті справді читають менше, але саме українську книгу. Для порівняння, у Криму читають у п’ять-шість разів більше моїх книг, ніж на Закарпатті. Тому що українська не рідна книга закарпатців. Угорці, румуни, австрійці, чехи, росіяни привозили сюди свою літературу. Книги для душі на рідній мові тут не створили, як це не парадоксально. Можливо, молоде покоління почне це відкриття. Інша річ, що сюди не доходить українська книга, так само, як закарпатська книга майже не йде через Карпати. Це недопрацювання книготоргівлі та й самих письменників, які дуже інертні, непрофесійні, на жаль. Майже всі вони займаються іншими справами, щоб виживати, а просування книги йде дуже кволо».

Інший відомий закарпатський письменник, драматург і журналіст Олександр Гаврош переконаний, що кількість прочитаного вказує на рівень життя українців і в дечому пояснює кризову ситуацію в державі: «Ще Духнович писав: «У нас ні читачів, ні письменників». З того часу мало що змінилося. Читання книжок — це розумова праця, інтелектуальна потреба. Закарпатець звик нарікати, але тільки не на себе. Якщо інтелектуальні запити низькі, то чого тоді вимагати якісно кращого життя? Адже все починається з голови. Якщо ти погано думаєш, то й погано живеш».

ЯК ВИПРАВЛЯТИ СИТУАЦІЮ?

Реформувати культурну політику пропонують театральні діячі, видавці й письменники. Очевидно, що починати потрібно з тих, хто називає Чехова українським поетом, а відтак і піднімати загальний культурний рівень українців.

На порядку денному, насамперед, модернізація культурної політики держави, що у ній варто поєднати кращі досвіди української та європейської системи підтримки культури. Про це Радіо Свобода сказав міністр культури України Леонід Новохатько.

У Європі про культуру піклується держава і меценати, а діяльність спеціальних фондів спрямована на підтримку мистецтва. В Україні, звісно, не без грошей потрібно досягати хороших показників читання. Корені проблеми в економіці, бо хто після 12-годинної роботи візьметься за новий томик чи побіжить до книгарні за черговим бестселером, коли грошей ледь на їжу вистачає? Та й якість написаного повинна виправдати очікування. Книжки не переведуться, та й хороші автори теж. Відтак є надія, що й запит на культуру та українську книжку буде не лише під час чергового Форуму видавців.

Наталія Каралкіна